Постанова 4818 № 953/8057/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2021 року м. Харків Справа № 953/8057/20 Провадження № 22-ц/818/3175/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Хорошевського О.М., суддів Бурлака І.В., Котелевець А.В., за участю секретаря Пузікової Ю.С. Учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тімохова Олега Євгеновича на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 березня 2021 року, постановлену суддею Невеніциним Є.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тімохов О.Є. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 суму боргу за договором від 21.05.2007 року у розмірі 3772821 грн. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 березня 2021 року провадження по цивільній справі закрито та роз`яснено позивачу його право на звернення з даним позовом до суду у порядку ГПК України. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Тімохов О.Є. посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права просить ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скарга містить посилання на те, що договір від 21. 05.2007 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був удаваним , укладений за ініціативою відповідачки з метою приховування дійсного правочину: купівлю продаж приміщень загальною площею 309,8 кв.м. цокольного поверху номер 7-20, номер 28-40 в літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_1 . Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції врахував, що сторонами основного зобов`язання в даному випадку є учасники товариства та підлягають захисту їх корпоративні права, а тому розгляд справи не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції. За договором купівлі-продажу часток у статутному фонді товариства від 21.05.2007 року засновник ТОВ «Жіночий лікар» - ОСОБА_1 продав засновнику ТОВ «Жіночий лікар» ОСОБА_2 частки у статутному капіталі в розмірі 99% статутного фонду (капіталу) в сумі 331650 грн на умовах викладених в договорі. Вказані корпоративні права належать продавцю на підставі статуту підприємства, зареєстрованого в управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців 19.02.2004 року, реєстраційна справа №2648812810000012604, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві за придбану частку підприємства грошві кошти готівкою в розмірі 130000 євро. Грошові кошти підлягають сплаті протягом десяти календарних років від дати підписання цього договору. Під корпоративними правами розуміються право на управління та отримання відповідною частки прибутку, а також активів у разі ліквідації відповідно до чинного законодавства. Позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти, які підлягають сплаті на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному фонді (корпоративні права) між учасниками товариства. Так, статтею 167 ГК України визначено поняття корпоративних прав та корпоративних відносин, зокрема корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Статтею 50 Закону України «Про господарські товариства» (в ред. чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Відповідно до ст.51 вказаного Закону установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Статтею 53 вказаного Закону визначено, зокрема, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.03.2018 року по справі № 607/17588/14-ц зазначила, що статтею 54 Закону України «Про господарські товариства», чинною на час спірних правовідносин, передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. З моменту виходу учасника з ТОВ або ТДВ з виплатою належної йому частини вартості майна, у товариства настає обов`язок сплатити суму в строки, визначені ст. 54 Закону України «Про господарські товариства». Невиконання зобов`язання призводить до наслідків, передбачених за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема визначених ст. 625 ЦК України. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із невиконанням ТОВ «Вікторія ЛТД» зобов`язань, пов`язаних із виходом учасника із товариства, а тому даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства. Також, Верховний Суд у постанові по справі №760/3482/17 від 27.05.2020 року зазначив що, позивач (фізична особа) у березні 2014 року відчужив свою частку у статутному капіталі ТОВ «Гранд Девелопмент Груп Естейт» відповідачу (фізичній особі) згідно з договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі. Між сторонами виникли правовідносини за цивільно-правовим договором, предметом цього договору є розпорядження корпоративними правами. За змістом положень пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній на час подання позову), статті 167 ГК України учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору. З урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є корпоративними, тому Верховний Суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. З огляду на викладене судова колегія доходить висновку про те, що судом першої інстанції законно та обгрунтовано з дотриманням норм матеріального та процесуального права закрито провадження у справі з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а тому ухвала не підлягає скасуванню. Керуючись ст. 368, п.1 ч.1 ст. 374, 375, ст.ст. 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тімохова Олега Євгеновича залишити без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.М. Хорошевський Судді: І.В. Бурлака А.В. Котелевець Повний текст постанови складено 02 вересня 2021 року.