Постанова 4811 № 465/315/20

Справа № 465/315/20 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я. Провадження № 22-ц/811/558/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія: 8 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого- судді Ванівського О.М., суддів Курій Н.М., Мельничук О.Я., секретаря Матяш С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 22 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Франківського ВП ГУ НП у Львівській області за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - П"ята Львівська державна нотаріальна контора про скасування арешту нерухомого майна, зареєстрованого на підставі постанови про накладення арешту на майно б/н від 15.05.2008 року у справі № 144-6229, - В С Т А Н О В И Л А : у січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Франківського ВП ГУ НП у Львівській області за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - П"ята Львівська державна нотаріальна контора про скасування арешту нерухомого майна, зареєстрованого на підставі постанови про накладення арешту на майно б/н від 15.05.2008 року у справі № 144-6229. Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 22 січня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Франківського ВП ГУ НП у Львівській області за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - П"ята Львівська державна нотаріальна контора про скасування арешту нерухомого майна, зареєстрованого на підставі постанови про накладення арешту на майно б/н від 15.05.2008 року у справі № 144-6229. Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає ухвалу суду незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що кримінальне провадження закрито на підставі відсутності складу злочину, проте не скасовано накладений арешт на нерухоме майно. Зазначає, що накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. Процедури вирішення питання щодо зняття арешту з майна за межами кримінального провадження, в тому числі у кримінальній справі, яка закрита органом досудового слідства КПК України не передбачено. Посилається на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного суду від 15.05.2019 року, в якій зазначено, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, які ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права і виникають з цивільних правовідносин, та відповідно до ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 22 січня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відповідності до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції враховуючи суб`єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склались між ними, прийшов до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та має бути вирішений в межах кримінального судочинства. Колегія суддів з такими висновками не погоджується з наступних обставин. Матеріалами справи та судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . 21 вересня 2005 року СВ Франківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області порушено кримінальну справу №144-6229 за фактом шахрайських дій вчинених стосовно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. В ході проведення досудового слідства у вищевказаній кримінальній справі, а саме 15 травня 2008 року слідчим СВ Франківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_3 винесено постанову б/н про накладення арешту на майно, якою обтяжено нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . В подальшому кримінальну справу №144-6229 було закрито у зв`язку із відсутністю складу злочину, проте арешт, накладений на вищевказане майно не скасовано. Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном. Зокрема, відповідно до 126 КПК України 1960 року, арешт на майно міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. У разі закриття кримінальної справи постановою слідчого арешт майна згідно з частиною першою статті 214 КПК України 1960 року підлягав скасуванню на підставі цього ж процесуального рішення. Відповідно до ч. 3 статті 174 нині чинного КПК Україниу разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час закриття кримінальної справи обов`язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, в означеній ситуації кримінальний процесуальний закон не передбачає. Положеннями КПК 1960 року передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126). Способів виправлення помилки, допущеної слідчим або прокурором у зв`язку з неприйняттям під час закриття кримінальної справи рішення про скасування арешту майна, після закінчення досудового слідства КПК України 1960 року не встановлював. Згідно зі статтею 174 нині чинного КПК Українияк підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба. Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому чинним КПК України. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, в тому числі у кримінальній справі, закритій органом досудового слідства до набрання чинності цим Кодексом, КПК України не передбачає. Водночас прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов`язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. КПК України 1960 року, так само як і чинний КПК України, не передбачає застосування слідчим, слідчим суддею процесуальних норм у припиненій кримінальній справі. Таким чином, вирішення порушеного позивачем питання в порядку кримінального судочинства потребувало б відновлення кримінального провадження (кримінальної справи), яке закрито постановою органу досудового слідства у зв`язку з відсутністю складу злочину, тобто з реабілітуючої підстави. Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами. Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном. Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено. Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року, справа № 372/2904/17-ц. Таким чином, оскільки кримінальне провадження закрито, проте арешт, накладений в межах цього провадження на майно не скасовано, відтак заява про зняття арешту з майна має розглядатись в порядку цивільного судочинства. За таких обставин ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 22 січня 2020 року потрібно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити. Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 22 січня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 03 червня 2020 року. Головуючий: О.М. Ванівський Судді: Н.М. Курій О.Я. Мельничук