Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/502/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2021 року м. Херсон справа № 766/502/21 провадження № 22-ц/819/1543/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В., суддів:Склярської І.В.., Чорної Т.Г., секретарАвтонагова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Кузьміної О.І. від 23 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» про захист прав споживачів, встановив: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» про захист прав споживачів. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.11.2020 року на підставі публічного договору про надання послуг з організації перевезення ОСОБА_2 через ТОВ «Нова пошта» з відділення № 87 у м. Харкові було здійснено на його ім`я відправлення, об`ємною вагою відповідно до викладеної у експрес-накладній інформації 23,44 кг, з терміном доставки 01.12.2020 року до відділення «Нова пошта» № 3 у м.Херсоні. Вартість послуги з перевезення посилки визначено в сумі 163 грн, яку він повинен був сплатити як отримувач. Однак, відправлення за експрес-накладною у визначений строк до відділення №3 ТОВ «Нова пошта» в м.Херсоні доставлено не було та надійшло до іншого відділення ТОВ «Нова пошта» №1 у м.Херсоні 03.12.2020 року. Після огляду ним посилки було встановлено, що фактична об`ємна вага відправлення не відповідає вказаній у експрес-накладній і є меншою ніж 20 кг, а тому ним було сплачено вартість послуг у розмірі 133 грн, що є меншим на 30 грн від вказаної у експрес-накладній суми. Посилаючись на те, що відповідачем внаслідок неналежного виконання умов договору було порушено його права як споживача послуг, що виразилось у доставленні відправлення з порушенням строку до неналежного відділення та у вчиненні співробітниками відповідача обману під час визначення вартості послуги з метою незаконного отримання надлишкових грошових коштів, а складена ним претензія про повернення коштів відповідачем розглянута не була, просив суд розірвати укладений 30.11.2020 року з відповідачем договір про надання послуг з організації перевезення відправлення за експрес-накладною №59000604771899; стягнути з відповідача на його користь сплачені грошові кошти та неустойку за порушення строків доставки товару в сумі 198 грн 20 коп., а також судові витрати. Рішенням суду від 23 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та його позов задовольнити, зазначаючи, що висновки суду щодо відсутності підстав для розірвання договору та стягнення неустойки внаслідок виконання умов договору та сплати неустойки замовнику, а не отримувачу, не відповідають обставинам справи, зокрема, щодо невизнання ним факту виконання договору, та суперечать положенням пункту 7.2.1 договору, відповідно до якого саме він є замовником послуг та має право на сплату неустойки. Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Рішення суду мотивовано тим, що оспорений позивачем договір про надання послуг з перевезення відправлення виконаний, тому розірванню не підлягає. Вимогу позивача щодо стягнення неустойки за порушення строків доставки відправлення суд вважав необґрунтованою на тій підставі, що умовами укладеного у спірних правовідносинах договору неустойка сплачується замовнику, а не отримувачу, яким є позивач. В процесі розгляду справи суд встановив, що згідно із експрес-накладною № 59000604771899 від 30.11.2020 року фізична особа підприємець- ОСОБА_3 з відділення № 07 в м. Харкові відправив вантаж до відділення №03 в м. Херсоні для ОСОБА_1 . Оголошена вартість вантажу вказана відправником у розмірі 1 000 грн. Повним описом відправлення визначено: рибацьке спорядження. Кількість місць -1, вагою 23,44 кг. Доставка оплачується за кошти отримувача у розмірі 163 грн. Розрахунковою датою прибуття відправлення у експрес-накладній зазначено 01.12.2020 року. 03.12.2020 року вищевказане відправлення було доставлено у відділення № 01 ТОВ «Нова пошта» у м. Херсоні, де його отримав позивач, вагою меншою ніж 20 кг та після контрольного зважування сплатив за доставку вказаного товару 133 грн, що сторонами не заперечується. 03.12.2020 року позивач склав претензію, направивши її до ТОВ «Нова Пошта» із вимогою про відшкодування коштів сплачених за доставку вказаного товару за експрес-накладною №59000604771899 від 30.11.2020 року, посилаючись на те, що відправлення було доставлено до іншого відділення та на два дні пізніше. На час звернення позивача до суду будь-якої відповіді ним отримано не було. Порушення відповідачем строку доставки відправлення та його доставка на інше, ніж обумовлене при укладенні договору, відділення пошти, а також помилку при первісному зважуванні відправлення позивач вважає підставою для розірвання укладеного сторонами договору із поверненням на його користь сплачених за перевезення відправлення грошових коштів у повному об`ємі та для покладення на відповідача відповідальності за порушення строку доставки відправлення, а саме: сплати ним неустойки у встановленому договором розмірі. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами статті 611 ЦК України, яка регулює питання щодо правових наслідків порушення зобов`язання, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до встановлених судом обставин між сторонами виникли правовідносини, що витікають із договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, який є публічним договором із встановленими умовами однаковими для всіх споживачів, крім тих, яким за законом надані відповідні пільги (частина друга статті 633 ЦК України). Наведений договір є договором приєднання, оскільки його умови встановлені відповідачем у формі публічного договору, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (стаття 634 ЦК України), (а. с. 10-17). Умови надання послуг відповідач розмістив на своєму офіційному сайті novaposhta.ua. З огляду на зміст запропонованого відповідачем публічного договору, цей договір є правочином, що регулює відносини між експедитором, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», та замовниками, яким є відправник та одержувач, щодо надання послуг з організації перевезення відправлень на умовах встановлених експедитором. Відправленням за цим договором вважається вантаж, документи або інше майно залежно від того, що вказується у відповідній експрес-накладній та передається відправником експедитору для надання послуг з організації перевезення відправлень (підпункти 1.1, 1.4, 1.7). За змістом пункту 3 договору експедитор зобов`язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення й надання комплексу інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення відправлення, а замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах визначених договором. Прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника та одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора. Пунктом 4 договору визначені права та обов`язки сторін, серед яких експедитор в залежності від типу замовленої послуги зобов`язаний організувати приймання відправлення для надання послуг за адресою, вказаною замовником, або через мережу відділень експедитора та має право здійснювати повторне зважування та обмір відправлення з метою підтвердження правильності розрахунків заявленої ваги. Розрахунок здійснюється за фактичною або об`ємною вагою відправлення, встановленою повторним зважуванням або обміром. Вага, розрахована при повторному зважуванні експедитором, є підставою для здійснення перерахунку вартості послуг. В свою чергу замовник зобов`язаний, зокрема відповідно до вимог експедитора чітко та правильно заповнити експрес-накладну (заповнити всі обов`язкові поля, зазначити достовірну інформацію тощо) на кожне окреме відправлення, засвідчити її підписом, надати заповнену та підписану експрес - накладну експедитору та здійснити оплату різниці вартості послуг експедитора у разі неправильного визначення ваги відправлення, якщо платником послуг зазначено одержувача (підпункти 4.1.1, 4.2.3, 4.3.2,4.3.7 договору). Відповідно до підпункту 7.2.1 договору у разі порушення строків доставки відправлення, зазначеного в експрес-накладній, з вини експедитора, експедитор сплачує замовнику неустойку в розмірі 20 % від суми провізної плати (без суми комісії та вартості додаткових послуг експедитора) згідно з відповідною експрес-накладною за кожний день затримки, але не більше від суми провізної плати (без суми комісії та вартості додаткових послуг експедитора) згідно з відповідною експрес-накладною. Жодні інші виплати експедитором не проводяться. Відповідно до вимог статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Як передбачено частинами другою та третьою статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняються також виконанням, проведеним належним чином. Враховуючи, що відповідач виконав умови договору щодо організації перевезення відправлення, а позивач не відмовився, а прийняв відправлення та оплатив послугу на умовах, визначених договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зобов`язання сторін припинилися виконанням, тому заявлена ОСОБА_1 вимога про розірвання договору та повернення грошових коштів, сплачених за організацію перевезення відправлення задоволенню не підлягає, як необґрунтовано заявлена. Та обставина, що, на думку позивача, відповідач неякісно виконав свої зобов`язання за договором, оскільки первісно вага відправлення була визначена ним неправильно та воно було доставлено йому із запізненням на два дні із видачею в іншому, ніж було вказано в експрес-накладній відділенні, не свідчить про наявність підстав вважати зобов`язання невиконаним, а є підставою для застосування встановленої законом або договором відповідальності за порушення зобов`язання. Така відповідальність, як зазначалося вище, встановлена підпунктом 7.2.1 укладеного сторонами договору за порушення строків доставки відправлення з вини експедитора та полягає вона у сплаті на користь замовника неустойки в розмірі 20% від суми провізної плати (без суми комісії та вартості додаткових послуг) згідно з відповідною експрес-накладною за кожний день затримки, але не більше, ніж суму провізної плати (без суми комісії та вартості додаткових послуг) згідно з відповідною експрес-накладною. Правильно встановивши обставини щодо порушення відповідачем строку доставки відправлення (03.12.2020 року замість 01.12.2020 року як зазначено в експрес-накладній), суд першої інстанції, всупереч пункту першого укладеного сторонами договору щодо визначення замовника як відправника або одержувача відправлення, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні вимоги про стягнення неустойки, помилково вважаючи його не замовником, а лише отримувачем. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення неустойки підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за порушення строків доставки відправлення в розмірі 53 грн 20 коп. (133х20:100=26,60грн х2дні прострочення). Що ж стосується повторного зважування відправлення, за наслідком якого його вага виявилася меншою, ніж зазначено в експрес-накладній, та зміни на власний розсуд відділення експедитора, на яке було доставлено відправлення, то колегія суддів вважає, що зазначені дії відповідача відповідали положенням укладеного сторонами договору про надання послуги з організації перевезення відправлень, зокрема його підпунктам 4.1.1, 4.2.3 та 4.2.6, тому не можуть вважатися неналежним виконанням зобов`язань та не свідчать про порушення прав позивача, зважаючи на відсутність претензій з його боку щодо цілісності самого відправлення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в решті частині такими, що не ґрунтуються на законі, належних доказах та не спростовують висновків суду, а тому підлягають відхиленню з наведених вище підстав. Отже, рішення в решта частині ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині відсутні. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати ОСОБА_1 складаються із витрат на професійну правничу допомогу, яка надана йому адвокатом Тихошею С.М. на підставі угод про надання правничої допомоги, укладених ними 11.01.2021 року та 18.07.2021 року, і полягала у складанні адвокатом позовної заяви та апеляційної скарги. До суду першої та апеляційної інстанцій позивач у підтвердження наведених витрат надавав копії укладених з адвокатом Тихошею С.М. угод, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокатові Тихоші С.М. Херсонською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 25.05.2006 року, розрахунок суми гонорару із зазначенням детального опису робіт (наданої послуги) та копії квитанцій до прибуткового касового ордера №110121 від 12.01.2021 року на суму 2 600 грн та №080721 від 08.07.2021 року на суму 2 100 грн (а. с. 47-50, 74-77). Відповідно до положень статей 133, 137 та 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами та покладаються: у разі задоволення позову- на відповідача; у разі відмови в позові- на позивача; у разі часткового задоволення позову- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому відповідно до частин четвертої шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У письмовій заяві представник відповідача-адвокат Дмітрієв Р.Б. заявив про те, що сума вартості правничої допомоги, наданої ОСОБА_1 на стадії апеляційного розгляду справи в сумі 2 100 грн є неспівмірною із позовною вимогою про відшкодування сплачених грошових коштів за отриману послугу перевезення та неустойку в загальній сумі 198 грн 20 коп. Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, ні в суді першої інстанції, ні на стадії апеляційного розгляду справи відповідач не заявляв та неспівмірність витрат, крім посилання на ціну позову, не доводив. Враховуючи, що факт понесених витрат на правничу допомогу та виконану адвокатом роботу позивач підтвердив належними доказами, в той час, як неспівмірність цих витрат відповідачем не доведена, колегія суддів вважає, що розподіл витрат позивача на правничу допомогу підлягає розподілу між сторонами за загальним правилом, встановленим пунктом третім частини другої статті 141 ЦПК України (пропорційно розміру задоволених позовних вимог). При цьому колегія суддів враховує, що позовні вимоги ОСОБА_1 складаються із двох самостійних вимог майнового та немайнового характеру відповідно, із яких частково задоволена позовна вимога про стягнення неустойки та у задоволенні позову про розірвання договору відмовлено, тому з відповідача на його користь підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 629 грн 80 коп. ( 50% х53,20:198,20=13,4%(відсоток задоволених позовних вимог із заявлених позивачем); (2 600+2 100=4 700 х 13,4:100). Крім того, оскільки від сплати судового збору при поданні позову та апеляційної скарги ОСОБА_1 звільнений на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 608 грн 32 коп. (1 816 х 13,4 : 100 =243,30(судовий збір за подання позову) + 2 724 х 13,4 : 100 = 365,02(судовий збір за подання апеляційної скарги). На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375, 376 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення неустойки скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», яке знаходиться в м. Києві, Столичне шосе, 103, корпус 1, поверх 9, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31316718, на користь ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , неустойку за порушення строків доставки відправлення у розмірі 53 грн 20 коп.(п`ятдесят три гривні 20 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 629 грн 80 коп.(шістсот двадцять дев`ять гривень 80 коп.), всього 683 грн(шістсот вісімдесят три гривні). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» на користь держави судовий збір в сумі 608 грн 32 коп.(шістсот вісім гривень 32 коп.). В решта частині це ж рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Л. В. Пузанова Судді: І. В. Склярська Т. Г. Чорна Повний текст постанови складено 09 вересня 2021 року Суддя Л. В. Пузанова