Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/17745/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 серпня 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/17745/21 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 29.11.2021 року; Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Крусяна А.В. Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області щодо відмови в наданні статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка оформлена листом від 25 серпня 2021 року №194 та відмови видати відповідне посвідчення; зобов`язати Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. В обґрунтування позову зазначено, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеного до категорії

7. У період з 23.05.1986 року по 29.05.1986 року позивач виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в ІІ зоні відчуження, тому відповідно до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання посвідчення «інваліда війни». Керуючись положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302, звернувся до відповідача із заявою щодо надання статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення. Проте Управлінням за відсутності правових підстав вказані вимоги залишено без задоволення. Наполягаючи на факті участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та одержанні інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, вказує, що відмова Управління у задоволенні його вимог є необґрунтованою та суперечить вимогам законодавства. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у задоволенні адміністративного відмовлено. Проаналізувавши положення ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.п. 2, 10 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302, ст. 10 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд першої інстанції виходив з того, що на позивача як на особу, яка брала участь в ліквідації наслідків внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Разом з тим, для набуття статусу інваліда війни, з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», крім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, вказаний Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, оскільки крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. З огляду на не підтвердження позивачем безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, відмовляючи у задоволенні заяви, відповідач діяв правомірно та обґрунтовано, в межах своїх повноважень та з дотримання чинного законодавства. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції в порушення положень ч. 4 ст. 78 КАС України не надано належної правової оцінки обставинам, встановленим рішенням суду, яке набрало законної сили в іншій справі, щодо юридичного факту, а саме направлення позивача у відрядження в розпорядження районного штабу Цивільної оборони та безпосереднього виконання ним відповідних завдань. Без належного обґрунтування залишено судом першої інстанції й те, що відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, чинними на момент Чорнобильської катастрофи, цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, у тому числі чоловіки у віці від 16 до 60 років. Жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документу про залучення конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони. Зазначає, що відповідачем в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення та дій. В свою чергу, позивач є особою з інвалідністю, учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та постраждалою особою від наслідків на Чорнобильській АЕС, а відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на підтвердити свій статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням 1 категорії серії НОМЕР_1 . Рішенням Київського районного суду м. Кіровограду від 28.04.1994 року по справі №2-807-97 встановлено факт, що ОСОБА_1 в період з 23 по 29 травня 1986 року знаходився в с. Зимовище, с. Дитятки, с. Стещино Чорнобильського району, де приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно експертного висновку Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 11.01.2007 року №10325, ОСОБА_1 встановлено основний діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ ст. кризовий перебіг. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. змішаного генезу. Висновок: захворювання пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно Довідки до акта огляду МСЕК Серії 10ААА №459084, позивачу встановлено другу групи інвалідності, пов`язану з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. 03.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області із заявою, в якій просив надати статус особи з інвалідністю внаслідок війни (на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ) та видати відповідне посвідчення. Розглянувши заяву, Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області відмовило у задоволенні вимог заявника, про що повідомило у листі від 25.08.2021 року за №194. Як на підставу для залишення вимог заявника без задоволення Управління, з посиланням на положення ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зазначило, що згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та висновку медико-соціальної експертної комісії, де вказана причина інвалідності пов`язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, як фельдшер швидкої медичної допомоги для надання медичної допомоги та евакуації хворих, потерпілі від аварії на ЧАЕС, тому позивач має статус «особа ЧАЕС 1 категорії». Таким чином, правові підстави для встановлення статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» відсутні. Не погоджуючись із діями відповідача, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість висновків Управління, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів в судовому порядку. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час. Згідно із п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України від 22.10.1993 року №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа, зокрема, осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Слід враховувати, що відповідно до п. 2, 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації. "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 28.02.1991 року №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 6 червня 1975 року №90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, у тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Як свідчать матеріали справи, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, брав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також має статус особи з інвалідністю, у зв`язку із захворюваннями пов`язаними з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вказані обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка брала участь в ліквідації наслідків внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Водночас, для набуття статусу інваліда війни, з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», крім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, вказаний Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, оскільки крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області із заявою про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ, позивач не надав доказів в підтвердження безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони. Вказані обставини не підтверджуються і представленими позивачем архівними довідками, з огляду на відсутність в цих матеріалах відомостей про його участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Визначення у період 1986 року на підставі нормативних актів обов`язковості зарахування до складу формувань цивільної оборони, зокрема чоловіків від 16 до 60 років, не підтверджує залучення позивача до невоєнізованих формувань Цивільної оборони. Також, судовим рішенням у справі №2-807-94 встановлений факт того, що ОСОБА_1 в період з 23 по 29 травня 1986 року знаходився в с. Зимовище, с. Дитятки, с. Стещино Чорнобильського району, де приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Обставини безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони судовим рішення та іншими доказами не підтверджені. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутність доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не підтверджує правові обставини для набуття позивачем статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої ї статті 7 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2019 року по справі №542/240/17 (№ К/9901/17349/18) зазначив, що належне документальне підтвердження безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною умовою отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, позаяк в протилежному випадку відповідний статус (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків та мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону № 796-ХІІ). З огляду на наведене, відмовляючи у задоволенні вимог позивача Управління діяло обґрунтовано та правомірно, у межах своїх повноважень та з дотриманням чинного законодавства. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв