Постанова 4856 № 120/3884/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3884/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух В.М. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 06 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала. ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив її скасувати та вирішити питання про відкриття питання про відкриття провадження у справи. Апелянт зазначає, що строк звернення до суду не пропущено, оскільки звернувся до суду в межах шестимісячного строку від дня отримання листа відповідача в березні 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив визнати протиправними дії щодо невиплати щомісячної основної пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та здійснити перерахунок та виплату такої за даний період у розмірі 8 мінімальних пенсій та 75% мінімальної пенсії за віком. До суду звернувся з позовом у квітні 2021 року, тобто з пропуском шестимісячного терміну встановленого процесуальним законом. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами, обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами позивачем не наведено та не доведено. Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного. Так, відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч.2 ст.122 КАС України). Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен дізнатися, що містяться у ч.2 ст.122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Крім того, поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист. Так, обґрунтовуючи заяву про усунення недоліків позовної заяви, позивач зазначив, що початок перебігу строку звернення до суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді від березня 2021, що відповідає правовим висновкам, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 по справі № 510/1286/16. Натомість, правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли у період з 01.01.2014 по 02.08.2014, водночас із цим позовом позивач звернувся лише 23.04.2021, тобто з істотним пропуском строку передбаченого статтею 122 КАС України. В межах даної адміністративної справи, суд вважає безпідставними посилання позивача в частині безальтернативної необхідності обраховування початку перебігу строку для звернення до суду з моменту отримання листа відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 року по справі № 510/1286/16-а. Дійсно, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Однак така обставина не є безумовною підставою для висновку, що момент, з якого особа дізналася про порушення своїх прав, відліковується від дати отримання відповіді пенсійного органу. При цьому суд враховує, що предметом спору у справі, яка переглядалась Верховним Судом та за наслідками розгляду якої винесено постанову від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, виступають правовідносини щодо визнання неправомірними дії Управління ПФУ щодо неврахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят й інших виплат у відповідності до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу". Водночас, хоча спірним моментом в даній справі і залишається, зокрема, питання фактичного встановлення строкових меж триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та застосування процесуальних строків для звернення до суду за захистом цих прав, проте однозначного (остаточного) висновку правильності визначення початку перебігу строку для звернення до суду з моменту отримання листа відповідача касаційна інстанція не встановлює, адже вказує лише щодо альтернативності застосування такого підходу. Разом із тим, при розгляді вказаної справи, з приводу дотримання процесуальних строків звернення з позовом до суду, ідентичними до даних правовідносин виступають правовідносини, які досліджувались у іншій постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, де предметом спору виступають правовідносини з приводу визнання протиправними дій щодо відмови Пенсійного фонду у проведенні перерахунку та виплати заборгованості з державної пенсії у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 згідно статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах. Більше того, приймаючи таке рішення Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав прийняла до уваги в тому числі і висновки, які викладені у згаданій позивачем постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а. Зокрема, у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 суд Касаційної інстанції дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів; 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо. В той же час, суд звертає увагу на те, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Як уже встановлено судом, позивач станом на 2014 рік отримував пенсію, отже, суд приходить до висновку, що позивач щомісячно отримуючи пенсійні виплати з 2014 року, з огляду на оприлюднення нормативно-правових актів, що регулюють спірні питання у сфері пенсійного забезпечення, повинен був бути обізнаний про неналежне виконання обов`язків з боку пенсійного органу, в той час своєчасно не скористався своїм правом на звернення до суду за судовим захистом, а звернувся до суду протягом спливу більше ніж через 6 років від початку заявлених ним до захисту вимог. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Зазначена правова позиція також відображена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.02.2021 у справі № 520/10332/20. Таким чином пропуск позивачем строку звернення до суду є підтвердженим. А тому останній мав би подати до суду заяву про поновлення такого строку із зазначенням поважності причин його пропуску. Однак відповідних дій позивач не вчинив. Позивачем не наведено будь - яких інших переконливих доводів та не надано доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, в силу чого суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Так, суд наголошує, що не доведення суду об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом такого процесуального строку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає. Зважаючи на встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали правильно застосовано норми чинного матеріального та процесуального права, передбачені ст.320 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.