Постанова КЦС ВС № 372/3224/15-ц

Постанова Іменем України 01 вересня 2021 року м. Київ справа № 372/3224/15-ц провадження № 61-18297св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В. (суддя-доповідач), учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Филипів Андрій Миколайович, розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Касьяненко Дмитро Леонідович, на ухвалу Обухівського районного суду Київської області, у складі судді Тиханського О. Б., від 29 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Шахової О. В., від 24 листопада 2020 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст скарги У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області (далі - приватний виконавець) Филипіва А. М. Скарга мотивована тим, що на виконанні у приватного виконавця Филипіва А. М. перебуває виконавчий лист № 372/3224/15-ц від 22 квітня 2016 року, виданий Обухівським районним судом Київської області на примусове виконання рішення суду від 02 грудня 2015 року, про стягнення з нього на користь приватного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «КБ «ПриватБанк») заборгованості за кредитним договором. Заявник вказав, що жодних документів від приватного виконавця не отримував, натомість 06 травня 2020 року із сайту Автоматизованої системи виконавчого провадження йому стало відомо, що постановою від 06 вересня 2019 року приватним виконавцем Филипівим А. М. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 372/3224/15-ц та в подальшому, 18 листопада 2019 року, реалізовано на електронних торгах його житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , який виступав предметом іпотеки за основним зобов`язанням. Вважав, що приватний виконавець в силу Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не мав права звертати стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки, за договором іпотеки, укладеного в забезпечення кредиту виданого в іноземній валюті. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва А. М. щодо подання в державне підприємство (далі - ДП) «СЕТАМ» заявки на реалізацію арештованого нерухомого майна та передачі в ДП «СЕТАМ» на примусову реалізацію нерухомого майна: житлового будинку загальною площею 215,9 кв. м та земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер якої 3223155400:05:034:0055, за адресою: АДРЕСА_1 , у виконавчому провадженні № 59990052. Короткий зміст оскаржених судових рішень Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 29 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 є громадянином Литви, дійшов висновку, що приватний виконавець Филипів А. М. діяв у межах чинного законодавства, оскільки Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на спірні правовідносини і застосовується лише до громадян України. Короткий зміст вимог касаційної скарги 08 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Касьяненко Д. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 29 липня 2020 року і постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення скарги. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 372/3224/15-ц та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. У лютому 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2021 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Заявник підставами касаційного оскарження судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує, що жодних документів від приватного виконавця Филипіва А. М. та ДП «Сетам» в ході виконавчого провадження № 59990052 ОСОБА_1 не отримував. Належне йому майно було незаконно реалізовано на електронних торгах в період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Звертає увагу, що вказане майно виставлялося на примусову реалізацію в іншому виконавчому провадженні № 51201633, проте було знято з реалізації, оскільки органами державної виконавчої служби було встановлено, що на це майно поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Посилаючись на положення Конституції України, Закону України «Про правовий статус іноземців», Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», вважає, що ОСОБА_1 користується всіма правами, наданими громадянам України, а незастосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» через те, що він не є громадянином України, є прямою дискримінацією. Вказує, що ОСОБА_1 має посвідку на постійне проживання в Україні, відповідно до якої його місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У лютому 2021 року приватний виконавець Филипів А. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Наголошує на тому, що матеріалами справи спростовані доводи заявника щодо неотримання поштової кореспонденції про вчинення виконавчих дій. Положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки боржник є громадянином Литви та згідно листів селищної ради відсутня інформація щодо наявності зареєстрованих осіб у житловому будинку, переданому на примусову реалізацію. Судове рішення про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Крім того, звертає увагу, що в справі № 372/1503/20 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Фактичні обставини справи, встановлені судами Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 грудня 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № К3ВLGK15005786 від 27 квітня 2007 року, яка складається з тіла кредиту в розмірі 304 181,17 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 20 травня 2015 року становить 6 463 849,86 грн, заборгованості по процентам у розмірі 14 752,53 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 20 травня 2015 року становить 313 491,26 грн, заборгованості по комісії в розмірі 5 991,35 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 20 травня 2015 року становить 127 316,18 грн, та пені в розмірі 66 080,49 грн. 06 вересня 2019 року приватним виконавцем Филипів А. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59990052 про примусове виконання виконавчого листа № 372/3224/15, виданого 22 квітня 2016 року Обухівським районним судом Київської області. 18 вересня 2019 року приватним виконавцем Филипів А. М винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 , а саме будинку загальною площею 215,9 кв. м та земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:034:005, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . 10 жовтня 2019 року приватним виконавцем направлено до ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію зазначеного арештованого майна. 18 листопада 2019 року на прилюдних торгах було реалізовано предмет іпотеки: житловий будинок загальною площею 215,9 кв. м та земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:005, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду За змістом пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, постановлені за результатами розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця після їх перегляду в апеляційному порядку. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За змістом статей 10, 48 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Згідно статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України). У розглядуваній справі ОСОБА_1 , звертаючись 08 травня 2020 року до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, просив визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо подання в ДП «СЕТАМ» заявки на реалізацію арештованого нерухомого майна та передачі в ДП «СЕТАМ» на примусову реалізацію нерухомого майна у виконавчому провадження № 59990052. Проте, зазначене нерухоме майно (житловий будинок та земельна ділянка) були продані в ході прилюдних торгів 18 листопада 2019 року, тобто до подання скарги та її розгляду судами по суті. При цьому, ОСОБА_1 у своїй скарзі зазначав, що на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна від 03 січня 2020 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Зважаючи на те, що предметом розгляду справи за скаргою ОСОБА_1 є дії приватного виконавця, пов`язані з реалізацією арештованого майна боржника в примусовому порядку, яке на момент подання скарги вже відчужене та стосовно якого у особи, яка не є учасником виконавчого провадження (переможця торгів - нового власника), виникли права та обов`язки, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, на що неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 50 постанови від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19). Отже, за встановлених обставин, ефективним способом захисту прав боржника на нерухоме майно є пред`явлення до суду відповідного позову із залученням до участі у справі, крім приватного виконавця, також стягувача, організатора та переможця торгів (нового власника нерухомого майна), в межах якої і надається оцінка, у тому числі й діям приватного виконавця щодо передачі майна на реалізацію. За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 у травні 2020 року звернувся до суду із позовом до АТ «КБ «ПриватБанк», ДП «СЕТАМ», ОСОБА_3 та приватного виконавця Филипіва А. М., про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (справа № 372/1503/20). Відповідно до частин першої-другої статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Таким чином, судовий контроль за виконанням судових рішень, у разі встановлення обґрунтованості скарги, спрямований не лише на визнання (констатацію) неправомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а й на поновлення порушеного права заявника. Однак, навіть у випадку задоволення скарги ОСОБА_1 у судів в межах процедури судового контролю за виконанням судових рішень відсутні механізми поновлення прав заявника, які він вважає порушеними з огляду на те, що скарга подана і розглянута після продажу майна з прилюдних торгів. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця не є ефективним способом захисту прав, які заявник вважає порушеними, зокрема не призведе до відновлення прав на нерухоме майно, а фактично спрямована на отримання преюдиційного судового рішення з метою його використання під час розгляду справи про визнання торгів недійсними. Зазначеного суди попередніх інстанцій не врахували та помилково розглянули скаргу ОСОБА_1 по суті. Враховуючи, що вимоги скарги мають вирішуватися у порядку позовного провадження, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, скаргу належить залишити без розгляду. До схожих висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 14 червня 2017 року у справі № 463/1204/15, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц та Верховний Суд в постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 463/593/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 755/10301/18, від 12 березня 2020 року у справі № 766/9982/17, від 25 березня 2020 року у справі № 756/13851/15, від 28 жовтня 2020 року у справі № 753/13011/14, від 28 жовтня 2020 року у справі № 214/3501/18, від 09 грудня 2020 року у справі № 753/23824/18, від 27 січня 2021 року у справі № 569/12688/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 757/9754/13, від 17 березня 2021 року у справі № 545/3103/16-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 755/15712/19, від 26 травня 2021 року у справі № 727/2176/20. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині. З огляду на необхідність врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду після подання касаційної скарги, враховуючи, що подання боржником скарги на дії приватного виконавця про визнання неправомірними дій щодо подання заявки на реалізацію арештованого нерухомого майна та передачі на примусову реалізацію нерухомого майна не забезпечує ефективного відновлення його прав після фактичного продажу нерухомого майна з прилюдних торгів, а спір з приводу визнання торгів недійсними та витребування майна підлягає розгляду за правилами позовного провадження, ухвала Обухівського районного суду Київської області від 29 липня 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року підлягають скасуванню, а скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Филипіва А. М. залишенню без розгляду. Керуючись статтями 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Касьяненко Дмитро Леонідович, задовольнити частково. Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 29 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року скасувати. Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича залишити без розгляду. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович