Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/4027/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4027/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Волошка О. Л. представника відповідача Марчука А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 04.06.2021) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якій просить суд: - визнати протиправною відмову Головного управління пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (проживаючій по АДРЕСА_1 ), яка призвела до ненарахування та невиплати останній пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю та щомісячної доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно згідно статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; - зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) здійснити ОСОБА_1 (проживаючій по АДРЕСА_1 ) перерахунок основної державної пенсії за період із 01.01.2014 по 02.08.2014 включно у відповідності до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", щомісячної доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно у відповідності до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України "Про Державний бюджет на 2014 рік" та провести відповідні виплати, із урахуванням раніше сплачених сум. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року залишено без розгляду позов ОСОБА_1 . Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, оскільки вирішуючи питання про дотримання позивачем строку на звернення до суду з адміністративним позовом не надано позивачу можливості подати відповідну заяву із зазначенням причин пропуску строку на звернення до суду, та, або дотримання такого строку. До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. Представником відповідача в судовому засіданні щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як вбачається з матерів справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Крім того, вказаною ухвалою суду встановлено звернення позивачем до суду з адміністративним позовом у строки встановлені КАС України. Втім, при вирішенні спору по суті, Київським окружним адміністративним судом, з огляду на правову позицію викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, зроблено висновки щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду. З огляду на викладене, судом керуючись приписами частини 3 статті 123 КАС України позовні вимоги залишено без розгляду. Вирішуючи питання правомірності винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Частина 4 цієї ж статті вказує, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (ч. 6 ст. 121 КАС України). В силу положень Кодексу адміністративного судочинства України, при попередньому дослідженні матеріалів позовної заяви суд першої інстанції перевіряє на дотримання вимог законодавства подані до суду документи та наявність чи відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на стадії вирішення питання про відкриття провадження. Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Поряд із цим, з матеріалів справи вбачається, що до позову таку заяву позивачем не подавалось, а судом розцінено, що позов подано у строки встановлені КАС України. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Частина 4 вказаної статті КАС України встановлює, в разі якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Варто наголосити, що право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі, гарантує і стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - «Конвенція»), Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - «ЄСПЛ») пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 4 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France»). Водночас ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 18 лютого 1999 року у справі «Уейт і Кеннеді проти Німеччини», пункт 43). Отже, право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання верховенства права, а точніше, одного з його елементів - правової визначеності. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору відповідні відносини набувають ознаки стабільності. Водночас, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. Натомість, як вбачається з матерів справи, суд першої інстанції відкриваючи провадження у справі не встановив порушення позивачем строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом, а встановивши таку обставину після відкриття провадження у справі не надав позивачу можливості обґрунтувати причини такого пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом чим обмежив право позивача на доступ до суду Враховуючи наведене, суд першої інстанції, застосовуючи ч. 3 ст. 123 КАС України передчасно залишив позовну заяву без розгляду, так як в силу частини першої зазначеної статті суд не надав позивачу можливості повідомити про причини поважності пропуску строку на звернення до суду. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що суд апеляційної інстанції не оцінює причини пропущення строку звернення до суду, оскільки такі не були предметом розгляду при винесенні оскаржуваної ухвали. Відтак, колегія суддів вважає, що розглядаючи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у даній адміністративній справі. Згідно п. ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю. У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації позивачем права на доступ до правосуддя, а тому наявні підстави для його скасування. Керуючись ст.ст. 205, 308, 310, 315, 320, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року скасувати. Справу № 320/4027/21 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 31.08.2021)