Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/9354/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/9354/20 Головуючий І інстанції Корой С.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021р. (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 01.04.2021р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Київському районі міста Одеси, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 22.09.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення в Київському районі м.Одеси, у якому просив суд (в редакції уточнень від 19.10.2020р.): - визнати протиправною відмову відповідача, викладену у листі від 11.06.2020р. №2875/13-08, відносно не встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни; - зобов`язати відповідача встановити йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986р. (категорія 1), має другу групу інвалідності, та, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» (затв. Постановою КМУ від 12.05.1994р. №302), має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Однак, відповідачем безпідставно відмовлено йому у встановленні такого статусу. Ухвалою суду першої інстанції від 29.12.2021р. до участі у даній справі залучено Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради в якості другого відповідача. 17.11.2020р. Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради подав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року (ухваленим в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення в Київському районі м.Одеси щодо відмови, яка викладена у листі від 11.06.2020р. №2875/13-08, позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення. Зобов`язано відповідача встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати йому відповідне посвідчення встановленого зразка. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради 26.04.2021р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2021р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 06.05.2021р. матеріали даної справи, разом із апеляційною скаргою, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021р. вказану вище апеляційну скаргу залишено без руху. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. 11.10.2017р. позивач - ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення в Київському районі департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про встановлення статусу «інваліда війни II групи». До вказаної заяви надав копії наступних документів: посвідчення І категорії серії НОМЕР_1 від 12.11.1997р.; експертного висновку від 11.07.1997р. №16070/42-7; довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 2-18 ОГ №001873; довідки МСЕК Серії 2-18 ОА №060916; виписки із наказу від 26.08.1986р. №330 про направлення ОСОБА_1 в розпорядження «Киевглавснаба»; довідки від 29.05.1997 року №120/16-22 про те, що позивач був відряджений до 30-км зони Чорнобильської АЕС з 27.08.1986р. по 28.09.1986р.; довідки від 28.08.1986р. про те, що позивач дійсно приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС; наказу від 30.04.1986р. №173 про призначення оперативних груп; розпорядження від 27.04.1986р.; виписки з розпорядження від 30.04.1986р. №02; інформаційної довідки від 27.09.2017р. №01.1-14/1527-3; почесної грамоти, виданій позивачу; відповіді позивачу від 28.09.2017р. №01.1-14/1556. 19.10.2017р. Управлінням соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради було надіслано до Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської облдержадміністрації лист №3203, в якому в порядку консультації просило розглянути копії документів позивача щодо вирішення питання про встановлення статусу інваліда війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та видачі пільгового посвідчення. 15.11.2017р. Департаментом соціальної та сімейної політики Одеської облдержадміністрації на адресу Управління соціального захисту населення в Київському районі м.Одеса Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради направлено лист №02-02/2948/3005, в якому надано роз`яснення щодо питання про встановлення статусу інваліда війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також видачі пільгового посвідчення. 24.11.2017р. Управлінням соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на адресу позивача направлено лист №3610, в якому щодо його звернення з питань встановлення статусу інваліда війни проінформовано, що відповідно до роз`яснення, наданого Департаментом соціальної та сімейної політики Одеської облдержадміністрації, для встановлення статусу інваліда війни як особі, яка була залучена до складу формувань Цивільної оборони та стала інвалідом внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, необхідно надати докази про залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони. У вказаному листі також вказано про те, що таким документом є наказ відповідного органу про те, що підрозділ, в якому працювала особа, входив до складу формувань Цивільної оборони. Необхідні документи підтвердження факту залучення особи до формувань Цивільної оборони, що можуть дати лише архівні первинні документи 1986р. з ініціалами заявника, посиланням на номер розпорядження ЦО та характером виконаних робіт, які завірені печатками та штампами того часу. Враховуючи зазначене, підстав для встановлення позивачу статусу інваліда війни не має. 29.05.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Управління СЗН із заявою про перегляд поданих ним пакету документів щодо видачі йому посвідчення прирівняного до інваліда війни. 11.06.2020р. Управлінням соціального захисту населення в Київському районі м.Одеси було надано відповідь №2875/1308, в якій зазначено про відсутність підстав для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Також у вказаному листі зазначено, що для встановлення статусу інваліда війни як особі, яка була залучена до складу формувань Цивільної оборони та стала інвалідом внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, необхідно надати докази про залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони. Таким документом є наказ відповідного органу про те, що підрозділ, в якому працювала особа, входив до складу формувань Цивільної оборони. Також, необхідні документи підтвердження факту залучення особи до формувань Цивільної оборони, які можуть дати тільки архівні первинні документи 1986р. з ініціалами заявника, посиланням на номер розпорядження ЦО та характером виконаних робіт, які завірені печатками та штампами того часу. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, неправомірності відмови відповідача. Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-XII, до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. За змістом п.9 ч.2 ст.7 Закону №3551-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Отже, набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст.7 Закону №3551-ХІІ, можливе за наявності наступних обставин: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Як передбачено п.2 «Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994р. №302), посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації. «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки Медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності (п.10 Положення №302). Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-XII, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987р.р. незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990р.р. - не менше 30 календарних днів, у т.ч. проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986р. на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. «Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР» (затв. наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06.06.1975р. №90), та «Положенням про Цивільну оборону СРСР» (затв. постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976р. №1111), передбачено, що формування Цивільної оборони, в т.ч. і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. При цьому, факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків, встановлений судом 1-ї інстанції, у даному випадку, не є спірним. Однак, зазначені обставини свідчать про те, що на позивача - ОСОБА_1 як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом №796-ХІІ. Разом із тим, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст.7 Закону №3551-ХІІ), окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, необхідно виконати умову щодо прийняття такою особою участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. При цьому, колегія суддів зазначає, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст.7 Закону №3551-ХІІ, немає. До того ж, аналогічна правова позиція з цих спірних питань була викладена Верховним Судом у постановах від 10.05.2018р. у справі №279/12162/15-а, від 10.10.2019р. у справі №810/4584/18, від 15.06.2020р. у справі №822/225/18 та від 14.08.2020р. у справі №620/3108/19. Так, документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої Управлінню СЗН щодо набуття статусу інваліда війни, належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Таким документом має бути розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємств, установ до формування Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та розпорядчий документ підприємства про залучення особи до такого формування із зазначенням відомостей про роботу, яку така особа виконувала під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Так, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що листом Поліської районної державної адміністрації Київської області від 06.08.1997р. №382/7179, а також довідкою Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 19.03.2020р. №744-Г-11.1-21, як і іншими долученими до матеріалів справи документами, підтверджується факт того, що позивач приймав участь у складі Цивільної оборони підприємства в роботах по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС, з огляду на те, що відповідні відомості у цих документах відсутні, натомість вони містять лише дані виключно про те, що ОСОБА_1 дійсно з 27.08.1986р. по 28.09.1986р. приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС. У той же час, належного документального підтвердження безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивачем не надано, що було залишено поза увагою судом 1-ї інстанції. Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і свідчать про невідповідність висновків суду 1-ї інстанції обставинам справи та невірне застосування ним норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з положеннями ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Однак, варто звернути увагу на те, що твердження позивача щодо порушення його прав також мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях та суб`єктивній думці останнього. У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст.308,310,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради - задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 06.09.2021р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко