Постанова 4815 № 559/985/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 серпня 2021 року м. Рівне Справа № 559/985/17 Провадження № 22-ц/4815/774/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Гордійчук С. О., Шимківа С. С. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Романюка Леоніда Сергійовича на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року у складі судді Ральця Р. В., ухвалене в м. Дубно Рівненської області о 15 годині 27 хвилин, повний текст якого складено 14 грудня 2020 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що 03.03.2015 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Ходачинською Н. І., відповідно до п.1.1 якого позивач передає, а відповідач приймає у власність земельну ділянку площею 0,0201 га, кадастровий номер 561030000002:001:3124 за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 2.1. Договору передбачено, що продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчинено за 90 000,00 грн. і розрахунок між сторонами здійснюється з відстроченням платежу на таких умовах: 5 000,00 грн. відповідач передає позивачу до підписання даного договору, а решту 85 000,00 грн. відповідач зобов`язується передати позивачу до 03.09.2015 року, при цьому факт повного розрахунку підтверджується заявою позивача, підпис на якій має бути засвідчений в нотаріальному порядку. Позивач зі свого боку виконав покладені на нього договором зобов`язання в частині продажу та передачі відповідачу вказаної земельної ділянки в порядку та на умовах, передбачених цим договором, натомість відповідач по справі не виконав грошового зобов`язання у відповідності із договором, грошові кошти позивачу не сплатив, чим порушив законні права та інтереси позивача по справі. З врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03 березня 2015 року в розмірі 15 5360, 19 грн., з яких: 90 000 грн. сума боргу, 12 381, 16 грн. 3% за невиконання грошового зобов`язання, 37 979, 03 грн. інфляційні витрати, 15 000 грн. моральна шкода. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03 березня 2015 року в розмірі 85 000 грн., а також 2 099,16 грн. на повернення сплаченого судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог першої інстанції вмотивоване передбаченим законом принципом обов`язковості виконання зобов`язань та обґрунтоване тим, що відповідачкою не було дотримано свого передбаченого договором обов`язку по сплаті позивачу вартості земельної ділянки, яку вона за цим договором придбала. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов`язання вмотивоване відсутністю підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України, оскільки відповідальність за цією статтею передбачена насамперед для договірних правовідносин та обґрунтоване тим, що сторони у договорі купівлі-продажу земельної ділянки не передбачили відповідальності сторін у випадку невиконання чи неналежного виконання умов договору. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди вмотивоване відсутністю належних і достовірних доказів заподіяння моральних страждань позивачу. Судом також враховано, що відшкодування моральної шкоди спрямоване на досягнення сатисфакції і не може бути джерелом збагачення позивача. Вважаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат, а також відмови у стягненні моральної шкоди незаконним і необґрунтованим, представник ОСОБА_1 адвокат Романюк Леонід Сергійович оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує посилання суду в судовому рішенні про те, що договором між сторонами не передбачено відповідальності у випадку невиконання чи неналежного виконання умов договору, що свідчить про відсутність підстав для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин і підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача суми інфляції та 3% річних за невиконання зобов`язання. Пояснює, що у випадку відсутності зазначення в договорі відповідальності сторін у випадку невиконання чи неналежного виконання умов договору, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає на підставі положень ст. 625 ЦК України. Додає до апеляційної скарги розрахунок інфляційних втрат, 3% річних за період з 01.04.2017 року по 01.04.2020 року, виходячи з суми боргу 85 000,00 грн.. Зазначає, що ОСОБА_1 є воєнним пенсіонером та особою похилого віку, а незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань ОСОБА_1 , він втратив душевний спокій, виникли труднощі з плануванням його життя (він розраховував вчасно отримати кошти за договором купівлі-продажу земельної ділянки та за ці кошти пролікуватися в медичному закладі, зробити ремонт житла та інше), а тому вважає, що суд необґрунтовано відмовив в задоволенні позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000 грн. З наведених підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03 березня 2015 року в розмірі 127 878,49 грн., з них: 85 000 грн. - сума боргу, 20 221,50 грн. інфляційні втрати, 7 656,99 грн. - 3% річних та 15 000 грн. моральної шкоди, а також судові витрати по справі. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення заборгованості за договором в сумі 85 000,00 гривень не оскаржене, а тому в цій частині відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних міркувань. Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що 03 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Ходачинською Н. І.. Відповідно до п.1.1 вказаного договору позивач передає, а відповідач приймає у власність земельну ділянку площею 0,0201 га, кадастровий номер 561030000002:001:3124 за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 2.1. Договору передбачено, що продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчинено за 90000,00 грн. і розрахунок між сторонами здійснюється з відстроченням платежу на таких умовах: 5000,00 грн. відповідач передає позивачу до підписання даного договору, а решту - 85000,00 грн. відповідач зобов`язується передати позивачу до 03.09.2015. Факт повного розрахунку підтверджується заявою позивача, підпис на якій має бути засвідчений в нотаріальному порядку (а.с. 8-9). Вищевказана земельна ділянка належить позивачу згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 384896 (а.с. 10). Спірні відносини між сторонами виникли з приводу невиконання відповідачем у встановлений договором строк свого зобов`язання перед позивачем по сплаті заборгованості. Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував, що ОСОБА_2 не сплатила кошти за земельну ділянку, а 5 000,00 грн. нею було заплачено за послуги нотаріуса пов`язані з укладенням договору купівлі-продажу. Як вбачається з п. 2.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного та підписаного сторонами 03.03.2015, 5000,00 грн. «покупець» передав «продавцю» до підписання даного договору, а решту 85 000,00 грн. «покупець» зобов`язується передати «продавцю» до 03.09.2015. Згідно п. 6.5 вказаного договору, витрати, пов`язані з укладанням цього договору та сплатою обов`язкових платежів несе «покупець». Заперечуючи проти позовних вимог, сторона відповідача стверджує, що кошти за земельну ділянку були повернуті позивачу, однак будь-яких документальних доказів, які б підтверджували виконання цього зобов`язання належним чином суду не надано. При цьому, у п. п.2.2. договору, який підписаний сторонами і який не ос порений та не визнаний у передбаченому законом порядку недійсним, сторони погодили процедуру підтвердження виконання зобов`язання: факт повного розрахунку підтверджується заявою позивача, підпис на якій має бути засвідчений в нотаріальному порядку. За таких обставин стягнення з відповідача на користь позивача 85 000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03.03.2015 року є законним, обґрунтованим та відповідає умовам цього договору. Нормами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідачем ОСОБА_2 не надано належних доказів на підтвердження виконання свого зобов`язання по сплаті позивачу коштів у сумі 85 000,00 грн., як це обумовлено договором, а тому вона вважається такою, що прострочила виконання зобов`язання, що, в свою чергу, є підставою для застосування передбаченої положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України. Посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення на те, що оскільки договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03.03.2015 не передбачено відповідальності сторін у випадку невиконання чи неналежного виконання умов договору, що свідчить про відсутність підстав для застосування ч.2 ст.625 ЦК України до спірних правовідносин і підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача суми інфляції та 3% річних за невиконання зобов`язання на думку суду не відповідають нормам чинного законодавства. У випадку відсутності зазначення в договорі відповідальності сторін у випадку не виконання чи неналежного виконання умов договору, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає на підставі вимог закону, а саме ст. 625 ЦК України. Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Таким чином, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. У поданій апеляційній скарзі стороною позивача заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в сумі 20 221,50 грн. та трьох відсотків за прострочення виконання зобов`язання в сумі 7 656,99 грн за період з 01.04.2017 року по 01.04.2020 року, виходячи з суми боргу 85 000,00 грн., надано відповідні розрахунки, які відповідачем не спростовані, у зв`язку з чим суд приходить до переконання про стягнення зазначених сум. В частині позовних вимог про відмову місцевим судом у відшкодуванні моральної шкоди, яка оскаржена в апеляційному порядку, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, тощо. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до п.9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій частині, ОСОБА_1 зазначав, що є особою похилого віку, воєнним пенсіонером; внаслідок незаконних дій відповідача він втратив душевний спокій, зазнав труднощів із плануванням свого життя, оскільки на кошти від продажу земельної ділянки мав намір пройти курс лікування та провести ремонт свого житла. Апеляційний суд не вбачає підстав для компенсації моральної шкоди у грошовому вигляді та вважає, що стягнення трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання та інфляційних втрат поруч із основною сумою боргу є достатньою сатисфакцією моральної шкоди. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено 1553,60 грн (а.с. 1) та за подання апеляційної скарги 2 330,00 грн., які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 815,64 грн.. Керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Романюка Леоніда Сергійовича задовольнити частково. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків за невиконання грошового зобов`язання та інфляційних витрат скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків за невиконання грошового зобов`язання та інфляційних витрат задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три відсотки за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 7 656 (свм тисяч шістсот п`ятдесят шість) гривень 99 копійок. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційній витрати в розмірі 20 221 (двадцять тисяч двісті двадцять одна) гривня 50 копійок. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 815 (вісімсот п`ятнадцять) гривень 64 копійки. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03 вересня 2021 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Гордійчук С. О. Шимків С. С.