Постанова 4873 № 911/656/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" вересня 2021 р. Справа№ 911/656/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Ходаківської І.П. Корсака В.А. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2021 (повний текст складено 31.05.2021) у справі № 911/656/21 (суддя Мальована Л.Я.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБМ-Трейд» до Державного підприємства «Чайка», про стягнення 42 094,11 грн,- в с т а н о в и в : Короткий зміст і підстави позовних вимог. У березні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «АБМ-Трейд» (далі - ТОВ «АБМ-Трейд») звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Державного підприємства «Чайка» (далі - ДП «Чайка») 42 094,11 грн, з яких: 38 925,00 грн - заборгованість за отриманий згідно з договором товар; 1 433,29 грн - пені, 1 377,95 грн - інфляційні втрати та 357,87 грн - 3% річних. В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «АБМ-Трейд» посилається на невиконаня ДП «Чайка» зобов`язання за договором купівлі-продажу № 136-Л від 29.10.2020 в частині оплати поставленого йому товару. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2021 позов задоволено частково. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги ТОВ «АБМ-Трейд» про стягнення з ДП «Чайка» боргу в сумі 38 925,00 грн є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню. Враховуючи, що ДП «Чайка» прострочило виконання зобов`язання по оплаті поставленого товару, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 357,87 грн - 3% річних та 1 377,95 грн - інфляційних втрат, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення пені, місцевий господарський суд вказав, що між сторонами у справі не було укладено якогось письмового правочину (договору) щодо встановлення неустойки за несвоєчасну оплату поставленого товару. Позивач не навів норму законодавства, якою встановлений обов`язок відповідача сплачувати пеню за вчинення відповідного порушення. Крім того, судом враховано, що сторони не передбачили окремо такого виду відповідальності та не домовились про її розмір. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2021, ДП «Чайка» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «АБМ-Трейд». В обґрунтування вимог апеляційної скарги ДП «Чайка» посилається на неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та таким, що прийняте на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. На думку скаржника, місцевий господарський суд прийняв як доказ отримання відповідачем від позивача товару видаткову накладну № ЦБ2748 від 23.11.2020, яка не є достовірним та належним доказом відповідних обставин. Апелянт також вважає, що оскільки він як покупець на подавав передбаченої п. 3.1.1 договору заявки, то строк оплати ним порушено не було. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2021 у справі № 911/656/21. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2021 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Ходаківська І.П. (у зв`язку з перебуванням судді Попікової О.В. на лікарняному). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Ходаківська І.П. Позиції учасників справи. ТОВ «АБМ-Трейд» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її доводів заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, як законне та обґрунтоване. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені судом апеляційної інстанції та додатково встановлені апеляційним господарським судом. 29.10.2020 ТОВ "АБМ-Трейд" (як продавець) та ДП "Чайка" (як покупець) уклали договір купівлі-продажу № 136-Л (далі - договір), за умовами п. 2.1 якого сторони досягли домовленості про передачу продавцем у власність покупця товару: Премікс Вітамас Мінерал корови сухостій в кількості 250 кг, Опті -35 орегано в кількості 1000 кг, та про зобов`язання покупця прийняти товар та оплатити його на нижченаведених умовах. Загальна вартість товарів становить 38 925,00 грн з урахуванням ПДВ - 20%, що становить 6 487,50 грн (п. 2.2 договору) Згідно з п. 3.1.1 договору продавець зобов`язаний передати товар в кількості та за ціною, вказаними в п. 2.1 та 2.2 цього договору, протягом 14 (чотирнадцяти) днів з моменту отримання заявки. Покупець зобов`язаний здійснити попередню оплату в розмірі 100% від суми вказаної в рахунку за товар, шляхом перерахування грошових коштів нарахунок продавця, вказаний в цьому договорі, не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту подання заявки (п. 3.2.2 договору). Відповідно до п. 4.1 договору перехід права власності на товар відбувається в момент його фактичної передачі покупцю, що підтверджується накладними продавця. Доствка товару здійснюється транспортом продавця (п. 4.2 договору). За умовами п. 4.3 договору передача товару здійснюється на складі покупця за адресою: с. Лісне. 23.11.2020 за видатковою накладною № ЦБ2748 (підписаною та скріпленою печатками сторін) ТОВ «АБМ-Трейд» передало товар у власність ДП «Чайка»; адреса доставки: с. Лісне, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. (згідно з п. 4.3 договору). ТОВ «АБМ-Трейд» відобразило постачання спірного товару в податковому обліку, про що свідчить податкова накладна від 23.11.2020 № 221 (реєстраційний номер документа 9322046160), яка отримана податковим органом 07.12.2020. Також сторонами підписано та скріплено печатками товариств товарно-транспортну накладну №РЦБ2748 від 23.11.2020, згідно з якою вантаж (кількість місць 1 250) на загальну суму 38 925,00 грн (супроводжувальний документ на вантаж: видаткова накладна № 2748 від 23.11.2020) було прийнято вантажоодержувачем ДП «Чайка» від вантажовідправника ТОВ «АБМ-Трейд» у пункті розвантаження с. Лісне, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. ДП «Чайка» отриманий товар не оплатило, доказів оплати товару до матеріалів справи не надано. Заперечуючи проти позовних вимог, ДП «Чайка» зазначає, що видаткова накладна №ЦБ2748 від 23.11.2020 не є доказом поставки товару за договором. Відповідач також вказує, що він як покупець на подавав передбаченої умовами п. 3.1.1 договору заявки. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Щодо вимог про стягнення суми основної заборгованості. Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, установленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 1 ст. 691, ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Враховуючи отримання ДП «Чайка» (покупцем) від продавця ТОВ «АБМ-Трейд» (продавця) обумовленого договором товару на визначену цим договором суму (38 925,00 грн) за видатковою накладною № ЦБ2748 від 23.11.2020, яка підписана з боку отримувача та скріплена печаткою ДП «Чайка», колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог ТОВ «АБМ-Трейд» про стягнення боргу на вказану суму. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд прийняв як доказ отримання відповідачем від позивача товару видаткову накладну № ЦБ2748 від 23.11.2020, яка не є достовірним та належним доказом відповідних обставин (зокрема, скаржник вважає, що вказана накладна не відповідає вимогам закону щодо її оформлення), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. За визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення): первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (п. 2.1 глави 2). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 глави 2). Відповідно до п. 2.4 глави 2 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг (п. 2.5 глави 2 Положення). Згідно з п. 2.15 глави 2 Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 4.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18. Відповідно до ст. 58-1 ГК України (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні, а саме - листопад 2020) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Разом з тим, відповідно до вимог вищевказаного абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» спірна видаткова накладна містить такі обов`язкові реквізити, як дату її складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі «відвантажив» та «отримав», і ці дані засвідчені відтиском печаток сторін. Колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що у матеріалах справи відсутні відомості про те, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. Встановлюючи це питання для вирішення спору у справі, що розглядається, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що такі обставини дозволяють з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто, чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні) (постанови Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/6216/17 та від 05.12.2018 року у справі №915/878/16). Вирішуючи питання про те, чи є видаткова накладна № ЦБ2748 від 23.11.2020 належним доказом поставки товару за договором, колегія суддів апеляційної інстанції звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17: відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними. Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги умови п. 4.1 укладеного сторонами договору (згідно з яким перехід права власності на товар відбувається в момент його фактичної передачі покупцю, що підтверджується накладними продавця), а також наявність у матеріалах справи товарно-транспортної накладної №РЦБ2748 від 23.11.2020, яка підписана та скріплена печатками ТОВ «АБМ-Трейд» та ДП «Чайка». Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, апеляційний господарський суд враховує також положення Податкового кодексу України та фактичні дії ТОВ «АБМ-Трейд» щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару. Зокрема, ТОВ «АБМ-Трейд» відобразило в податковому обліку постачання спірного товару, про що свідчить податкова накладна від 23.11.2020 № 221 (реєстраційний номер документа 9322046160), яка отримана податковим органом 07.12.2020. Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у справі №3-12г10 від 08.11.2010). За прострочення ДП «Чайка» оплати за отриманий згідно з договором товар ТОВ «АБК-Трейд» нарахувало відповідачу 357,87 грн - 3% річних та 1 377,95 грн - інфляційних втрат. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про задоволення вимог позову в цій частині. Як встановлено вище, за умовами п. 3.1.1 договору продавець зобов`язаний передати товар в кількості та за ціною, вказаними в п. 2.1 та 2.2 цього Договору, протягом 14 (чотирнадцяти) днів з моменту отримання заявки. Покупець, у свою чергу, зобов`язаний здійснити попередню оплату в розмірі 100% від суми, вказаної в рахунку за товар, шляхом перерахування грошових коштів нарахунок продавця, вказаний в цьому договорі, не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту подання заявки (п. 3.2.2 договору). Таким чином, одним із визначальних чинників, необхідних для застосування ст. 625 ЦК України, є дата початку періоду прострочення виконання зобов`язання. У справі, що розглядається, для встановлення періоду прострочення відповідачем виконання зобов`язання в частині здійснення попередньої оплати за товар необхідно встановити дату подання відповідної заявки. Однак матеріали справи заявки покупця не містять і у наданих сторонами відзивах та запереченнях інформація щодо її подання відсутня. Колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює посилання ТОВ «АБМ-Трейд» у позовній заяві на те, що укладений сторонами договір слід вважати заявкою покупця, оскільки в цьому випадку поставка товару мала бути здійснена протягом 14 днів з моменту укладення договору (29.10.2020), в той час як поставка була здійснена 23.11.2020. Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що сторони не дотримались порядку оплати товару, визначеного договором (7 днів після заявки та до поставки). Але в такому випадку відповідач мав оплатити товар після його прийняття в силу положень ст. ст. 692 та 538 ЦК України. Також колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги умови п. 3.1.4 договору, згідно з яким одним із зобов`язань сторін (тобто в т.ч. зобов`язанням продавця) є сприяти покупцю у виконанні ним взятих на себе зобов`язань (зокрема, щодо виконання зобов`язання, передбаченого п. 3.2.2 договору). Враховуючи, що ДП «Чайка» прострочило виконання зобов`язання по оплаті поставленого товару, вимога про стягнення з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованою. Здійснивши перевірку наданого ТОВ «АБМ-Трейд» та здійсненого місцевим господарським судом розрахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що до стягнення з АТ «Укртрансгаз» підлягає 357,87 грн - 3% річних та 1 377,95 грн - інфляційних втрат. При цьому апеляційний господарський суд зазначає, що за здійсненим ним розрахунком інфляційні втрати ТОВ «АБМ-Трейд» складають 1 781,15 грн, але, оскільки ТОВ «АБМ-Трейд» заявило до стягнення 1 377,95 грн інфляційних втрат і суд не може виходити за межі позовних вимог, до стягнення з ДП «Чайка» на користь ТОВ «АБМ-Трейд» підлягає саме 1 377,95 грн інфляційних втрат (розрахунок 3% річних та інфляційних здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій https://ips.ligazakon.net/calculator/ff). Щодо вимог про стягнення пені. За змістом ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом. За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України). Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України). Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»). Зміст укладеного сторонами договору свідчить, що ТОВ «АБМ-Трейд» та ДП «Чайка» передбачили у цьому договорі такий вид неустойки як штраф (п. 5.2 договору), а не пеня. Сторони у договорі не передбачили такого виду неустойки як пеня, а тому у задоволенні вказаних вимог позову має бути відмовлено, висновку про що правомірно дійшов господарський суд першої інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги відсутні. Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2021 у справі №911/656/21 залишити без задоволення. Рішення рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2021 у справі №911/656/21 залишити без змін. Справу № 911/656/21 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді І.П. Ходаківська В.А. Корсак