Постанова 4814 № 552/5400/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/5400/19 Номер провадження 22-ц/814/148/20Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л.М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2020 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду області в складі: головуючого: Триголова В.М., суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О., секретар: Ачкасова О.Н., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 31 жовтня 2019 року та за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Київського районного суду м.Полтави від 31 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про поновлення соціальних прав пенсіонера за вислугою років, учасника бойових дій, повернення особистої приватної власності та стягнення матеріальної і моральної шкоди, інфляції, пов`язаних із значною затримкою соціальних виплат,- В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУ ПФУ в Полтавській області про поновлення соціальних прав пенсіонера за вислугою років, учасника бойових дій, повернення особистої приватної власності та стягнення матеріальної і моральної шкоди, інфляції, пов`язаних із значною затримкою соціальних виплат. Позов обгрунтовано тим, що відповідач відмовляється виконувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року, яке набрало законної сили та було предметом перегляду апеляційної і касаційної інстанцій, та яким зобов`язано органи пенсійного фонду провести йому перерахунок пенсії. Сума невиплачених коштів складає 393 070, 93 грн. У позові ОСОБА_1 просив стягнути з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 , пенсіонера за вислугою років та учасника бойових дій, матеріальну шкоду та особисту приватну власність (грошові кошти) за період з 06.09.2017 по 04.06.2019 на загальну суму 393070,93 грн., суму індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за весь період затримки сплати боргу по соціальних виплатах і до фактичного виконання остаточного рішення національного суду від 23.04.2019 року та 100 000 грн. моральної шкоди, всі судові витрати по справі. Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 31 жовтня 2019 року закрито провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення невиплаченої пенсії у розмірі 393 070, 93 грн. Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 31 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки за період з 06.09.2017 року по вересень 2019 року у розмірі 76 531, 17 грн., 3% річних за період з 07.09.2017 року по 31.10.2019 року у розмірі 25 328, 84 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а всього 106 860, 01 грн. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь держави судовий збір у розмірі 1837 грн. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, як таку, що постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, та справу в даній частині надіслати до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. У апеляційній скарзі вказує, що даний спір стосується його особистої приватної власності, зокрема, рухомого майна у вигляді грошових коштів, яке незаконно утримується відповідачем, а не суми пенсії, а тому питання відшкодування шкоди або витребування майна вирішується в порядку цивільного судочинства Також звертає у скарзі увагу на те, що відзив на позовну заяву поданий відповідачем з пропуском строку та ним не отриманий, що позбавило його прав на подання заперечень. У відзиві ГУ ПФУ в Полтавській області на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні, а ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 31 жовтня 2019 року залишити без змін. Управління посилається на те, що між сторонами виник публічно-правовий спір, зобов`язання у якому не є грошовим, а стосується перерахунку пенсії, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. ГУ ПФУ в Полтавській області також оскаржило рішення Київського районного суду м.Полтави від 31 жовтня 2019 року, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної і моральної шкоди, інфляції. Вважає, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права. У скарзі зазначає, що кошти Пенсійного фонду використовуються на чітко визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цілі, використання коштів на непередбачені цим законом витрати заборонено і є порушенням бюджетного законодавства. Також зазначено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року зобов`язано Управління здійснити дії, пов`язані з перерахунком пенсії, будь-які конкретні виплати не призначалися, що дає підстави вважати про відсутність грошового зобов`язання. Окрім того, відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» відповідальним за виконання судових рішень, а також виплати компенсації стягувачу є Державна казначейська служба. Відповідач вважає недоведеним вимоги ОСОБА_1 щодо заподіяння йому душевних страждань, завдання шкоди здоров`ю чи завдання йому інших втрат немайнового характеру з яких можливо обрахувати розмір компенсації моральної шкоди. У відзиві на апеляційну скаргу Пенсійного фонду, ОСОБА_1 просить відхилити безпідставні доводи відповідача, залишити в силі рішення Київського районного суду м.Полтави від 31 жовтня 2019 року. У відзиві позивач звертає увагу на те, що Пенсійним фондом визнано борг перед ОСОБА_1 , що підтверджується наданням відповідної письмової інформації. ОСОБА_1 зазначено, що його було безпідставно позбавлено права власності на його майно, у вигляді коштів на суму 393 070, 93 грн., що також зумовлює застосування ст. 625 ЦК України, а також відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 23.04.2019 року рішенням Полтавського окружного адміністративного суду визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 29.01.2019 № 25 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано ПОУПФ України Полтавської області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від загальної суми складових місячного заробітку (окладу, класного чину, вислугу років інших виплат, які передбачені чинним законодавством) з 06.09.2017 на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 04.12.2018 № 18-607/вих. 18 без обмеження її максимального розміру, рішення набрало законної сили 05.06.2019. 07.06.2019 позивач звернувся із письмовою заявою до ГУ ПФ України Полтавської області з вимогою виконати рішення суду та надати відповідну інформацію. 05.07.2019 за № 2852/Б-02 надійшла відповідь про те, що ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії тільки з дати набрання чинності рішення суду, а не із 06.09.2017, як ухвалено в резолютивній частині рішення суду. Посилались на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 за № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», перерахунок та виплату пенсії за період з 06.09.2017 по 04.06.2019 буде забезпечено в межах бюджетних призначень Пенсійного фонду України. 01.08.2019 за № 13830/03.1-20 йому надана додаткова письмова інформація, що вони визнають існуючий борг, а за період з 06.09.2017 по 04.06.2019 нарахована заборгованість в сумі 393 070, 93 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Пунктом 1 ч.1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Як встановив суд першої інстанції, позивачем фактично заявлені позовні вимоги з приводу виконання відповідачем постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, яка була винесена в адміністративній справі № 440/828/19, а саме, здійснити перерахунок його пенсії відповідно до цього судового рішення. Стягнення недоплаченої суми пенсії стосується здійснення владних управлінських функцій пенсійного фонду, який уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачу, а отже за позовною вимогою про стягнення недоплаченої пенсії між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу. Велика Палата Верховного Суду у справі №750/1591/18-ц встановила, що спір стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства, а тому постановила закрити провадження у справі щодо вказаних позовних вимог. Отже, висновок суду про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про стягнення невиплаченої пенсії у розмірі 393 070, 93 грн., з підстав того, що спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства є правильним. Окрім того слід зазначити, що розділом IV КАС України передбачені процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах. Зокрема, ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, КАС України встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Доводи позивача по те, що спір стосується його особистої власності, зокрема, грошових коштів, та підлягає розгляду в цивільному судочинстві, на увагу не заслуговують, оскільки у даному випадку спір виник саме внаслідок несвоєчасного виконання рішення суду, яким відповідача зобов`язано перерахувати та виплатити позивачу пенсію в належному розмірі, який визначений ГУ ПФУ в Полтавській області, але не виплачена до цього часу.. Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на неотримання ним відзиву на позовну заяву є неспроможними та не виливають на постановлення судом вірного по суті судового рішення. За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Київського районного суду м.Полтави від 31 жовтня 2019 року - залишенню без змін. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції розмір заборгованості за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 визначений відповідачем у розмірі 393 070,93 грн., що дає підстави дійти до висновку про те, що грошові зобов`язання відповідача перед позивачем за вказаним рішенням становлять 393 070.93 грн., які на час розгляду справи не виконані. За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть визначатися у рішенні суду. Оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України. Отже, місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних з 07.09.2017 по час розгляду справи. Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом. Стаття 1173 ЦК України передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та всебічно встановлених обставин, дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок протиправних дій з боку відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилася у тривалому позбавленні останнього на отримання грошових коштів, які стягнуті на його користь судовим рішенням, що свідчить про наявність підстав, передбачених статтями 23, 1167 ЦК України, для відшкодування моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ України про неможливість використання коштів пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що є порушенням бюджетного законодавства є безпідставними, оскільки судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами, а невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. (ст. 124 Конституції України, ст. 18 ЦПК України). Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, на законність судового рішення не впливають. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює. На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга ГУ ПФУ в Полтавській області не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні. Керуючись ст.ст. ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення. Ухвалу та рішення Київського районного суду м.Полтави від 31 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду. Головуючий суддя: В.М. Триголов Судді: Ю.В. Дряниця Т.О. Кривчун