Постанова 4811 № 459/1581/20

Справа № 459/1581/20 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В. Провадження № 22-ц/811/2794/20 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:83 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В., секретар: Скакун І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області в складі судді Грабовського В.В. від 14 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Червоноградського міського ВДВС Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) про зняття арешту з майна, - в с т а н о в и л а : рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 14 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення оскаржили ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . В апеляційній скарзі просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю. Вважають рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судом не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального права. Зазначають, що відповідно до постанови №649-10 від 10.10.2006 року державним виконавцем постановлено припинити чинність арешту ОСОБА_2 . Вказують, що держаним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 , однак відповідно до постанови №649-10 від 10.11.2006 року державним виконавцем постановлено припинити чинність арешту ОСОБА_2 . Вказують, що державним виконавцем не винесено постанову про припинення арешту саме з ОСОБА_3 . Крім цього, зазначають, що держаним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , однак відповідно до постанови №647-10 від 10.11.2006 року державним виконавцем постановлено припинити чинність арешту ОСОБА_2 . Вказують, що державним виконавцем не винесено постанову про припинення арешту саме з ОСОБА_1 . Також, зазначають, що держаним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 , однак відповідно до постанови №651-10 від 10.11.2006 року державним виконавцем постановлено припинити чинність арешту ОСОБА_2 . Вказують, що державним виконавцем не винесено постанову про припинення арешту саме з ОСОБА_3 . Вказують, що арешти накладені оспорюваними постановами №647-10 від 10.10.2006 року та №649-10 від 10.10.2006 року не припинені та наявні підстави для зняття арешту. В судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників),зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що від позивачів надійшли заяви про слухання справи без їх участі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на неї, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.1, 2 ст. 56, ч.1 ст.59 Закону України Про виконавче провадження», статті 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ч. 1 ст. 321, ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України, та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Позивачам на праві спільної часткової власності, у рівних частках кожному, належить квартира, що за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва на право власності на квартиру від 10.01.2000 року. Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 649-10 від 10.10.2006 року, виданою державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби у м.Червонограді, Львівської області при примусовому виконанні виконавчого листа №2-5719, виданого 24.10.2005 року Червоноградським міським судом про стягнення із ОСОБА_3 на користь КП «ЧЖКС» заборгованості у розмірі 96, 72 грн. та на користь держави 17 грн., накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 , а саме: 1/4 частку квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із довідкою КП «Червонограджитлокомунсервіс» від 09.06.2020 року №15 у ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.06.2020 року заборгованість відсутня. Відповідно до копій постанов державного виконавця ?0;647-10 від 10.11.2006 року, № 649-10 від 10.11.2006 року, №651-10 від 10.11.2006 року, при примусовому виконанні виконавчого листа №2-5719, виданого 24.10.2005 року Червоноградським міським судом про стягнення із ОСОБА_3 на користь КП «ЧЖКС» заборгованості у розмірі 96, 72 грн. та на користь держави 17 грн., припинено чинність арешту, що був накладений постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №647-10, №649-10, №651-10. Заборгованість у розмірі 96, 72 грн. та держмито у розмірі 17 грн. сплачено. Оскільки арешти, накладені оспорюваними постановами державного виконавця, припинили свою чинність згідно з постановами державного виконавця №647-10 від 10.11.2006 року, № 649-10 від 10.11.2006 року, №651-10 від 10.11.2006 року, підстави для зняття арешту судом відсутні, а тому у задоволенні позову суд відмовив. Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції немає. Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до Червоноградського міського ВДВС Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів), в якому просили зняти арешт з майна, а саме: квартири за адресою АДРЕСА_1 , який був накладений постановами державної виконавчої служби: № 647-10 від 10.10.2006 року, №651-10 від 10.10.2006 року, №649-10 від 10.10.2006 року, що належить їм на праві власності. В обґрунтування позову послалися на те, що їм на праві спільної часткової власності належить вказана квартира. Під час вчинення нотаріальних дій стало відомо, що на вказану квартиру державним виконавцем накладено арешт. Звернувшись до Червоноградського міського ВДВС Західного МРУ МЮ (м. Львів) для отримання інформації щодо підстав обтяження майна, повідомлено, що у відповідності до порядку роботи з документами органів державної виконавчої служби завершені виконавчі провадження зберігаються у відділі державної виконавчої служби протягом трьох років, архів виконавчих проваджень, що не підлягають зберіганню у відділі державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції, за 2006 рік знищено. Неможливо надати інформацію щодо виконавчих проваджень, які перебували на виконанні у 2006 році так, як на момент винесення постанов система ЄДРВП та АСВП не діяла. Державному виконавцю було пред`явлено копію постанови №647-10 про зняття арешту з майна боржника від 10.11.2006 року про те, що погашено заборгованість у сумі 96,72 грн., та держмито в сумі 17 гр. Також у постанові зазначено щодо припинення арешту та заборони на його відчуження, що був накладений постановою №647-10. Накладений арешт та заборона на відчуження вказаної квартири перешкоджає вільно розпоряджатися майном. Як вбачається із матеріалів справи позивачам на праві спільної часткової власності, у рівних частках кожному, належить квартира, що за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва на право власності на квартиру від 10.01.2000 року. Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 649-10 від 10.10.2006 року, виданою державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби у м.Червонограді, Львівської області при примусовому виконанні виконавчого листа №2-5719, виданого 24.10.2005 року Червоноградським міським судом про стягнення із ОСОБА_3 на користь КП «ЧЖКС» заборгованості у розмірі 96, 72 грн. та на користь держави 17 грн., накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 , а саме: 1/4 частку квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із довідкою КП «Червонограджитлокомунсервіс» від 09.06.2020 року №15 у ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.06.2020 року заборгованість відсутня. Відповідно до копій постанов державного виконавця ?0;647-10 від 10.11.2006 року, № 649-10 від 10.11.2006 року, №651-10 від 10.11.2006 року, при примусовому виконанні виконавчого листа №2-5719, виданого 24.10.2005 року Червоноградським міським судом про стягнення із ОСОБА_3 на користь КП «ЧЖКС» заборгованості у розмірі 96, 72 грн. та на користь держави 17 грн., припинено чинність арешту, що був накладений постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №647-10, №649-10, №651-10. Заборгованість у розмірі 96, 72 грн. та держмито у розмірі 17 грн. сплачено. Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України 36 від 27.08.1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У тих випадках, коли опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач притягується відповідна державна податкова інспекція. Заяви боржників про неправильність включення майна в опис розглядаються в порядку, передбаченому ст.409 КПК, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі або в порядку, передбаченому ст.373 ЦПК, якщо опис проводився судовим виконавцем. Також, відповідно до п. 2 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред`явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження). У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України. У випадку безоплатної передачі майна юридичній особі ця особа також є відповідачем у справі. У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучаються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор. Зважаючи на ст.ст. 4, 12, 13, 42, 43, 48-51 ЦПК України та вказані роз`яснення норм закону судами касаційної інстанції задоволення позову у справі про знаття арешту з майна (із спірної квартири про яку йшлося) без участі особи (осіб), в інтересах якої (яких) накладено арешт як відповідача (відповідачів), слід вважати неможливим. Та належним відповідачем у такій категорії справ не є особа, держаний орган яким здійснено накладення арешту. Зважаючи на наведене, а саме позовні вимоги та їх обґрунтування позивачами, - належним відповідачем у даному спорі повинна бути принаймні особа в інтересах якої накладено арешт - КП «Червонограджитлокомунсервіс». Така до участі у розгляді справи як відповідач не залучена. Лише за наявності належного відповідача (відповідачів) у справі суд взмозі вирішувати питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог та взмозі вирішити питання про їх задоволення. Без залучення такого (таких) належного відповідача позовні вимоги задоволені бути не можуть. Зважаючи на вказане суд був позбавлений можливості ухвалити рішення про задоволення позовних вимог, тому рішення суду про відмову у задоволенні позову слід вважати таким, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону. Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного суду. Повний текст постанови складено 31 серпня 2021 року. Головуючий : Я.А. Левик Судді: Т.І. Приколота Р.В. Савуляк