Постанова 4814 № 552/5400/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/5400/19 Номер провадження 22-ц/814/1572/20Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Панченка О.О., суддів Абрамова П.С., Пікуля В.П., за участю секретаря Філоненко О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 21 травня 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Васильєвої Л.М., дата складання повного тексту судового рішення не вказана, у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення строку відстрочення та порядку виконання рішення суду, - В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Зміст позовних вимог У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення строку відстрочення та порядку виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2019 року, яким з Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області стягнуто на його користь збитки та моральну шкоду за невиконання рішення суду, на загальну суму 106 860,01 грн. Заява мотивована тим, що на виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист, який ним було пред`явлено на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області. Державною казначейською службою України у Полтавській області заявнику надано відповідь, що стягнення по вказаному виконавчому листу підлягає виконанню у третю чергу виконання судових рішень, відповідно до вимог прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4901-УІ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Заявник вважає, що рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2019 року, підлягає першочерговому виконанню, оскільки пов`язане із порушенням його соціальних прав, невиконанням рішення суду та несплатою боржником значної суми заборгованості по пенсії. ОСОБА_1 , вказує, що виконання рішення суду, протиправно віднесено до третьої черги та не встановлено граничний термін його виконання. Просив встановити для Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області порядок і спосіб виконання рішення суду, згідно якого встановити виконання рішення у першочерговому порядку, до 01 липня 2020 року. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 21 травня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , про встановлення способу і порядку виконання рішення суду. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу, справу направити до Київського районного суду м. Полтави, для розгляду по суті всіх фактів та вимог, що вказані у заяві стягувача від 29 квітня 2020 року. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не розглянуто вимоги заявника в частині допущення відстрочення виконання рішення суду на підставі п.п. 1 та 5 ст. 435 ЦПК України, а саме не вирішено питання відстрочення виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2019 року у справі № 552/5400/19 до 01 липня 2020 року. Скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм міжнародного права та вимог п. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», та зазначає, що реалізація позивачем права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, які передбачені Законом, не повинно залежати від бюджетних асигнувань та не може бути причинами не виконання органами влади зобов`язань, що визначені Законом та гарантовані Конституцією України. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. Встановлені обставини справи З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2019 року, з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 стягнуто інфляційні збитки збитки у розмірі 76 531,17 грн, 3% річних у розмірі 25 328,84 грн та 5 000 грн моральної шкоди за невиконання рішення суду про перерахунок пенсії, а всього 106 860,01 грн. На виконання вказаного судового рішення Київським районним судом м. Полтави 23 січня 2020 року видано виконавчий лист, який стягувачем в порядку визначеному ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» передялено на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області. 31 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Начальника ГУ Державної Казначейської служби України у Полтавській області зі скаргою по факту бездіяльності та невиконання посадовими особами Державної Казначейської служби України рішення суду, яке набрало законної сили. Листом від 07 квітня 2020 року № 13-20/740 Начальника ГУ Державної Казначейської служби України у Полтавській області повідомлено ОСОБА_2 , про те, що погашення заборгованості за рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 січня 2020 року, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4901-УІ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконується у третю чергу. Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заявник не навів обґрунтувань про наявність обставин, що роблять неможливим виконання рішення суду на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»та того, що рішення суду про стягнення на його користь присуджених коштів з ГУ ПФУ у Полтавській області підлягає першочерговому виконанню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, а особливості їх виконання встановлено Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів і зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація, юридична особа. Згідно частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» заборгованість погашається в такій черговості: -у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; -у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; -у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що підстав для виконання у першочерговому порядку рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2019 року, немає, оскільки інфляційні виплати, стягнуті вказаним судовим рішенням, є шкодою знецінених пенсійних виплат, та мають погашатися першочергово відповідно до вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Окрім того, судова колегія зазначає, що, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 та пункт з мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 по справі № 11-рп/2012). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" від 26 липня 2012 року зазначено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню. За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V). Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 5 липня 2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції, захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Таким чином, доводи апелянта, що заборгованість за рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2019 року, яка стала наслідком довготривалого невиконання рішення суду про стягнення пенсійних виплат, підлягає виконанню в першу чергу, є вірними та ґрунтуються на вимогах Закону. Так, відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення поряду виконання рішення слід задовольнити. Встановити порядок виконання рішення Київського районного суд м. Полтави від 31 жовтня 2019 року про стягнення збитків та шкоди в сумі 106 860,01 грн у першу чергу, відповідно до вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». В свою чергу, вимоги заявника про встановлення граничного терміну виконання судового рішення задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи, тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача. ОСОБА_1 не вказав які саме обставини істотно ускладнюють виконання рішення чи роблять його неможливим на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Крім того, встановлення граничного терміну виконання рішення суду, про який просив заявник, ст. 435 ЦПК України не передбачено. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення. Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, ухвалу районного суду скасувати. Заяву ОСОБА_1 в частині встановлення порядку виконання рішення суду задовольнити. Встановити порядок виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2019 року про стягнення збитків в сумі 106 860,01 грн, у першу чергу, відповідно до вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». В іншій частині заяви ОСОБА_1 про встановлення граничного терміну виконання рішення суду - відмовити Щодо судових витрат Судові витрати у справі відсутні. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 21 травня 2020 року - скасувати. Заяву ОСОБА_1 про встановленная строку відстрочення та порядку виконання рішення суду задовольнити частково. Встановити порядок виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2019 року про стягнення збитків в сумі 106 860,01 грн, у першу чергу, відповідно до вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». В іншій частині заяви ОСОБА_1 - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Повний текст постанови складено 30 червня 2020 року. Головуючий суддя О.О. Панченко Судді П.С. Абрамов В.П. Пікуль