Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/4027/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4027/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Сорочка Є.О., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , яка призвела до ненарахування та невиплати основної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю та щомісячної доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно згідно статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити позивачу перерахунок основної пенсії за період із 01.01.2014 по 02.08.2014 включно у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; щомісячної доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно у відповідності до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік», та провести відповідні виплати, із урахуванням раніше виплачених сум. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2020 відкрито провадження у справі. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 позовну заяву було залишено без розгляду на підставі ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2021 скасовано зазначену ухвалу суду про залишення позовної заяви без розгляду через її передчасність, справу направлено суду першої інстанції для продовження розгляду. Враховуючи висновки Шостого апеляційного адміністративного суду та підстави скасування ухвали від 04.06.2021, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 залишено позовну заяву без руху та надано позивачці п`ятиденний строк для усунення недоліків, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали особисто позивачці звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. 26.10.2021 на виконання вимог ухвали суду від позивачки надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. Дана заява обґрунтована тим, що невиплата позивачці пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, є наслідком протиправних дій суб`єкта владних повноважень, а тому, на спірні правовідносини не поширюється дія строкових обмежень у три роки, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та приписи ст. 122 КАС України, що на думку позивачки, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.11.2019 у справі № 608/957/16-а. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 р. адміністративний позов залишено без розгляду. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.02.2022. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що звернувшись у квітні 2021 року до суду з позовом про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, позивачка пропустила шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску такого строку, а посилання позивачки на положення статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є безпідставними, оскільки, у даному випадку, відсутній факт нарахування позивачці органами Пенсійного фонду пенсії та подальшої невиплати позивачці вже нарахованої суми пенсії, з урахуванням окремих положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01.01.2014 по 02.08.2014. Тому, за висновками суду першої інстанції, позов підлягає залишенню без розгляду через пропуск встановлених процесуальним законодавством строків на звернення до суду. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції мав врахувати те, що невиплата позивачу пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 є наслідком протиправних дій відповідача, з огляду на що, строки на звернення до суду з даним позовом не пропущено. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Разом з тим, право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено, передусім, необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. Встановлення строків звернення до адміністративного суду, у системному зв`язку з принципом правової визначеності, слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (суб`єкта владних повноважень) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої, національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску. Відповідно до положень ч. ч. 1-2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з приписами ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. З наведених норм слідує, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або необізнаність з наявними правами, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Як вже зазначалось, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами, законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій, а також досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, щоб після спливу значного проміжку часу, сторони не повертались до вже сталих правовідносин. У свою чергу, слід врахувати, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, дійшов висновку, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому, в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо. Тож, звернувшись у квітні 2021 року до суду з позовом про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням окремих положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, позивачка пропустила шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску такого строку. Разом з тим, положення ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виключають можливість їх застосування до спірних правовідносин, оскільки, даною нормою врегульовано питання виплати вже нарахованої, але не виплаченої пенсії, а тому, така не може бути застосованою до спірних правовідносин, адже, як було встановлено раніше, позивачу за відповідний період пенсія не нараховувалась у бажаному розмірі, а про її належний розмір, спір наразі в суді. Колегія суддів наголошує на тому, що посилання апелянта на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.11.2019 у справі № 608/957/16-а, не є застосовними до даних правовідносин, адже під час вирішення спорів має враховуватися остання правова позиція Верховного Суду, яка наразі сформована Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19. Відтак, колегія суддів вважає, що позовні вимоги за вказаний період заявлені з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, визначеного ст. 122 КАС України, за відсутності поважних причин його пропуску та підстав для поновлення. Тож, суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду з наведених вище підстав, не допустив порушення норм процесуального права. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, в її задоволенні необхідно відмовити, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді Є.О. Сорочко Я.М. Василенко