Ухвала КЦС ВС № 183/6013/17

Ухвала 14 травня 2020 року м. Київ справа № 183/6013/17 провадження №61-7560ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, ВСТАНОВИВ: Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ») до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. У рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором від 17 жовтня 2007 року № 5754409 у розмірі 804 000 грн, що встановлена відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2012 року у справі № 419/7169/12, звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,6103 га, кадастровий номер № 1223285500:03:006:0347, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня 2013 року, встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з визначенням ціни предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання розподілу судових витрат. У травні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті відправлена до Верховного Суду 29 квітня 2020 року. Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. В окремо поданому клопотанні ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, з посиланням на те, що процесуальний строк пропущено з поважних причин, оскільки у лютому 2020 року касаційна скарга була подана у встановлений законом строк, проте ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року касаційну скаргу було повернуто на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України. При цьому перестали існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги. Крім того, при вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення просить врахувати карантинні заходи, установлені постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID - 19» від 11 березня 2020 № 211 (зі змінами). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID - 19» від 11 березня 2020 № 211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 25 березня 2020 № 239 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України. Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 22 квітня 2020 № 291 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2» та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України. Відповідно до пункту 12 розділу І Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України доповнено пунктом 3 наступного змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину». Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження ОСОБА_1 пропущено з поважних причин, його можливо поновити. Однак, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. Касаційна скарга містить квитанцію про часткову сплату судового збору ОСОБА_1 у розмірі 3 200 грн. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 600 грн. АТ «ПУМБ» у листопаді 2017 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та просило суд: у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором від 17 жовтня 2007 року № 5754409 у розмірі 804 000 грн, що встановлена відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2012 року у справі № 419/7169/12, звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,6103 га, кадастровий номер № 1223285500:03:006:0347, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня 2013 року, встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з визначенням ціни предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 наведено правовий висновок щодо сплати судового збору за подання позовної заяви про звернення стягнення на майно, згідно якого, зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов. Отже, судові рішення, які оскаржує ОСОБА_1 , свідчать про існування однієї вимоги майнового характеру щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ставка судового збору, яка підлягала до сплати позивачем при зверненні до суду за вимогу майнового характеру складала 12 060 грн (804 000 грн * 1,5% = 12 060 грн). Згідно із підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та становить 24 120 грн (12 060 грн * 200% = 24 120 грн). Оскільки ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 200 грн, то йому необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 20 920 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал документу, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судового рішення. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Р. А. Лідовець