Постанова 4876 № 904/5911/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.09.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5911/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді : Верхогляд Т.А., (доповідача) суддів: Вечірка І.О., Дарміна М.О., секретар судового засідання: Колесник Д.А., представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи сторони повідомлені шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду та відправлення ухвали суду на електронні пошти сторін. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2021 року у справі № 904/5911/21 (суддя Васильєв О.Ю.) за заявою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Дніпро до фізичної особи - підприємця Гончарова Євгена Олеговича, м. Кривий Ріг про стягнення 163 315, 63 грн.,- ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2021 року у справі № 904/5911/21 відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства (далі-АТ) "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить Гончарову Євгену Олеговичу на праві спільної сумісної власності. Ухвала мотивована необґрунтованістю заяви позивача, оскільки Банком не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вчинення відповідачем дій щодо ухилення від сплати заборгованості за кредитним договором №103.10-10-238-М/КД від 27.12.2019 року шляхом продажу свого нерухомого майна. Не погодившись з ухвалою суду, АТ "Державний ощадний банк України" подало апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів скарги апелянт посилається на нез`ясування судом обставин, що мають значення для справи, ненадання оцінки доказам позивача про ухилення відповідача від виконання зобов`язання не тільки перед Банком, а і перед іншими контрагентами. Скаржник вважає, що існує зв`язок між визначеним предметом спору й заходами до забезпечення позову, а також посилається на те, що заходи забезпечення позову є адекватними позовним вимогам та спрямованими на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача. Просить скасувати ухвалу та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане вище нерухоме майно. Відзив на апеляційну скаргу відповідач не надав. Сторони по справі участь своїх представників у судове засідання не забезпечили. Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України). Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів даної справи вбачається, що 27.12.2019 року АТ "Державний ощадний банк України" (Банком) та фізичною особою - підприємцем Гончаровим Євгеном Олеговичем (Позичальником) укладено кредитний договір №103.10-10-238-М/КД, відповідно до якого Банк одноразово надає позичальнику кредит в сумі 145000грн зі сплатою 30 процентів річних з терміном остаточного повернення не пізніше 24.12.2020 (п.3.1, 3.2, п.п.3.4.1 п.3.3 розділу 3 "Умови кредитування" договору). Перед укладенням цього договору, з метою підтвердження свого майнового стану, позичальником до Банку були надані документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно, яке належить Гончарову Є.О. на праві спільної сумісної власності, а саме квартири АДРЕСА_1 . У зв`язку з невиконанням ФОП Гончаровим Є.О. зобов`язань за вказаним вище кредитним договором, АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Дніпропетровське обласне управління АТ "Дежавний ощадний банк України" звернулося з позовом про стягнення з ФОП Гончарова Є.О. 163 315, 63 грн., з яких: 120 613, 11 грн. - основної заборгованості; 28 694, 26 грн. процентів за користування кредитом; 3 005, 15 грн. трьох процентів річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 447, 46 грн. трьох процентів річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 9 225, 04 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) та 1 330, 61 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань з своєчасного повернення суми кредитних коштів та відсотків за користування кредитом. 08.07.2021 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу на праві спільної сумісної власності. Заява обґрунтована тим, що відповідач має заборгованість перед позивачем, тому існує досить висока ймовірність того факту, що з метою уникнення виконання зобов`язання за кредитним договором, позичальник може в будь-який момент здійснити відчуження належного йому нерухомого майна, що в подальшому може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду. Також позивач вказує на те, що відповідач є недобросовісним суб`ктом договірних відносин, який ухиляється від взятих на себе зобов`язань і перед іншими контрагентами, оскільки в Єдиному реєстрі боржників є відомості про нього. Як зазначено вище, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2021 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено. Колегія суддів поділяє висновки оскаржуваної ухвали, оскільки позивачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надані докази того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення буде утруднено чи неможливо. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту, а саме за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Виходячи з положень ст.ст.136, 137 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд діє за внутрішнім переконанням на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства. Отже, особа, яка подала заяву, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. При цьому обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву. У даному випадку, позивачем на підтвердження обставин щодо наявності підстав для забезпечення позову надано до суду першої інстанції копію документа про участь відповідача у приватизації від 07.12.1994 року та Інформацію з Єдиного реєстру боржників станом на 06.07.2021 року. З вказаних документів не вбачається вчинення відповідачем будь-яких дій, направлених на відчуження належного йому нерухомого майна або намір останнього на здійснення таких дій. При цьому документ про участь у приватизації лише підтверджує наявність у власності відповідача спірного майна, а Інформація з Єдиного реєстру боржників, яка містить інформацію про наявність щодо Гончарова Є.О. виконавчого провадження, сама по собі не свідчить про здійснення дій з реалізації належного боржнику майна. Отже, подані АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління до суду першої інстанції матеріали не містять доказів на підтвердження доводів, викладених ним у заяві про забезпечення позову. Також позивачем не наведено обґрунтованих причин та не надано належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Слід зазначити, що саме лише посилання на можливе вчинення відповідачем правочинів з реалізації належного йому нерухомого майна та потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Враховуючи, що обставини, викладені в заяві позивача про вжиття заходів забезпечення позову в порядку ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України останнім не доведені, мають декларативний характер та ґрунтуються виключно на припущеннях заявника, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом вірно зазначено про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви Банку про забезпечення позову. З огляду на викладене оскаржувана ухвала господарського суду від 12.07.2021 року у даній справі постановлена при повному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні. Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду. Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2021 року у справі № 904/5911/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскарження до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст складено 02.09.2021 року. Головуючий суддя Т.А.Верхогляд Суддя І.О.Вечірко Суддя М.О.Дармін