Постанова Одеський апеляційний суд № 522/14373/18

Номер провадження: 22-ц/813/6348/21 Номер справи місцевого суду: 522/14373/18 Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.08.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 522/14373/18 Номер провадження: 22-ц/813/6348/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач), - суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Рибачук О.І., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідачі 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_2 як законний представник ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , інтереси якої представляє законний представник - ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування та розподілу спадкового майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Бондаря В. Я. 07 грудня 2020 року, повний тест додаткового рішення складений 14 грудня 2020 року, - встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визначити частку ОСОБА_4 в спільній власності подружжя в розмірі Ѕ частини автомобіля Тойота Марк 2, 1998 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля Hyundai Getz, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ; 2) визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на ј частину кожного з автомобілів; 3) стягнути з відповідачки на її користь вартість ј частини всього спадкового майна у розмірі 87 500 грн.. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частини автомобіля Тойота Марк 2, 1998 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що зареєстрований на ім`я померлого ОСОБА_4 , та Ѕ частини автомобіля Hyundai Getz, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що зареєстрований на ім`я дружини померлого - ОСОБА_2 .. Обидва автомобіля придбані в період шлюбу. Спадкоємцями першої черги за законом є батьки померлого: - мати позивачка ОСОБА_1 , батько ОСОБА_5 , а також його дружина відповідачка ОСОБА_2 та його неповнолітня донька ОСОБА_6 . Позивачка, у встановленому порядку 03.04.2018 року звернулась до сьомої державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, разом із батьком померлого, який звернувся із заявою про відмову від спадщини на користь позивачки, після смерті сина. Однак, державним нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказані автомобілі, які, як зазначає позивачка, утримуються відповідачкою, чим порушуються права позивачки на отримання спадщини після смерті сина. Вартість автомобілів позивачка визначає у розмірі - 150 000,00 грн. вартість автомобіля Тойота Марк 2, та 200 000,00 грн. вартість автомобіля Hyundai Getz (Т.1, а. с. 2 - 6). У жовтні 2018 року ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги і остаточно просить розподілити спадкове майно після смерті ОСОБА_4 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнувши з відповідачки вартість ј частини всього спадкового майна у розмірі 74 484,00 грн. (Т. 1, а. с. 23 - 27). У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про зміну предмету позову, в якій просить суд: 1) визнати сумісною власністю подружжя автомобіль Hyundai Getz, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ; 2) розподілити спадкове майно після смерті ОСОБА_4 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнувши з ОСОБА_2 на свою користь вартість ј частини всього спадкового майна у розмірі 74 484,00 грн. (Т. 1, а. с. 88 - 90). 2.2 Позиція відповідачки в суді першої інстанції У відзиві на позовну заяву адвокат Чумаченко Святослав Олександрович, діючий від імені ОСОБА_2 , просить відмовити у задоволені позовних вимог. Адвокат Чумаченко Святослав Олександрович зазначає, що позивачка не надає належних доказів на підтвердження тих обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги. Крім того, державним нотаріусом відмовлено позивачці лише у відношенні відповідної частки автомобіля Hyundai Getz з тих підстав, що не передбачено можливості видачі свідоцтва про право власності у спільному майні подружжя, у випадку коли документ, який підтверджує право власності, виданий на ім`я подружжя, який є живим (Т. 1, а. с. 47 - 49). 2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.11.2020 року вищевказаний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , інтереси якої представляє законний представник - ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування та розподілу спадкового майна задоволено частково. Визнано сумісною власністю подружжя автомобіль Hyundai Getz, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_4 . Розподілено спадкове майно після смерті ОСОБА_4 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість ј частини всього спадкового майна у розмірі - 37 307 гривень 50 копійок. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до висновку експерта № 6834 судової авто-товарознавчої експертизи по визначенню ј частки ринкової вартості транспортних засобів, автомобіля Hyundai Getz, реєстраційний номер НОМЕР_4 , автомобіля Toyota Mark II, реєстраційний номер НОМЕР_2 , середня ринкова вартість ј частини автомобіля Hyundai Getz, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , становить 37 307,50 грн.. ОСОБА_1 має право на отримання в спадщину після смерті сина саме ј частину вказаного автомобіля, яким володіє і користується ОСОБА_2 , має право на одержання від ОСОБА_2 грошової компенсації вартості своєї частки в розмірі 37 307,50 грн.. Щодо вимог про стягнення відповідної матеріальної компенсації з ОСОБА_2 ј частини вартості автомобіля Toyota Mark II, реєстраційний номер НОМЕР_2 , суду не надано належних доказів того, що ОСОБА_2 володіє і користується цим спільним майном. За таких обставин, суд вважав, що підстави для стягнення з ОСОБА_2 суми компенсації вартості ј частки автомобіля Toyota Mark II, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 відсутні. Тому, відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині (Т. 2, а. с. 40 - 43). Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі - 14 460 гривень 60 копійок (Т. 2, а. с. 69 - 70). 2.4 Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з відповідачки на її користь судові витрати та витрати на надання правової допомоги у розмірі - 26 000 грн.. Заява обґрунтована тим, що при зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі - 875 грн.. Відповідно до рахунку №75 від 27.08.2020 року вартість проведення експертизи склала -2000 грн., які були сплачені позивачем. 10.08.2018 року між ОСОБА_1 та адвокатом Зуєвою Іриною Іванівною укладено договір №100818 про надання правничої допомоги. Додатковою угодою №1 до Договору від 10.08.2018 року встановлено вартість послуг адвоката. Відповідно до акту виконаних робіт від 17.11.2020 року загальна вартість послуг адвоката склала - 26 000 грн. До матеріалів заяви про ухвалення додаткового рішення додано квитанції про сплату ОСОБА_1 вартості послуг адвоката у розмірі - 26 000 грн. (Т. 2, а. с. 46 - 47). 2.5 Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі - 14 460 гривень 60 копійок. Додаткове рішення суду мотивоване тим, що судом не вирішено питання про розподіл судових витрат. Загальний розмір судових витрат становить - 28 875 грн. (26 000 грн. - витрати на правову допомогу, 2000 грн. проведення експертизи, 875 грн. судовий збір). Пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягненню з відповідачки підлягає сума у розмірі - 14 460,60 грн. (50,08% від загальної суми судових витрат) (Т. 2, а. с. 69 - 70). 2.6 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2020 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. 2.7 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в оскарженій частині додаткове рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг. При визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їх розміру (Т. 2, а. с. 91 - 94). 2.8 Узагальнені доводи сторін в апеляційному суді ОСОБА_1 не скористалась правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу від неї не надійшов. 2.9 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.02.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2020 року залишено без руху (Т. 2, а. с. 101). На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, якою усунуто недоліки, зазначені в ухвалі (Т. 2, а. с. 105 - 106). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.03.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2020 року (Т. 2, а. с. 108). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.03.2021 року апеляційну скаргу призначено до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 109). У судовому засіданні адвокат Ніц Анатоліц Сергійович, діючий від імені ОСОБА_2 , апеляційну скаргу підтримав. Просив її задовольнити. У судовому засіданні адвокат Зуєва Ірина Іванівна, діюча від імені ОСОБА_1 , просила апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі - 875 грн.. Відповідно до рахунку №75 від 27.08.2020 року вартість проведення експертизи склала -2000 грн., які були сплачені позивачем. 10.08.2018 року між ОСОБА_1 та адвокатом Зуєвою Іриною Іванівною укладено договір №100818 про надання правничої допомоги. Додатковою угодою №1 до Договору від 10.08.2018 року встановлено вартість послуг адвоката. Відповідно до акту виконаних робіт від 17.11.2020 року загальна вартість послуг адвоката склала - 26 000 грн.. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. ОСОБА_2 не оскаржує додаткове рішення в частині стягнення судового збору та за проведення експертизи. Тому, законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в цій частині в апеляційному порядку не переглядається. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, однак не вірно визначився з їх розміром. 3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу Відповідно до п.3 ч.1ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 3 ст. 133 ЦПК України закріплено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, експертів та проведенням експертизи. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У якості доказів у більшості випадків достатньо надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень. Цю позицію підтримав у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №19/64/2012/5003 від 31.01.2019 р., зазначивши, що «суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, правомірно виніс додаткову постанову, якою задовольнив заяву про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката». Відповідачем не спростована співмірність послуг адвоката зі складністю проведеної ним роботи, оскільки питання про ухвалення додаткового рішення розглянуто без повідомлення відповідачки. З акту виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги №100818 від 10.08.2018 року, вбачається, що в цілому на правничу допомогу адвокатом Зуєвою В.В. під час розгляду справи в суді першої інстанції витрачено 09 годин робочого часу. До заяви про ухвалення додаткового рішення додано квитанції про сплату ОСОБА_1 вартості послуг адвоката у розмірі - 26 000 грн.. Згідно процесуального законодавства, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо). Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (розгляд питання про ухвалення додаткового рішення без повідомлення її учасників), її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка відзиву), колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідачка на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн., що з урахуванням витрат про сплаті судового збору та витрат на проведення експертизи загалом складає 15 875 гривень. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є частково обґрунтованими, а тому її треба задовольнити частково. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають стягненню з відповідачки, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні за вищевказаного обгрунтування. 3.6 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2021 року - змінити. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 15 875 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 07 вересня 2021 року Головуючий суддя: А. П. Заїкін Суддів С. О. Погорєлова О.М. Таварткіладзе