Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/10324/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 02 вересня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/10324/20 Головуючий у першій інстанції Рахманкулова І. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1062/21 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К. Позивач: Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» Відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 травня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (суддя Рахманкулова І.П.), ухвалене о 17 год. 03 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 20 травня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року АТ «Облтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 8054 грн 69 коп. за період з 01.10.2017 по 31.07.2020, втрати від інфляційних процесів у сумі 614,81 грн, 3% річних у сумі 399,09 грн. Позов мотивовано тим, що позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для суб`єктів усіх форм власності. Багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 підключений до об`єднаної системи централізованого опалення, будинок обладнаний будинковим лічильником. За доводами АТ «Облтеплокомуненерго», в порушення вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не здійснювала оплату за надані послуги з теплопостачання, в результаті чого виникла заборгованість. Протокольною ухвалою суду від 02 квітня 2021 року залучено до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_2 . Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 травня 2021 року позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Облтеплокомуненерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2017 до 31.07.2020 у сумі 8054 грн 69 коп., три відсотки річних у сумі 399 грн 09 коп., втрати від інфляційних процесів у сумі 614 грн 81 коп.; в частині позовних вимог, заявлених до ОСОБА_1 , відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Облтеплокомуненерго» 2102 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що кількість теплової енергії місць загального користування необхідно визначати окремо кожному споживачу, оскільки витрати на опалення місць загального користування мають нести всі співвласники будинку. Оскільки споживачем порушено зобов`язання щодо обов`язкової оплати в установлені строки наданих позивачем послуг, то вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення підлягають задоволенню. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не пропущено встановлений законом строк позовної давності. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову; в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 рішення суду залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що починаючи з 20 лютого 2016 року і по сьогоднішній день місця загального користування (сходові клітини та загальні коридори під`їздів) не опалюються, у зв`язку з чим відповідач не здійснює оплату послуг з централізованого опалення місць загального користування. ОСОБА_2 вказує, що розрахунки нарахування плати за опалення місць загального користування по квартирі АДРЕСА_2 виконані на підставі хибних вихідних даних, вони не відповідають дійсності. Відповідач не заперечує проти оплати вартості втрат теплової енергії в трубопроводах внутрішньо будинкової системи опалення (3%), але не згоден сплачувати опалення місць загального користування (7%), оскільки дана послуга фактично не надається. За доводами ОСОБА_2 , мешканці будинку неодноразово складали акти-претензії та надсилали їх позивачу, проте жодного разу ці акти не були розглянуті в порядку, передбаченому договором. Також відповідач посилається на порушення судом вимог ст.51 ЦПК України, оскільки позивач свідомо вводить суд в оману, вказуючи, що не знав, хто є власником квартири. Крім того, ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду в частині стягнення з нього витрат по сплаті судового збору, оскільки він є інвалідом війни 2 групи, має статус учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, тому відповідно до п.п.8, 10 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору по даній справі. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Облтеплокомуненерго» просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказує, що рішення мешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 суперечить нормативно-правовому акту, що регулює механізм відключення від системи централізованого опалення, отже є незаконним. Відповідно і проведення дій по демонтажу системи централізованого опалення в під`їздах вищевказаного будинку є самовільними і такими, що суперечать встановленому порядку. За доводами АТ «Облтеплокомуненерго», відповідач проігнорував зазначений судом першої інстанції факт нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі, у відповідності до формул Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 не надав жодних доказів неправильного обрахунку плати за опалення МЗК, вірні, на його думку, показники температури та кількості теплової енергії не зазначив, а також не надав доказів невідповідності нормативній температури в місцях загального користування. Також АТ «Облтеплокомуненерго» посилається, що до моменту надходження відзиву на позов у нього була відсутня інформація про власників квартири АДРЕСА_2 . Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що ОСОБА_2 фактично оскаржується рішення суду лише в частині задоволення позовних вимог до нього, рішення апеляційним судом не переглядається в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 . Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. По справі встановлено, що АТ «Облтеплокомуненрго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для суб`єктів усіх форм власності. Вказані послуги надавалися і в квартиру АДРЕСА_2 . Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09 березня 2006 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.35). У 2006 року між ВАТ «Облтеплокомуненерго» і ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та водонагрівання (а.с.36-38). З договору вбачається, що квартира АДРЕСА_2 обладнана квартирними засобами обліку - лічильниками гарячої води. Сторони не заперечують, що система теплопостачання будинку АДРЕСА_1 обладнана вузлом комерційного обліку теплової енергії (будинковим лічильником). 22 листопада 2006 року комісією РЦ ВАТ «ОТКЕ» складено Акт про відключення від загальнобудинкової системи опалення квартири АДРЕСА_2 (а.с.39). Згідно з Актом виявлено: наявність автономного опалення: відключено від центральних теплових мереж, змонтована автономна система; наявність опалення місць загального користування: опалювальні прилади встановлені; наявність ізоляції стояків загальнобудинкової системи: стояки в квартирі заізольовані; інше: гаряче водопостачання відключено. Відповідно до копій квитанцій за надані послуги з централізованого опалення станом на 01 жовтня 2017 року за кв. АДРЕСА_2 обліковувався борг у розмірі 4272,82 грн (а.с.40). Згідно з розрахунком боргу за період з 01.10.2017 по 31.07.2020 заборгованість за послуги з теплопостачання, що надавались АТ «Облтеплокомуненрго» за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_1 , становить 8054,69 грн (а.с.8). 13 квітня 2020 року Деснянським районним судом м.Чернігова за заявою АТ «Облтеплокомуненрго» було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.10.2017 по 31.01.2020 в сумі 7672 грн 63 коп., втрати від інфляційних процесів в сумі 614 грн 81 коп.; 3% річних у сумі 399 грн 09 коп. та 210 грн 20 коп. у відшкодування судового збору. Проте за заявою боржника вказаний судовий наказ було скасовано ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 травня 2020 року (а.с.7). Відповідно до п.п. 5, 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Постачання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води входить до переліку комунальних послуг п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Згідно із ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Також відповідно до ч.6 ст.19 закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до п.28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 №630, споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Виходячи із зазначених норм закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 № 359 затверджено Методику розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, якою встановлено порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (пункт 1.2 Методики). Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. Методики встановлено можливість визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування за показами приладу обліку, лише у разі якщо системою будинкового обліку передбачено окремий прилад обліку теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування; у інших випадках - визначення кількості теплової енергії проводиться розрахунковим способом, за формулами, зазначеними у пунктах 2.1.-2.2. Методики. Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Отже добросовісність виконання зобов`язання презумюється. Розглядаючи справу, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, оскільки споживачем порушено зобов`язання щодо обов`язкової оплати в установлені строки наданих позивачем послуг. У зв`язку із порушенням вказаного зобов`язання суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив і позовні вимоги про стягнення на підставі ч.2 ст.625 ЦК України трьох процентів річних від простроченої суми та втрат від інфляційних процесів. У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 погоджується, що як мешканці квартири, вони повинні брати участь у оплаті вартості теплопостачання місць загального користування їхнього будинку (сходових клітин та загальних коридорів), проте причиною несплати коштів за опалення місць загального користування вказує фактичне ненадання даної послуги. Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на зменшення у встановленому законом порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості. Пунктами 8, 9, 12 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач має право на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у встановленому законодавством порядку; складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт; у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. З матеріалів справи вбачається, що 04 квітня 2017 року мешканці будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 зверталися до Голови Правління ПАТ «Облтеплокомуненерго» з листом, в якому вказували, що система опалення місць загального користування в будинку не функціонує більше року, і просили припинити виставляти мешканцям будинку рахунки за опалення місць загального користування на підставі того, що фактично послуга не надається (а.с.45). Щомісячно в опалювальний період з лютого 2016 року по грудень 2020 року мешканці будинку по АДРЕСА_4 складали акти обстеження системи опалення місць загального користування будинку, в яких встановлювали шляхом зовнішнього огляду, що система опалення місць загального користування не функціонує і відповідна послуга не надається; трубопроводи і радіатори системи опалення місць загального користування мають температуру, що приблизно дорівнює температурі навколишнього середовища (температура труб і радіаторів визначалася на дотик) (а.с.52-80). 01 грудня 2020 року мешканцями вказаного будинку було складено Акт-претензію про встановлення факту не функціонування системи опалення місць загального користування (МЗК) будинку АДРЕСА_4 (а.с.81). На звернення ОСОБА_2 30 березня 2016 року ПАТ «Облтеплокомуненерго» було надано відповідь про відсутність підстав для припинення нарахування йому за опалення МЗК, оскільки на виконання п.25 Правил затверджений Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, який не передбачає відключення опалення в окремій частині, секції, під`їзді (тобто місць загального користування) будинку (а.с.44). Також на колективне звернення мешканців будинку АДРЕСА_4 ПАТ «Облтеплокомуненерго» 14 березня 2018 року надало відповідь, в якій роз`яснило порядок відключення опалення місць загального користування і можливість зменшення нараховувань за опалення місць загального користування за умови дотримання певного порядку дій (а.с.101). В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідачів до відповідних органів з метою відключення будинку від централізованого опалення і докази щодо здійснення такого відключення. Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що за умови отримання споживачем відповідних послуг він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії. Крім того, складені мешканцями будинку АДРЕСА_4 акти обстеження системи опалення місць загального користування не можна вважати належними доказами ненадання послуги з опалення місць загального користування, надання її не в повному обсязі або зниження її якості, оскільки такі акти складалися у відсутності представника виконавця комунальної послуги, а також вбачається, що температура труб і радіаторів визначалася мешканцями будинку на дотик, що не може свідчити про фактичну її невідповідність встановленим санітарним нормам. Доводи відповідача про порушення судом першої інстанції вимог ст.51 ЦПК України не заслуговують на увагу з таких підстав. Відповідно до ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. З матеріалів справи встановлено, що позов було подано до ОСОБА_1 . Згідно із відповіддю відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Чернігівській області на запит суду ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 19 квітня 2006 року (а.с.15). Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 листопада 2020 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 18 грудня 2020 року. Відзив на позовну заяву, в якій зазначено про неналежність відповідача у справі і надано докази про власника квартири споживача послуг, ОСОБА_1 направила на адресу суду і АТ «Облтеплокомуненерго» з порушенням встановленого строку - 17 грудня 2020 року. Одночасно просила суд визнати поважними причини пропуску процесуального строку для подачі до суду відзиву на позовну заяву. У судовому засіданні 18 грудня 2020 року вказане клопотання було задоволено і поновлено строк для подачі відзиву на позовну заяву. Клопотання про залучення співвідповідача подано позивачем до суду 23 грудня 2020 року. За доводами АТ «Облтеплокомуненерго», відповідно до наявної у нього інформації за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрована та фактично мешкає ОСОБА_1 , яка користується пільгою з оплати за централізоване опалення, до якої і було заявлено позовні вимоги. Враховуючи, що позивач подав клопотання про залучення співвідповідача після отримання інформації про власника житлового приміщення, до якого надається комунальна послуга, судом першої інстанції не було порушено вимог чинного процесуального законодавства щодо залучення до участі у справі співвідповідача. При цьому, оскільки ОСОБА_1 також зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 , відсутні підстави стверджувати, що вона не є користувачем послуг, які надаються позивачем, і відповідно, що позов було подано до неналежного відповідача. Щодо посилання ОСОБА_2 на незаконність рішення суду в частині стягнення з нього судового збору, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до п.8, 10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; позивачі громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Оскільки ОСОБА_2 не є позивачем у даній справі, то п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» щодо пільг по сплаті судового збору на нього не розповсюджується. Згідно із ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими доказами. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом ч.2 ст.95 ЦПК України. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. В матеріалах справи відсутні відомості, що до суду першої інстанції ОСОБА_2 подавав докази на підтвердження пільг по сплаті судового збору, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з нього судовий збір на користь позивача. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині не спростовують, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: