Постанова 4821 № 705/2994/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2021 року м. Черкаси Справа № 705/2994/20 Провадження № 22-ц/821/1579/21 Категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Василенко Л.І., Бородійчука В.Г. за участі секретаря: Винник І.М. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області (ухваленого під головуванням судді Єщенко О.І. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області) від 07 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 04 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на принципах рівності і спільної часткової власності з цільовим призначенням - для сімейного проживання родини і власною автономією частина приватного домоволодіння по АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що ОСОБА_2 без відповідних повноважень 29 серпня 2017 року безоплатно передала ОСОБА_3 по документам свою 1/6 частку майнових прав і додатково по факту на 10 м? площі більше за рахунок його частки, які вона тимчасово використовувала для власних потреб на правах оренди і які передала правонаступнику без документального оформлення. ОСОБА_1 зазначає, що вищевказані обставини змінили умови договору від 27 травня 1994 року, що по закону можливо тільки за угодою сторін, а він на таке виділення згоди не надавав, що являється правовою підставою для виконання ОСОБА_2 , як орендодавцем, додаткових зобов`язань щодо сплати орендної плати за 10 м? його житлового приміщення (ст.759-762 ЦК). ОСОБА_1 зазначає, що новий співвласник майна фактично закріпила збільшену частку металевими решітками і заборонила йому вхід, що тривав 35 місяців з 29 травня 2017 року до 20 липня 2020 року / моменту розблокування перешкод поліцією/. Розрахунок здійснюється по методики оцінки вартості об`єктів оренди Уманської міської ради, а щомісячний розмір оренди встановлений у грошовій формі - 50 грн/м?, а загальна сплата 10 м? х 50 грн/м? х 35 міс = 17500,00 грн. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із даним позовом та просив постановити судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь 17500,00 грн. за оренду майна, що трансформувалося у відчуження при передачі права власності. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2021 року у задоволенні позову - відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем взагалі не наведено доказів на підтвердження обставин, викладених ним в позовній заяві, зокрема, не додано договору оренди майна, не надано доказів на підтвердження розміру частки його майна, що перебувала в оренді, не обґрунтовано розмір розрахунку орендної плати. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 12 липня 2021 року, ОСОБА_1 вважаючи, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права, при недостатньо повному дослідженні письмових доказів та дійсних обставин справи, що мають значення для справи, просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково розглянув по суті позов ОСОБА_1 та відмовиву задоволенні позовних вимог, проте, на думку особи, що подала апеляційну скаргу, суд першої інстанції при недостатності доказів, якими ОСОБА_1 обґрунтовував свою позовну заяву, повинен був залишити позов без розгляду. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Як вбачається з поданої ОСОБА_1 позовної заяви, свої вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_2 без відповідних повноважень 29 серпня 2017 року безоплатно передала ОСОБА_3 по документам свою 1/6 частку майнових прав і додатково по факту на 10 м? площі більше за рахунок частки позивача, які вона тимчасово використовувала для власних потреб на правах оренди і які передала правонаступнику без документального оформлення. Ці обставини змінили умови договору від 27.05.1994 р, що по закону можливо тільки за угодою сторін, а оскільки позивач на таке виділення згоди не надавав, вважає, що це являється правовою підставою для виконання ОСОБА_2 , як орендодавцем, додаткових зобов`язань щодо орендної плати за 10 м? його житлового приміщення (ст. 759-762 ЦК). Новий співвласник майна закріпила збільшену частку металевими решітками і заборонила йому вхід, що тривав 35 місяців з 29.05.2017 р. до 20.07.2020 р. / моменту розблокування перешкод поліцією/. Розрахунок, наданий позивачем, було здійснено згідно методики оцінки вартості об`єктів оренди Уманської міської ради, враховуючи щомісячний розмір оренди встановлений у грошовій формі - 50 грн/м?, то загальна до сплати сума: 10 м? х 50 грн/м? х 35 місяців становить 17500 грн. і яка, на думку позивача, підлягає стягненню із ОСОБА_2 на його користь. Проте, будь-яких належних, достовірних доказів на підтвердження вказаних обставин, зокрема, договору оренди його майна, позивачем надано не було. Крім того, ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження розміру частки його майна, що перебувала в оренді, як не надано і доказів на підтвердження обґрунтування розміру орендної плати. Як вбачається з наявних матеріалів справи, до позовної заяви позивачем додана лише копія Договору дарування від 27 травня 1994 року, відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли в дар кожен у рівних долях належну ОСОБА_4 1/3 частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Інших доказів на підтвердження викладених обставин позивачем до суду першої інстанції не надано, що і було вірно зазначено судом першої інстанції, та підтверджується наявними матеріалами справи, які перевірено судом апеляційної інстанції за доводами апеляційної скарги позивача . Згідно ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Як вбачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_1 не подавав до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів, тому суд розглянув спір на підставі наданих сторонами доказів. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, який прийшов до вірного та обґрунтованого висновку, що позивачем ОСОБА_1 в підтвердження позовних вимог не було надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу, в підтвердження доводів, зазначених ним в позовній заяві. Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. У роз`ясненнях п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» вказано, що, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні. Згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін. За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України). Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Є необґрунтованими посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що суд, при відсутності достатніх доказів для задоволення заявлених ним вимог, повинен був не відмовляти в задоволенні позову, а залишити його без розгляду, оскільки вказані посилання є нічим неаргументованими і по справі відсутні правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду, зазначені в статті 257 ЦПК України. У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Л.І. Василенко В. Г. Бородійчук /текст постанови суду виготовлений 07 вересня 2021 року/