Постанова 4813 № 523/3904/19

Номер провадження: 22-ц/813/6022/21 Номер справи місцевого суду: 523/3904/19 Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.09.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 523/3904/19 Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/6022/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Рибачук О.І., учасники справи: - позивач Спільнне підприємство «Солінг», - відповідач ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Спільного підприємства «Солінг» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою адвоката Попова Максима Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на додаткове рішення Суворовського районного суду міста Одеси , ухвалене у складі судді Дяченка В. Г. о 10 годині 08 хвилині 30 листопада 2020 року, повний текст додаткового рішення складений 04 грудня 2020 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст заяви У серпні 2020 року адвокат Попов Максим Миколайович, діючого від імені ОСОБА_1 , звернувся до Суворовського районного суду міста Одеси із заявою про здійснення розподілу судових витрат, в якій просить ухвалити додаткове рішення та здійснити розподіл судових витрат, стягнувши з Спільного підприємства «Солінг» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.. Адвокат Попов Максим Миколайович обґрунтовує заяву тим, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). До судових дебатів, 28.07.2020 року, представником відповідача була надана заява що відповідач очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 50 000 грн., про що буде подана окрема заява разом із доказами протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. 04.02.2020 року між представником та відповідачем був укладений договір про надання правничої допомоги. 04.02.2020 року також укладена додаткова угода №1 до договору про надання правничої допомоги, п. 2 якої передбачена вартість правничої допомоги 50 000 грн., і порядок сплати вартості правничої допомоги не пізніше 3-х місяців з моменту ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок адвоката у банківській установі. Отже, станом на день подання заяви про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, відповідач має зобов`язання перед свої представником ОСОБА_2 зі сплати гонорару у розмірі 50 000 грн. (Т. 3, а. с. 1 - 4). 2.2 Короткий зміст додаткового рішення у справі, мотивування його висновків Додатковим рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2020 року відмовлено у стягненні з Спільного підприємства «Солінг» вартості правничої допомоги в сумі 50 000,00 грн. на користь ОСОБА_1 . Додаткове рішення мотивоване тим, що актом приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2020 року за Договором про надання правничої допомоги б/н від 04.02.2019 року та додаткової угоди №1 до нього від 04.02.2020 року визначено обсяг наданих послуг без визначення їх вартості. Враховуючи розбіжності у наданих доказах, суд позбавлений можливості встановити розмір фактичних витрат на правничу допомогу відповідачу та порядок сплати гонорару адвокату. Доказів які підтверджують здійснення відповідних витрат на правничу допомогу суду не надано (Т. 3, а. с. 26 - 29). 2.3 Короткий зміст вимог апеляційної скарги Адвокат Попов Максим Миколайович, діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення. Стягнути з Спільного підприємства «Солінг» вартість правничої допомоги в сумі 500 00,00 грн. на користь ОСОБА_1 . 2.4 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалу постановлено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права. Апелянт зазначає, що: 1) у першій письмовій заяві по суті справи (відзив на позов) був вказаний орієнтовний розрахунок судових витрат - 100 000 (сто тисяч) грн., тобто 10% від ціни позову (ч. 1 ст. 134 ЦПК України); 2) відповідач у передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України порядку подав до суду заяву про розподіл судових витрат, якою повідомив суд про те, шо відповідач очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі - 50 000 грн., про що буде подана окрема заява разом із доказами протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду; 3) у строк, передбачений ч. 8 ст.141 ЦІК України, була подана окрема заява разом з детальним описом робіт у вигляді акту приймання-передачі наданих послуг; 4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат компенсації підлягають не тільки ті послуги, які вже сплачені на момент розгляду такої заяви, але й вартість послуг, яка визначена договором та підтверджується відповідними доказами, однак фактично не сплачена, але підлягає сплаті у майбутньому; 5) щодо розбіжностей у додаткових угодах з приводу строків оплати гонорару, які були надані стороною відповідача, зазначає, що під час укладення додаткової угоди №1 ці питання узгоджувались та змінюватись сторонами декілька разів протягом дня; 6) письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвіченій копії, якщо інше не передбачено ЦПК України (Т. 3, а. с. 31 - 34). 2.5 Узагальнені доводи позивача в апеляційному суді Спільне підприємство «Солінг» не скористалось правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. 2.6 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Попова Максима Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на додаткове рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2020 року (Т. 3, а. с. 42). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.01.2021 року призначено апеляційну скаргу адвоката Попова Максима Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 3, а. с. 43). Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Попова Максима Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 , підлягає задоволенню частково. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 28.07.2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Спільного підприємство «Солінг» про відшкодування матеріальної шкоди. Пунктом 5.2Договору про надання правничої допомоги б/н від 04.02.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Поповим М.М., визначено, що сума гонорару погоджується Сторонами для кожної окремої справи/доручення, та підлягає сплаті за умовами, погодженими у відповідній додатковій угоді. Пунктом 2 та пунктом 5 Додаткової угоди №1 від 04.02.2020 року до Договору про надання правничої допомоги від 04.02.2020 року визначено, що вартість правничої допомоги за Договором складає 50 000,00 грн. за супровід справи з моменту укладення додаткової угоди до винесення судом першої інстанції рішення по суті позову. Гонорар, передбачений п. 2 цієї Додаткової угоди, має бути сплачений Клієнтом у повному обсязі не пізніше 2-х місяців з моменту укладення цієї додаткової угоди шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Адвоката у банківській установі. Пунктом 2 та пунктом 5 Додаткової угоди №1 від 04.02.2020 року до договору про надання правничої допомоги від 04.02.2020 року визначено, що вартість правничої допомоги за Договором складає 50 000,00 грн. за супровід справи з моменту укладення додаткової угоди до винесення судом першої інстанції рішення по суті позову. Гонорар, передбачений п. 2 цієї Додаткової угоди, має бути сплачений Клієнтом у повному обсязі не пізніше 3-х місяців з моменту ухвалення судом першої інстанції (Суворовським районним судом м. Одеси) рішення по суті спору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Адвоката у банківській установі. Актом приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2020 року за Договором про надання правничої допомоги б/н від 04.02.2019 року та додаткової угоди №1 до нього від 04.02.2020 року визначено обсяг наданих послуг. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні заяви про стягнення витрати на правничу допомогу в повному обсязі. 3.4 Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 3 ст. 133 ЦПК України закріплено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, експертів та проведенням експертизи. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У якості доказів у більшості випадків достатньо надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень. Цю позицію підтримав у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №19/64/2012/5003 від 31.01.2019 р., зазначивши, що «суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, правомірно виніс додаткову постанову, якою задовольнив заяву про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката». З акту приймання-передачі наданих послуг за договором надання правничої допомоги від 04.02.2019 року, що в цілому на правничу допомогу адвокатом Поповим М.М. під час розгляду справи в суді першої інстанції витрачено 29 годин 30 хвилин робочого часу. Згідно процесуального законодавства, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: - заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); - суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); - заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо). Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з обставин по даній справи, характеру її складності та обсягу виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Попова Максима Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 , є обґрунтованими частково, а тому вона підлягає частковому задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви адвоката Попова Максима Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового судового рішення. 3.6 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Попова Максима Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 задовольнити частково. Додаткове рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2020 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Заяву адвоката Попова Максима Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 , - задовольнити частково. Стягнути з Спільного підприємства «Солінг» (ЄДРПОУ 25030410) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.. В задоволенні решти заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 11 жовтня 2021 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе