Постанова 4855 № 640/6608/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6608/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Волошка О. Л. позивача ОСОБА_1 , представника відповідачів Щекун О. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 25.05.2021) у справі за адміністративним позовом приватного виконавця виконавчого органу міста Києва ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В : Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, оформлене протоколом №55 про задоволення подання Міністерства юстиції України та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 1 (один) місяць. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року позов приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачами подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати, рішення суду та прийняти нову постанову якою позов залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскаржуваний наказ не породжує для позивача жодних обов`язків та не порушує його прав. Рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, оформлене протоколом №55 не вводилось в дію наказом Міністерства юстиції України, а відтак його оскарження в судовому порядку є передчасним. Крім того апелянтом зазначено, що суд першої інстанції задовольняючи позов прийшов до хибних висновків щодо безпідставності висновків дисциплінарної комісії щодо порушення діями позивача норм чинного законодавства, оскільки такі порушення встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили. В судовому засіданні представником апелянтів підтримано доводи апеляційної скарги. До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивачем зазначено, що доводи викладені апелянтами жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції. В судовому засіданні позивачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечно з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі звернення директора ТОВ "ФМ С Є ДЕСНА" Андріє П`єр-Александра від 17.11.2020 № 87, відповідно до статті 34 Закону 1403-VIII, пунктів 19, 26 розділу III Порядку проведення перевірок Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця ОСОБА_1. щодо здійснення виконавчого провадження № 59524909. Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ "ФМ С Є ДЕСНА" (боржник) самостійно сплачено на рахунок ТОВ "Конкріт- Інтернепшл" суму заборгованості за виконавчим документом до відкриття виконавчого провадження № 59524909, однак приватним виконавцем стягнуто з ТОВ "ФМ С Є ДЕСНА" основну винагороду та витрати виконавчого провадження. Також проведеною перевіркою встановлено, що окрім безпідставного стягнення приватним виконавцем основної допомоги, приватним виконавцем не надано доказів понесення витрат в рамках виконавчого провадження № 59524909 в розмірі 1298,76 грн відсутні. Вказані обставини також підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2020, яке залишене в силі постановою Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 640/13697/19. Яким, зокрема визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення з боржника основної винагороди та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, а також визнано протиправними дії приватного виконавця щодо перерахування стягнутих грошових коштів у сумі 100 971,62 грн (основна винагорода) та 1 298,76 грн (витрати на виконавче провадження) на свій поточний рахунок. За результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача, Управлінням складено довідку від 18.01.2021, згідно з якою, позивачем при здійсненні виконавчого провадження № 59524909 порушено вимоги статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" щодо стягнення витрат виконавчого провадження і статті 31 Закону 1403-VIII щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця. Враховуючи встановлені обставини, Міністерством юстиції України внесено подання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021, оформлене протоколом №55, вищевказане подання задоволено та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 1 (один) місяць. Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд, першої інстанції виходив із того, що Дисциплінарна комісія приватних виконавців, застосувавши до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на один місяць прийшла до хибних висновків щодо допущення позивачем порушень у своїй діяльності. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Згідно вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року № 1403-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон № 1403-VIII). Відповідно до статті 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців. Згідно з частинами першою, другою статі 23 Закону № 1403-VIII Міністерство юстиції України забезпечує ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України. У Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про: 1) прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) приватного виконавця; 2) дату рішення Кваліфікаційної комісії про надання права на здійснення діяльності приватного виконавця; 3) номер посвідчення; 4) виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність; 5) офіс приватного виконавця; 6) реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, строк дії договору, відомості про страховика та страхову суму; 7) зупинення діяльності приватного виконавця; 8) дату та номер рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та вид дисциплінарного стягнення; 9) дату та номер рішення Дисциплінарної комісії про припинення діяльності; 10) прізвище, ім`я та по батькові помічників приватного виконавця (у разі їх наявності). Статтею 37 зазначеного Закону встановлено, що приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом. Контроль за діяльністю приватного виконавця відповідно до частини першої статті 34 Закону № 1403-VIII здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Частиною третьою, четвертою та сьомою статті 34 вказаного Закону передбачено, що позапланові перевірки проводяться на підставі: 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки; 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця; 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації. Під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності. Аналогічні положення містяться у пункті 19 Розділу ІІІ Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 3284/5). Пунктом 26 Розділу ІІІ Порядку № 3284/5 встановлено, що позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця проводиться шляхом витребування від приватного виконавця потрібних документів та відомостей у межах предмета звернення та надання висновку щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства, який викладається в довідці за результатами такої перевірки. Пунктом 29 Розділу ІІІ Порядку № 3284/5 визначено, що за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю (Управління забезпечення примусового виконання рішень) складає довідку, в якій зазначаються: підстави проведення перевірки; факти, викладені у зверненні або у скарзі, на підставі яких проводиться перевірка; обставини, встановлені під час перевірки, із посиланням на джерела отримання інформації; висновок щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства з посиланням на відповідну норму законодавства. Положеннями статті 38 Закону № 1403-VIII визначено, що підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; 2) порушення правил професійної етики приватного виконавця; 3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків; 5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України. Статтею 39 вказаного Закону передбачено, що дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків. Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців затверджується Міністерством юстиції України. До складу Дисциплінарної комісії входять дев`ять членів, по чотири члени із яких призначаються Міністерством юстиції України, у тому числі Міністр або заступник Міністра, та з`їздом приватних виконавців України, один член призначається Радою суддів України. Зазначені органи мають право призначати до складу Дисциплінарної комісії осіб із числа своїх представників, суддів, суддів у відставці, науковців, фахівців у галузі права та приватних виконавців. Персональний склад Дисциплінарної комісії затверджується наказом Міністерства юстиції України. Головою Дисциплінарної комісії є Міністр юстиції України або заступник Міністра юстиції України. Строк повноважень членів Дисциплінарної комісії становить два роки. Дисциплінарна комісія: 1) розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 2) у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України; 3) приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення. Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі призначення не менше семи членів комісії. Рішення Дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні, за умови присутності не менше п`яти членів комісії, шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів рішення вважається неприйнятим. Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії. На засіданні Дисциплінарної комісії мають право бути присутніми представники Асоціації приватних виконавців України, громадських об`єднань та засобів масової інформації. Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення (статті 40 Закону № 1403-VIII). У разі якщо подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності внесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця, здійсненої на підставі скарги учасника виконавчого провадження, яка одночасно є предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, Дисциплінарна комісія відкладає розгляд цього подання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду такої скарги. У такому разі перебіг строку, передбаченого частиною першою цієї статті, зупиняється до набрання судовим рішенням законної сили. Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності: 1) зобов`язана запросити на засідання приватного виконавця та заслухати його пояснення з питань, що стали підставою для внесення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 2) має право запросити на засідання учасника виконавчого провадження, скарга якого стала підставою для перевірки діяльності приватного виконавця та внесення подання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, для надання додаткових пояснень по суті скарги; 3) має право запросити на засідання та заслухати думку представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб за їхньою згодою. Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення. У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року. Відповідно до статті 41 Закону № 1403-VIII за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця. Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України. Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. У разі якщо приватний виконавець протягом року з дня застосування до нього дисциплінарного стягнення не вчинив нового дисциплінарного проступку, він вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності. Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду. З аналізу наведених норм вбачається, що прийняттю рішення про накладення на приватного виконавця дисциплінарного стягнення передує проведення заходів контролю у вигляді, зокрема позапланової перевірки, за результатами якої Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності з урахуванням довідки та пояснень приватного виконавця. При цьому однією з підстав для проведення позапланової перевірки є письмове звернення учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, проведення перевірки обумовлено надходженням скарги від директора ТОВ "ФМ С Є ДЕСНА" Андріє П`єр-Александра від 17.11.2020 № 87, який є боржником у виконавчому провадженні № 59524909. Відповідно до змісту статей 38, 40, 41 Закону № 1403-VIII приватний виконавець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яким вважається невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків. Накладення дисциплінарного стягнення на приватного виконавця здійснюється Дисциплінарною комісією, яка, в свою чергу, при визначенні виду дисциплінарного стягнення враховує обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року. З аналізу частини сьомої статті 34 Закону N 1403-VIII вбачається, що для прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, підставою для якого є наявність у діях приватного виконавця складу дисциплінарного проступку, Дисциплінарна комісія приватних виконавців має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення останнім законодавства, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про зупинення діяльності приватного виконавця. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10 січня 2020 року у справі №2040/6763/19, від 10 червня 2021 року у справі № 420/11224/20 та від 07.07.2021 року у справі № 160/10658/20. Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом, щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на один місяць є протиправним та необґрунтованим, а тому таке рішення слід скасувати. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Звертаючись до суду з позовом про скасування акту суб`єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника. Таким чином, підставами для визнання протиправними актів суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких рішень протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин є правомірність прийняття Дисциплінарною комісією приватних виконавців рішення від 05.03.2021, оформлене протоколом №55 щодо застосування до приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на один місяць. Визначаючи правову природу наведеного рішення, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що частиною 4 ст. 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення. Згідно з ч. 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України. Частиною 5 статті 41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду. Отже, з системного аналізу вказаних норм випливає, що рішення дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності набуває дії та має вплив на права та обов`язки останнього лише після введення його в дію наказом Міністерства юстиції України. До цього моменту, таке рішення дисциплінарної комісії приватних виконавців не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) в розумінні приписів ст. 4 КАС України, тому як останнє не може бути реалізовано без відповідного наказу Міністерства юстиції України, яке в свою чергу наділено правом розсуду щодо його прийняття. Як вбачається з матерів справи та не спростовано позивачем, як на час звернення позивача з даним позовом так і на даний час рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом № 55 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців 05.03.2021 року, не вводилось в дію наказом Міністерства юстиції України, а відтак його оскарження в судовому порядку є передчасним. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції відносно необхідності задоволення адміністративного позову, а саме визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом № 55 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021 року, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідачів підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову і в цій частині. Крім іншого, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що також безпідставними є висновки суду першої інстанції щодо безпідставності висновків відповідачів щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про виконавче провадження» в рамках вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59524909. Невідповідність дій приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича вчинених в рамках виконавчого провадження №59524909, вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та відсутність доказів понесення приватним виконавцем витрат на виконавче провадження щодо стягнення яких винесено відповідну постанову встановлено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2020, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 640/13697/19. Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що доводи Відповідача підкріплені належними та допустимими доказами, які підтверджують правомірність оскаржуваного рішення. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та прийняттю нового рішення, згідно з яким у задоволенні адміністративного позову позивачу слід відмовити. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича до Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року скасувати, прийняти нову постанову якою позов приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 10.09.2021року)