Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/3578/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3578/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Бородавкіна С.В. ПОСТАНОВА Іменем України 28 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Федотова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить: - визнати протиправними дії відповідача та скасувати рішення від 11.09.2020 №253950004871 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу 12 років 6 місяців, підтвердженого документами; - зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що належним чином оформленими документами підтверджується його право на призначення пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Крім того, позивач зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства уточнюючі довідки для підтвердження спеціального стажу необхідно надавати лише у разі, коли відсутні відомості в трудовій книжці. Разом з тим, інформація про його спеціальний стаж у трудовій книжці відображена. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам відповідача викладеним у відзиві на позовну заяву. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач працював диспетчером служби руху цивільної авіації, про що йому видано посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 25-27). Відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 (а.с. 20-21), позивач у періоди: з 01.09.1983 по 20.06.1986 - навчався у Кіровоградському льотно-штурманському училищі ЦА; з 28.07.1986 по 26.09.1992 працював на посаді диспетчера Благовіщенського ВАТ ДВУ ЦА; з 20.02.1995 по 13.04.1995 працював на посаді інспектора пасажирського відділу Конотопської митниці; з 04.03.1996 по теперішній час працює на Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України «Украерорух» (з 04.03.1996 по 31.01.2000 на посаді диспетчера УПР Державного сектора Загального центру, з 01.02.2000 по 31.05.2004 на посаді диспетчера групи забезпечення використання повітряного простору відділу планування використання повітряного простору Українського центру планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху, з 01.06.2004 по 28.02.2008 на посаді інженера з управління використання повітряного простору групи поточного планування ВПП відділу управління використання повітряного простору Укравіацентру, з 29.02.2008 по 21.10.2010 на посаді інженера з управління використанням повітряного простору 2-ї категорії цієї ж групи, з 22.10.2010 по теперішній час на посаді інженера управління використанням повітряного простору 1-ї категорії цієї ж групи). Робота позивача за період з 28.07.1986 по 26.09.1992 підтверджується архівними довідками Державного архіву Амурської області від 22.08.2018 №01-38/О-4916, №01-38/О-4916, №01-38/О-4915 та копією особової картки. Враховуючи наведене, 09.09.2020 позивач звернувся до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Листом відповідач повідомив позивача, що у разі ліквідації підприємств, установ, організацій без визначення правонаступника, підтвердження пільгового спеціального стажу здійснюється відповідними Комісіями згідно із Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1. Рішення Комісії є одним із основних документів для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, якщо підприємство ліквідоване без визначення правонаступника. За наведених обставин позивача повідомлено, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, його загальний стаж становить 33 роки 6 місяців 11 днів. Права на пенсію за вислугу років він не має, у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу 12 років 6 місяців, підтвердженого документами (а.с. 17-18). Позивач не погоджуючись з такими твердженнями відповідача, а також вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що оскаржуване позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про призначення спірної пенсії за вислугою років. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Статтею 51 Закону №1788-ХІІ передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Право на пенсію за вислугу років мають окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу (статті 52 Закону №1788-ХІІ). Відповідно до статті 53 вказаного Закону, працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія. Згідно із частиною першою статті 54 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера, після досягнення 50 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII. У зв`язку з наведеним, відповідно до вказаного рішення, застосуванню підлягають пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера: чоловіки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 12 років 6 місяців роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден. За приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Водночас, механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за №1231/13105 (далі - Порядок №18-1). Відповідно до пункту 3 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. У пункті 6 Порядку №18-1 встановлено, що основними завданнями комісії є, зокрема, розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку. Відповідно до пунктів 15, 16 Порядку №18-1 комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття направляють до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь, а також повідомляють заявника про прийняте рішення. Рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку. З аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Поряд з цим, у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Отже, вирішення питання про зарахування до пільгового стажу періоду роботи на підприємстві, яке ліквідоване, віднесено до виключної компетенції комісій при Головних управліннях Пенсійного фонду в областях. З матеріалів справи вбачається, що позивач працював на посаді диспетчера Благовіщенського ВАТ ДВУ ЦА, який ліквідовано без визначення правонаступника, у зв`язку із чим довідки про період роботи позивача видані Державним архівом Амурської області. Суд першої інстанції вірно вказав, що позивачу необхідно підтвердити періоди роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, на даному підприємстві рішенням комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Саме на підставі рішення комісії про підтвердження пільгового стажу роботи та інших документів, необхідних для призначення пенсії, управління Пенсійного фонду приймають рішення про призначення чи відмову у призначенні пенсії. Разом із тим, у матеріалах справи відповідне рішення комісії відсутнє. При цьому, саме відсутність рішення комісії стало підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років та прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, відповідач спочатку ухвалив рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, а лише потім надав роз`яснення щодо необхідності звернення до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, тобто позивач був позбавлений можливості на дооформлення документів, що передбачено Порядком №22-1. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача про відмову у призначенні пільгової пенсії, без рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області, є передчасним, тому рішення відповідача від 11.11.2020 №253950004871 щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону №1788-ХІІ є протиправним та підлягає скасуванню. Суд першої інстанції вірно вказав, що оскаржуване позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про призначення спірної пенсії за вислугою років. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх, передбачених нормами пенсійним законодавством, умов для прийняття рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За таких обставин, наявні підстави для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09.09.2020 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону №1788-ХІІ та прийняти вмотивоване рішенні з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. Також, колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює відзив на позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для задоволення позову. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині задоволених позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя Н.М. Єгорова Суддя І.В. Федотов