Ухвала КЦС ВС № 172/1176/16-ц

УХВАЛА 29 липня 2024 року м. Київ справа № 172/1176/16-ц провадження № 61-9847ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Дроздом Романом Юрійовичем, на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено частково. Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 05 січня 2022 року справу №172/1176/16-ц повернуто до Васильківського районного суду Дніпропетровської області для її направлення до найбільш територіально наближеного суду у зв`язку з неможливістю утворити новий склад суду для її розгляду. Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2022 року вказану справу прийнято до провадження суду. Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 05 листопада 2007 року № 15-93/16-4895/07 в розмірі 503 520,11 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено. У липні 2024 рокудо Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Дроздом Р. Ю., на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки сформована в системі «Електронний Суд» 23 липня 2024 року. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку. Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, зазначає, що касаційну скаргу подано до суду касаційної інстанції 23 липня 2024 року, тобто на 31 день. Разом із цим, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції). Європейський суд з прав людини у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Зважаючи на те, що визначений частиною другою статті 390 ЦПК України процесуальний строк пропущено лише на один день, враховуючи співмірність тривалості такого пропуску із правом заявника на касаційне оскарження судового рішення, пропущений процесуальний строк слід поновити. Однак, подана касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. Відповідно до клопотання про долучення доказів від 25 липня 2024 року (вх. № 24968/0/220-24) представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Дрозд Р. Ю. надіслав квитанцію про часткову сплату заявником судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3 959,22 грн. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка від ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата становила 1 378 грн. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Вимоги касаційної скарги свідчать про те, що заявник оскаржує рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у частині відмови в задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у сумі 503 520,11 грн. Отже, ставка судового збору, що підлягала до сплати становила 7 552,8 грн (503 520,11 грн * 1,5% = 7 552,8 грн). Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та складає 15 105,6 грн (7 552,8 грн * 200% = 15 105,6 грн). Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. З огляду на зазначене, судовий збір за подання касаційної скарги з урахуванням зазначеного коефіцієнту буде становити 12 084,48 грн (15 105,6 грн * 0,8% = 12 084,48 грн ). Оскільки ОСОБА_3 сплатила судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 959,22 грн, то заявниці необхідно додатково доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 8 125,26 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно надати суду касаційної інстанції докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 8 125,26 грн. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судових рішень. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Дроздом Романом Юрійовичем, на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Р. А. Лідовець