Постанова Київський апеляційний суд № 760/10693/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В. № 22-ц/824/11167/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 760/10693/20 02 вересня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Заришняк Г.М. - Рубан С.М. при секретарі - Климчук Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Іванченка Олександра Володимировича на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Українця В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,- в с т а н о в и в: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, в якому просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь моральну шкоду в розмірі 42 мінімальних заробітних плат. Свої вимоги мотивувала тим, що вона з 2014 року обіймає посаду Голови Ради Садівничого об`єднання «Трудовик». З початку 2019 року групою осіб на чолі з відповідачами на території Садівничого об`єднання «Трудовик» поширюються ганебні чутки про неї та розповсюджуються шляхом розклеювання на видних місцях - зупинках, дошках оголошень, стовпах тощо та шляхом безпосередньої роздачі садоводам, вкиданням у поштові скриньки, листівки, що містять недостовірну інформацію та принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача. Зазначає, що поширена відповідачами інформація є ганебною, образливою, недостовірною та такою, що порушує її особисті немайнові права. У результаті поширення недостовірної інформації вона зазнала моральної шкоди, що виражається у моральних стражданнях, зокрема, вона знаходиться в постійному страху перед можливістю вжиття садоводами щодо неї фізичного впливу, у неї почалися проблеми зі сном та здоров`ям. Вона має витрачати свій час на вирішення робочих питань, відвідування судових засідань по справам, ініційованим підбуреними садоводами, має з`являтися на виклики до слідчих. У зв`язку з цим, у неї погіршились стосунки з родичами та знайомими. Висновком експерта № 1-27/02 від 27 лютого 2020 року встановлено, що ситуація поширення негативної ображаючої інформації серед власників дачних ділянок на території СО «Трудовик» протягом 2019 року постала для голови садового об`єднання ОСОБА_1 тривало психотравмуючою, викликала в неї почуття приниженої гідності, публічно скривдженої честі, порушеної суспільної репутації, чим заподіяла ОСОБА_1 негативні психологічні переживання (моральні страждання). Орієнтовний еквівалент компенсації спричинених ОСОБА_1 моральних страждань становить 42 мінімальних заробітних плат. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Іванченко О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надав жодної правової оцінки наявним у справі доказам та аргументам, наданими сторонами. Зокрема, судом не враховано пояснення свідків - садоводів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які в своїй заяві повідомили, що 01.02.2019 року близько 12 години їм була вручена відповідачем ОСОБА_4 листівка № 3, що містить інформацію про начебто розкрадання позивачем коштів садоводів, що сплачуються за електричну енергію. Крім того, судом першої інстанції взагалі не згадуються пояснення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в яких вони зазначають, що їм відомо про розповсюдження відповідачами листівок, що паплюжать честь і гідність позивача. Також судом не надано оцінку поясненням відповідача ОСОБА_3 , надані нею у відзиві, про те, що вона та співвідповідачі обіймають посади у громадській спілці, про створення та протиправну діяльність йдеться у Листівці №

3. Судом не досліджено зміст Листівки № 3 та не враховано, що саме ім`я, по-батькові та телефони відповідачів як службових осіб цієї спілки зазначені на листівці. Також, в рішенні суду взагалі не згадується висновок експерта № 1-27/02 від 27 лютого 2020 року та судом не надано оцінки викладеним у ньому висновкам. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що рішення суду є законним, обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги необґрунтованими, надуманими та безпідставними. Крім того, звертала увагу суду на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач навмисно приховала від суду ту обставину, що ОСОБА_4 помер ще у грудні 2020 року, про що позивачці було відомо. Звертала увагу на те, що всі свідки є зацікавленими, тому їх пояснення не можуть бути прийняті судом, оскільки вони є не об`єктивними. Також зазначала, що вона не має ніякого відношення до створення та розповсюдження інформації, наведеної у позові та заперечує всі викладені позивачем факти. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду вважає законним, обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу не обґрунтованою, надуманою, безпідставною. Наголошувала, що вона особисто не має ніякого відношення до виготовлення та розповсюдження наданих суду листівок. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Іванченко О.В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2014 року обіймає посаду Голови Ради Садівничого об`єднання «Трудовик». Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує на те, що з початку 2019 року групою осіб на чолі з відповідачами на території Садівничого об`єднання «Трудовик» поширюються ганебні чутки про неї та розповсюджуються шляхом розклеювання на видних місцях - зупинках, дошках оголошень, стовпах тощо та шляхом безпосередньої роздачі садоводам, вкиданням у поштові скриньки, листівки, що містять недостовірну інформацію та принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи ОСОБА_1 про необхідність відповідачами відшкодувати їй моральну шкоду не знайшли своє підтвердження з огляду на відсутність доказів того, що відповідачі є авторами оспорюваної позивачем інформації, що міститься у листівках, тому у відповідачів не виникає обов`язку по відшкодуванню моральної шкоди позивачу. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. У ч. 2 ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 302 ЦК України. Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п. 6 постанови від 27 лютого 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права. Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Нормами статей 297, 299 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи позивач на підтвердження своїх доводів надала суду копії листівок, у яких вона вважає міститься інформація, яка є недостовірною та такою, що порушує її особисті немайнові права (а.с. 12-15). Однак, з наданих позивачем листівок вбачається, що вони підписів відповідачів не містять. Таким чином, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що відповідачі є авторами зазначених листівок, в який за думкою позивача міститься інформація, що є недостовірною та такою, що порушує її особисті немайнові права. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження поширення інформації саме відповідачами. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено, що відповідачі є авторами оспорюваної позивачем інформації, що міститься у листівках, відтак не доведено, що саме відповідачами позивачу завдано моральну шкоду, тому відсутні правові підстави для задоволення позову. Вказаних висновків доводи апеляційної скарги не спростовують, суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам, зазначивши, що вони не дають підстав стверджувати про розповсюдження інформації зазначеної у листах саме відповідачами, оскільки у них відсутні їх підписи. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не надав оцінку показанням свідків - садоводів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , колегія суддів відхиляє, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, тому пояснення надані вказаними садоводами ТОВ «Український центр судових експертиз» не є допустимим доказом у даній справі. Крім того, надаючи письмові пояснення, вказані особи не були повідомлені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих відомостей, тому вони не можуть бути враховані судом. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом не надано оцінки викладеним у висновку експерта № 1-27/02 висновкам, колегія суддів зазначає наступне. Так на підтвердження завдання позивачу моральної шкоди та її розміру було надано до суду висновок експерта № 1-27/02 за результатами проведеного психологічного дослідження від 27 лютого 2020 року, в якому зазначено, що на вирішення експерта поставлені наступні питання:

1. Чи була психотравмуюча для ОСОБА_1 ситуації розповсюдження листівок, що містять ображаючи для неї інформацію, та продовжуються протягом 2019 року? Якщо так, то чи завдані ОСОБА_1 моральні страждання?

2. Якщо ОСОБА_1 заподіяні моральні страждання, то який орієнтовний розмір становить їх компенсація? За наслідками проведеного дослідження, експерт дійшов висновку про те, що ситуація поширення негативної ображаючої інформації серед власників земельних ділянок на території СО «Трудовик» протягом 2019 року постала для голови садового обєднання ОСОБА_1 тривало психотравмуючою, викликала у неї почуття приниженої гідності, публічно скривдженої честі, порушеної суспільної репутації, чим заподіяла ОСОБА_1 негативні психологічні переживання (моральні страждання). Орієнтовний еквівалент компенсації спричинених ОСОБА_1 моральних страждань становить 42 мінімальних заробітних плат. Однак, викладені у висновку обставини, не свідчать про те, що моральну шкоду завдано саме відповідачами. Враховуючи викладене, суд першої інстанції і не надавав оцінку висновкам експерта, оскільки предметом висновку експерта були завдання моральної шкоди та її розмір. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду в даній справі ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Іванченка Олександра Володимировича залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 13 квітня 2021 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 06 вересня 2021 року. Головуючий: Судді: