Постанова 4876 № 904/4002/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.06.2021 року Справа № 904/4002/21 м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511 Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді - доповідача Широбокової Л.П., суддів Чус О.В., Подобєда І.М. секретар судового засідання Грачов А.С. представники сторін: від Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк": Артемов А.О., довіреність №560 від 21.12.2019, представник; від Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат": представник не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2021 у справі №904/4002/21 (суддя Ліпинський О.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк", м. Київ до відповідача Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Жовті Води Дніпропетровської області про забезпечення позову (до його подання) ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року Публічне акціонерне товариство "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" в межах суми майбутнього позову про стягнення заборгованості за кредитним договором №1/15/к від 06.10.2015 в розмірі 13 751 735, 65 грн. В обґрунтування поданої заяви ПАТ "Укргазбанк" посилається на значний розмір заборгованості та зазначає, що вилучення з обігових коштів всієї цієї суми є вкрай небажаним для позичальника. Крім того, на думку заявника майновий стан майбутнього відповідача до моменту ухвалення остаточного рішення може погіршиться настільки, що зробить неможливим виконання рішення суду. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2021 у справі №904/4002/21 (суддя Ліпинський О.В.) в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання обов`язку перед заявником без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство "Укргазбанк", в якій, посилаючись на те, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права внаслідок неправильної оцінки судом доказів, просив скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області про відмову у забезпеченні позову від 12.04.2021 року по справі №904/4002/21 та прийняти нове рішення, яким в межах розміру ціни позову Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" 13 751 735,65 грн накласти арешт на грошові кошти Державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат, які знаходяться на зазначених у заяві про забезпечення позову банківських рахунках та всіх інших рахунках, які будуть виявлені державним/приватним виконавцем при виконанні ухвали про забезпечення позову. Апеляційна скарга обґрунтована наступним: - судом невірно надано оцінку доказам, що знаходяться в матеріалах справи, що призвело до порушення ст.ст. 86, 136, 137 ГПК України та прав АБ «УКРГАЗБАНК»; - ухвалою суду порушено ч. 4 ст. 11 ГПК України; - в ухвалі суду не враховано позицію Верховного Суду, що викладена у постанові по справі №761/39601/19, зокрема, щодо з`ясування наявності існування спору між сторонами, реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, обсягу позовних вимог, даних про особу відповідача, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 21.04.2021 для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобєда І.М., Чус О.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2021 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження. Розгляд справи призначений в судовому засіданні на 02.06.2021 на 14.00 год. Державному підприємству "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" у строк 17.05.2021 запропоновано надати відзив на апеляційну скаргу. Жодних документів, в тому числі відзиву на апеляційну скаргу, від сторін не надходило. У судовому засіданні 02.06.2021 повноважний представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" явку повноважного представника в судове засідання 02.06.2021 не забезпечило, причин неявки не повідомило, про час та місце розгляду справи було повідомлено шляхом надіслання ухвали суду від 26.04.2021 на відому суду електронну адресу, про що складений список розсилки процесуальних документів від 26.04.2021. Суд, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України та те, що явка представників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, вважає за можливити здійснити розгляд скарги без участі повноважного представника відповідача. У судовому засіданні 02.06.2021 було оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Дослідивши матеріали справи, обґоворивши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив таке. Як було зазначено, у квітні 2021 року Публічне акціонерне товариство "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" в межах суми майбутнього позову про стягнення заборгованості за кредитним договором №1/15/к від 06.10.2015 в розмірі 13 751 735, 65 грн. В обґрунтування поданої заяви ПАТ "Укргазбанк" посилається на значний розмір заборгованості та зазначає, що вилучення з обігових коштів всієї цієї суми є вкрай небажаним для позичальника. Крім того, на думку заявника майновий стан майбутнього відповідача до моменту ухвалення остаточного рішення може погіршиться на стільки, що зробить неможливим виконання рішення суду. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (кредиторів та інших учасників у справі про банкрутство) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників у справі про банкрутство з тим, щоб забезпечити позивачам (кредиторам у справі про банкрутство) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом (заявою у справі про банкрутство), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (боржником у справі про банкрутство) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Як вбачається з матеріалів справи, подана заява не обґрунтована певними обставинами, які вказують на можливе невиконня відповідачем рішення у майбутньому, та докази на її обґрунтування не надані. Позивачем не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання спірних зобов`язань після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем тощо). Посилання позивача на те, що висновок суду щодо ненадання ним доказів є необґрунтованим, бо інститут забезпечення позову покликаний на попередження дій, які можуть призвести до подальших порушень прав та інтересів позивача, не приймається судом до уваги. Так, відповідно до п. 3 ч.2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У господарському процесі, у принципах судочинства якого також прописаний принцип змагальності сторін (п.4 ч.3 ст. 2 ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог і заперечень, тому кожна подана заява має бути обґрунтована поданими доказами або за клопотанням сторони судом можуть бути застосовані положення ч. 1 ст. 81 ГПК України. Позивачем жодних доказів, у тому числі і тих, які підтверджують вчинення підприємством відповідача у своїй зовнішній господарській діяльності будь-яких дій, направлених на уникнення від виконання зобов`язання чи унеможливлення виконання рішення суду у майбутньому, як-то сплата коштів, вченння правочинів на відчуження майна, тощо суду не надано. Крім того, як вбачається з матеріалів справи та умов договору про внсення змін і доповнень №12 до кредитного договору від 17.12.2019 (п. 2.1.) зобов`язання за договором забезпечені майновими правами на всі надходження грошових коштів, що належать позивачальнику на момент укладення договору та ті, що виникнуть у майбутньому за договором №2241/20-НАЭК від 06.06.2008 на поставку уранового оксидного концентрату та №8-020-08-18-00971 від 19.12.2018. Заявник у поданій заяві зазначив, що банк не може реалізувати права, забезпечені заставою, оскільки відповідач не здійснив поставку уранового оксидного концентрату своїм контрагентам, внаслідок чого зобов`язання позичальника перед банком фактично залишилися без забезпечення. Водночас, цей факт не є доведеним, як і не надано доказів врегулювання питання заміни забезпечення. Також суд враховує, що відповідач є державним підприємством та має в своїх активах інше майно, на яке може бути звернуто стягнуто в рахунок виконання рішення суду в майбутньому. Тому, накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову 13751735,65 грн у цій справі не є необхідним заходом за встановлених обставин для забезпечення збалансованості інтересів сторін та виконання рішення суду у майбутньому, та може призвести до припинення господарської діяльності відповідача, що, навпаки, унеможливить сплату боргів по спірному кредитному договору. Враховуючи викладене, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2021 прийнята судом з дотриманням норм процесуального права, є правомірною та підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 269, 271, 276, 282-284, 287 - 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2021 у справі №904/4002/21 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2021 у справі №904/4002/21 залишити без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта Публічне акціонерне товариство "Укргазбанк". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ст. ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 08.06.2021. Головуючий суддя Л.П. Широбокова Суддя О.В. Чус Суддя І.М. Подобєд