Постанова 4876 № 904/1379/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.11.2021 року м.Дніпро Справа № 904/1379/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В. секретар судового засідання Григоренко А.А. Представники сторін не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо - збагачувальний комбінат" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 (суддя Мельниченко І.Ф., повне рішення складено 08.09.2021) у справі № 904/1379/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епірок Україна", м. Київ до Державного підприємства "Східний гірничо - збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область про стягнення заборгованості в сумі 7 174 093,53 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення суду. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2021 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Горького, 2; код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Епірок Україна" (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 9, корп. 3; код ЄДРПОУ 34818882) 6 580 000,00 - основного боргу, 234 211,71 грн. - річних, 358 889,20 грн. інфляції грошових коштів, 107 596,51 грн. - судового збору. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Епірок Україна" витрати на правничу допомогу у розмірі 70 076,06 грн. В стягненні решти заявлених витрат на правничу допомогу - відмовлено. Означене додаткове рішення вмотивоване тим, що визначаючи розмір судових витрат, який підлягає до відшкодування на користь позивача, суд виходив з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець та тривалість розгляду справи. Доводи та вимоги апеляційної скарги. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, просив додаткове рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційна скарга мотивована тим, що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) є неспіврозмірними та достатньо завищеними. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.09.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 у справі № 904/1379/21 залишено без руху. Надано час для усунення недоліків апеляційної скарги. На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 20.09.2021 у справі №904/1379/21 апелянтом до матеріалів справи надано належні докази направлення копії апеляційної скарги з додатками на адресу позивача. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Східний гірничо - збагачувальний комбінат" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 у справі № 904/1379/21. та призначено судове засідання по справі №904/1379/21 на 18.11.2021р. о 10 год. 40 хв. У судовому засіданні 18.11.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" не підлягає задоволенню з наступних підстав. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2021 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Епірок Україна" 6 580 000,00 - основного боргу, 234 211,71 грн. - річних, 358 889,20 грн. інфляції грошових коштів, 107 596,51 грн. - судового збору. 23.06.2021 позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. Звертаючись до суду 23.06.2021 року із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, які складаються 140 152,11грн. витрат на правову допомогу, позивач посилався на те, що саме такі витрати понесені ним під час розгляду справи. Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення частково, та стягуючи на користь позивача 70 076,06 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно ст. 126 ГПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. 23.06.2021 до суду від позивача надійшла письмова заява (вих. № 30924/21 від 23.06.2021), якою позивач заявив про надання відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України суду заяви про ухвалення додаткового рішення та надання додаткових доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Судом встановлено, що 10.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епірок Україна" та Адвокатським об`єднанням "Інегрітес" укладено договір №455-АО-1/2020 про надання правової допомоги (а.с. 64, т.2). На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано наступні документи: - копію договору про надання правової допомоги №455-АО-1/2020 від 10.11.2020 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епірок Україна" та Адвокатським об`єднанням "Інегрітес"; - рахунки на оплату №386 від 18.12.2020 на суму 130862,98 грн. та №162 від 17.06.2021 на суму 74 720,62 грн.; - платіжні дорученя №14852 від 23.12.2020 на суму 130862,98 грн. та №17743 від 18.06.2021 на суму 74 720,62 грн.; - акти надання послуг від 17.06.2021 на суму 65431,49 грн., від 17.06.2021 на суму 74 720,62 грн.; - звіту про роботу адвокатів АО "Інтегрітес" на завданнями клієнта. Як вбачається зі звіту про роботу адвокатським об`єднанням "Інтегрітес" в рамках роботи над проектом тарифіковано 34 години. Тарифікований час не включає час, витрачений на ксерокопію документів та засвідчення копій. Відповідно до п.2.1 договору сторони домовились, що гонорар фірми за послуги, надані за п.1.1 цього договору становить 7000,00 євро (без урахування ПДВ) за дві судові справи. В договорі також зазначено, що гонорар фірми складається з наступних складових (за 1 судову справу): - 1600,00 євро - підготовка проекту позову; - 400,00 євро - форсування додатків, подача позову до суду; - 750,00 євро підготовка та направлення до суду відповіді на відзив; - 750,00 євро - участь у судових засіданнях (он-лайн), підготовка додаткових пояснень. Перерахунок гонорару у валюту України здійснено відповідно до курсу гривні до євро, встановленому НБУ на дату виставлення рахунків на оплату - 18.12.2020 (1євро - 34,07 грн.) . Позивачем сплачено адвокатському об`єднанню 205 583,60грн. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частини 1 пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з частинами 1 - 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. З результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог). У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Аналізуючи заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами, вартістю адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 904/1878/19 від 12.03.2020 р., № 910/11005/16 від 17.12.2020 р. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України). Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю СДУ про відшкодування судових витрат підлягає задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог від підтвердженої суми 140152,11 грн., тобто, у сумі 70076,06грн. При цьому, доводи апелянта про неспівмірність стягнутої суми зі складністю справи, розміром заявлених вимог, є безпідставними, та не спростованими відповідними доказами. Проаналізувавши складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та ціну позову, вартість адвокатських послуг, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив вірний висновок, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Епірок Україна" доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу - 70076,06грн Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, ухвалене рішення відповідно до норм чинного законодавства та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, а відтак передбачених законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статтею 277 Господарського процесуального кодексу України відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо - збагачувальний комбінат" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 у справі № 904/1379/21 - залишити без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 у справі № 904/1379/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 24.11.2021 року Головуючий суддя О.В. Чус Суддя І.М. Кощеєв Суддя Е.В. Орєшкіна