Ухвала КЦС ВС № 183/6013/17

Ухвала 26 лютого 2020 року м. Київ справа № 183/6013/17 провадження № 61-3113ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2017 року Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позов мотивований тим, що 17 жовтня 2007 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 5754409, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 250 548,00 дол. США, а ОСОБА_2 зобов`язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит частинами у розмірах, порядку та строки, визначені кредитним договором, але не пізніше ніж 17 жовтня 2027 року. Із метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед АТ «ПУМБ» за вказаним кредитним договором, між сторонами укладені договори іпотеки № 5755085, № 5755079, № 5755090, згідно з умовами яких в іпотеку передано земельну ділянку, площею 0,181 га, кадастровий номер 1223285500-03-006-0263, земельну ділянку, площею 0,2199 га, кадастровий номер: 1223285500-03-006-0264, земельну ділянку, площею 0,209 га, кадастровий номер: 1223285500-03-006-0262, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 не виконував належним чином своїх зобов`язань у частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2012 року у справі № 419/7169/12 позов ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено в повному обсязі. Старшим державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 50862489 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. 08 червня 2017 року, після отримання Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_2 здійснив об`єднання зазначених вище трьох земельних ділянок в одну та на підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня 2013 року відчужив земельну ділянку ОСОБА_1 . Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд у рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором від 17 жовтня 2007 року № 5754409 звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,6103 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1223285500:03:006:0347, що розташована за адресою: в АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 ; встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів із початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності у розмірі 804 000,00 грн та стягнути із відповідача на його користь судові витрати. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, позов АТ «ПУМБ» задоволено. У рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором від 17 жовтня 2007 року № 5754409 у сумі 804 000,00 грн звернуте стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,6103 га, кадастровий номер 1223285500:03:006:0347, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: в АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 04 вересня 2013 року, встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з визначенням ціни предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання розподілу судових витрат. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що зміна власника спірної земельної ділянки не є підставою для припинення іпотеки, а тому за умови існування заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором від 17 жовтня 2007 року № 5754409 права останнього підлягають захисту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ). Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Враховуючи те, що касаційна скарга подана 13 лютого 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ. Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка) перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику. Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ступак