Постанова 4811 № 459/1713/17

Справа № 459/1713/17 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І. Провадження № 22-ц/811/2328/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Категорія:84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді - Шандри М.М. суддів: Савуляка Р.В., Приколоти Т.І. секретаря: Бадівської О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 04 червня 2020 року у справі за поданням заступника начальника Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ВСТАНОВИЛА: Державний виконавець звернулася до суду з даним поданням. Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 04 червня 2020 року у задоволенні подання - відмовлено. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив Червоноградський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що у зв`язку з несплатою заборгованості протягом тривалого часу та злісним ухиленням боржника від виконання вимог виконавчого документу, виникла необхідність у звернені до Червоноградського міського суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України, однак суддею при розгляді даного подання не взято до уваги копії матеріалів виконавчого провадження, які свідчили про факти злісного ухилення боржника від виконання рішення суду. Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, від Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції поступило письмове клопотання про розгляд справи за їх відсутності, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу залишити без задоволення з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам відповідає. Судом встановлено, що на виконанні у Червоноградському МВ ДВС перебуває виконавче провадження № 60617708 з виконання виконавчого листа № 459/1713/17, де ОСОБА_1 - боржник. 15.11.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавленим права в будь-який час повернутись в Україну. Так, згідно ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві. Згідно ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом. Законом можуть бути встановлені особливі правила доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров`я людей. Згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, зокрема, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Враховуючи вказані вимоги закону для задоволення подання державного виконавця про здійснення згаданого тимчасового обмеження конституційних прав громадянина України, які також гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, повинні бути достатньо вагомі підстави, які свідчили б про необхідність застосування такого заходу, насамперед в інтересах забезпечення виконання судового рішення. Такими, зокрема, можна вважати встановлення факту свідомого ухилення боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи від виконання судового рішення, вчинення дій, що свідчили б про намагання шляхом виїзду за межі України ухилитись від виконання рішення суду, тощо. Крім цього, згідно ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. У зв`язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може, зокрема, свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 згаданого Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, тощо. З матеріалів справи убачається, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження, у межах якого винесено постанову про арешт коштів боржника, вчинено запити про отримання інформації стосовно майна та доходів боржника та отримано відповіді на такі. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 рішення Червоноградського міського суду Львівської області суду від 15.11.2017, відповідно до якого були видані виконавчі листи, не отримав. Матеріали справи не містять доказів вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього коштів, доказів отримання повісток та викликів до державного виконавця. З матеріалів справи убачається, що 19.05.2020 ОСОБА_1 надавав письмові пояснення Червоноградському міського відділу державної виконавчої служби про відсутність у нього коштів для сплати боргу та зобов`язався сплачувати борг, що стверджується актом державного виконавця(а.с.130-131). З даним поданням Червоноградський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України звернувся до суду 03 червня 2020 року. Сам факт відкриття виконавчого провадження, вчинення дій по його виконанню державним виконавцем та його неналежне виконання боржником, при відсутності належних допустимих, достовірних та достатніх доказів про ухилення боржника від виконання рішення суду, не свідчать про необхідність тимчасового обмеження конституційних прав боржника, з поданням про що звернувся державний виконавець. Зважаючи на вищенаведене суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, у зв`язку з чим подане ним подання є передчасним та необґрунтованим. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення. Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 04 червня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено:18.05.2021 Головуючий Судді