Постанова Східний апеляційний господарський суд № 913/567/19(913/498/21)

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" вересня 2021 р. Справа № 913/567/19(913/498/21) Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С. за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А. представники сторін: позивач Паруш Є.П., відповідач - Подкова І.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача (вх. №2544Л/1) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 30 липня 2021 року (суддя Смола С.В.) по справі №913/567/19 (913/498/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропеті Інвест", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання", м. Луганськ про визнання незаконним та скасування рішення комісії, - ВСТАНОВИЛА: Товариство з обмеженою відповідальністю Пропеті Інвест 27.07.2021 звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання про визнання незаконним та скасування рішення комісії Сєвєродонецького РЕМ ТОВ ЛЕО згідно протоколу від 25.06.2019 №11. Також, ТОВ Пропеті Інвест подано заяву про забезпечення позову, у якій просить постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ ЛЕО вчиняти дії, що можуть привести до припинення надання послуг з постачання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №1259 у приміщення ТОВ Пропеті Інвест за адресою: просп.Центральний, буд.47-А, м.Сєвєродонецьк Луганської області. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30 липня 2021 року (суддя Смола С.В.) по справі №913/567/19 (913/498/21) у задоволенні заяви ТОВ Пропеті Інвест про забезпечення позову від 22.07.2021 відмовлено. Позивач з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу, задовольнити заяву ТОВ Пропеті Інвест про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ ЛЕО вчиняти дії, що можуть привести до припинення надання послуг з постачання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №1259 у приміщення ТОВ Пропеті Інвест за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, просп. Центральний, 47-А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Господарського суду Луганської області від 30 липня 2021 року по справі №913/567/19 (913/498/21). Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів позивачу. Призначено справу до розгляду на 13 вересня 2021 р. об 11:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. У судове засідання з`явились учасники справи. Позивач підтримав апеляційну скаргу. Відповідач проти її задоволення заперечував. Через канцелярію суду ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою, у зв`язку з чим, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення. Колегія суддів зазначає, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Положення ст. 4 Господарського процесуального кодексу України щодо права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Колегія суддів, з огляду на передбачений ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що явка представників не була визнана обов`язковою і їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, враховуючи принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутністю учасників справи, за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю Пропеті Інвест (далі ТОВ Пропеті Інвест) 27.07.2021 звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання про визнання незаконним та скасування рішення комісії Сєвєродонецького РЕМ ТОВ ЛЕО згідно з протоколом від 25.06.2019 №11. Також, ТОВ Пропеті Інвест подано заяву про забезпечення позову, у якій просить постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ ЛЕО вчиняти дії, що можуть привести до припинення надання послуг з постачання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №1259 у приміщення ТОВ Пропеті Інвест за адресою: просп.Центральний, буд.47-А, м.Сєвєродонецьк Луганської області. В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що 02.07.2021 на його адресу надійшло попередження про припинення надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2021 №170, яким відповідач повідомив, що у випадку несплати позивачем суми нарахованої необлікованої електричної енергії, надання послуг з постачання електроенергії у приміщення за адресою: просп.Центральний, буд.47 А, м.Сєвєродонецьк Луганської області, буде припинено. Приміщення, розташовані за вказаною адресою, як стверджує позивач і підтверджується договорами, наявними в матеріалах справи, перебувають у власності позивача та здаються в оренду ТОВ «Вокар Холдінг». ТОВ «Вокар Холдінг» частину приміщення за адресою: просп.Центральний, буд.47 А, м.Сєвєродонецьк Луганської області надає в користування ТОВ «Мережа Ланет» згідно з договором №0109201 для розміщення серверів, що забезпечують надання телекомунікаційних послуг в місті Сєвєродонецьк Луганської області фізичним і юридичним особам. У свою чергу, ТОВ «Мережа Ланет» є оператором, провайдером телекомунікацій, який включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій за №2810, надає послуги з забезпечення можливості з`єднання кінцевого обладнання споживача з Інтернетом з використанням підключення до провідної мережі. ТОВ Пропеті Інвест зазначає, що припинення ним надання послуг з постачання електроенергії призведе до припинення роботи серверів, що зумовить припинення надання послуг усім споживачам фізичним і юридичним особам. Отже, необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що невжиття таких заходів може призвести до припинення надання послуг з постачання електричної енергії у приміщення ТОВ Пропеті Інвест, що в свою чергу, призведе до негативних наслідків для всього міста Сєвєродонецьк, його мешканців, органів державної влади, місцевого самоврядування, установ і організацій, істотно ускладнить та унеможливить виконання рішення у разі ухвалення його на користь позивача, унеможливить ефективний захист та поновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Господарський суд першої інстанції ухвалою від 30.07.2021 відмовляючи у задоволенні заяви, виходив з того, що потенційна можливість вчинення відповідачем чи іншими особами дій, які будуть перешкоджати позивачу в реалізації своїх прав без наведення відповідного обґрунтування та не підкріплена доказами, що підтверджують ці обставини, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України. Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову, передбачених ст.137 Кодексу. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. (ст. 136 ГПК України). Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Частина 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктом 2 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії. Відповідно до ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, що при цьому спір не вирішується по суті. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах №906/824/17 та №902/483/18. Згідно з ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, враховуючи викладене, при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Однак, колегія суддів вважає, що у даному випадку необхідність застосування заходів забезпечення позову у значній мірі зводиться до оцінки доказів, що стосуються майбутнього предмету спору, а також до надання відповідної оцінки спірних правовідносин, які мають бути предметом дослідження під час розгляду спору по суті і не вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову. В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що на його адресу надійшло попередження про припинення надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2021 №170, яким відповідач повідомив, що у випадку несплати позивачем суми нарахованої необлікованої електричної енергії, надання послуг з постачання електроенергії у приміщення за адресою: просп.Центральний, буд.47 А, м.Сєвєродонецьк Луганської області, буде припинено. Наразі, самого попередження про припинення надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2021 №170, позивачем в порушення приписів ст. ст. 74, 77 ГПК України суду не надано. Відсутність зазначеного попередження унеможливлює встановлення судом як самого факту вчинення відповідачем дій з припинення надання позивачеві послуг з розподілу електричної енергії, так і встановлення безпосереднього зв`язку припинення надання послуг з розподілу електричної енергії з несплатою позивачем 452 230 грн 34 коп. вартості необлікованої електроенергії відповідно рішення відповідача від 25.06.2019, оформленого протоколом №11, про визнання незаконним і скасування якого завлено позов. Будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин до заяви про забезпечення позову позивачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції надано не було. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача, а не будь-яких інших суб`єктів, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Суд зауважує, що потенційна можливість вчинення відповідачем чи іншими особами дій, які будуть перешкоджати позивачу в реалізації своїх прав без наведення відповідного обґрунтування та не підкріплена доказами, що підтверджують ці обставини, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Враховуючи те, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, колегія суддів вважає підставним висновок місцевого суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Рішеннями ЄСПЛ у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27.10.1993 (п. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень. Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, без якого змагальність як принцип не існує. Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності. Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Твердження заявника, викладені ним в апеляційній скарзі, визнано судом необґрунтованими. За результатами апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду колегією суддів не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч. 2 ст. 277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч. 3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що на момент винесення ухвали господарським судом відсутнє порушення процесуального права, на яке посилається апелянт та було правомірно постановлено рішення у формі ухвали з дотриманням правил передбачених ст. 232 ГПК України. У зв`язку із цим дана ухвала є законною, а тому відсутні підстави для її скасування. Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 ГПК України, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 30 липня 2021 року по справі №913/567/19 (913/498/21) залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 13.09.2020 року. Головуючий суддя Ільїн О.В. Суддя Россолов В.В. Суддя Хачатрян В.С.