Ухвала КЦС ВС № 203/3505/19

Ухвала 08 вересня 2021 року м. Київ справа № 203/3505/19 провадження № 61-14351ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у справі за позовом органу опіки та піклування адміністрації Центрального району Дніпровської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року орган опіки та піклування адміністрації Центрального району Дніпровської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним вище позовом. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2020 року у задоволенні позову органу опіки та піклування адміністрації Центрального району Дніпровської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року апеляційну скаргу органу опіки та піклування адміністрації Центрального району Дніпровської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_2 задоволено. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов органу опіки та піклування адміністрації Центрального району Дніпровської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_2 задоволено. Позбавлено ОСОБА_3 , ОСОБА_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відібрано малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батьків ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та передано дитину представникам органу опіки та піклування адміністрації Центрального району Дніпровської міської ради для подальшого влаштування. Стягнуто аліменти з ОСОБА_3 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку матері, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для однієї дитини відповідного віку, починаючи з 30 вересня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, на її користь або на користь законного представника дитини. Стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку батька, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для однієї дитини відповідного віку, починаючи з 30 вересня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, на її користь або на користь законного представника дитини. Допущено негайне виконання рішення суду щодо стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. 20 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

1. Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, посилаючись на те, що повний текст постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року було отримано його представником ОСОБА_4 20 липня 2021 року, на підтвердження чого надав докази. Проте, у зв`язку із перебуванням представника ОСОБА_4 на самоізоляції з причин наявності ознак застуди, за рекомендаціями Міністерства охорони здоров`я України щодо запобігання розповсюдження вірусу COVID-19, касаційну скаргу було направлено ним 20 серпня 2021 року. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Ураховуючи наведені заявником доводи та надані на їх підтвердження докази, Верховний Суд вважає, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити.

2. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. При цьому, посилання заявника на ухвалу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року у справі № 211/559/16-ц та постанову Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» не може прийматись як обґрунтовання підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки зазначені ухвали та постанови не є постановами Верховного Суду, в яких викладено висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, прийнятими за результатами касаційного розгляду конкретної справи. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

3. У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. У клопотання, доданому до касаційної скарги ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору. Як на підставу звільнення від сплати судового збору заявник посилається на те, що він діє в інтересах малолітньої дитини, а предметом позову у справі є захист сімейних прав. Вирішуючи питання про звільнення його від сплати судового збору суд виходить з наступного. Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати. Відповідно до частини першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Таким чином, для вирішення клопотання про звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони. Згідно із статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, суд урахував, що заявником належним чином не обґрунтовано наявність підстав для звільнення від сплати судового збору та не надано жодних доказів на підтвердження його майнового стану, який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором. При цьому, посилання ОСОБА_1 на те, що він діє в інтересах малолітньої дитини є неспроможними, оскільки у вказаній справі інтереси малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , представляє позивач - орган опіки та піклування адміністрації Центрального району Дніпровської міської ради. Таким чином, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2019 року становить 1 921,00 грн. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 536,80 грн (768,40 грн х 200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 136, 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6, 8 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року залишити без руху. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Д. Д. Луспеник