Постанова 4855 № 620/5996/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/5996/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2021 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що полягають у відмові щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка становить 28 років 08 місяців 17 днів; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 06.02.2021, здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених коштів. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі, посилаючись неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, позивач просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, наказом ГУНП в Чернігівській області № 33 о/с від 4.02.2021 позивача було звільнено зі служби на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". На день звільнення зі служби вислуга років позивача складала: у календарному обчисленні - 21 рік 10 місяців 1 день, у пільговому - 28 років 8 місяців 17 днів. 06.02.2021 позивачу була призначена пенсія за вислугою років, відповідно до п. "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вважаючи, що при призначенні пенсії відповідачем не було врахована його вислуга років у пільговому обчисленні, позивач, в квітні місяці 2021 року, звернувся до відповідача з заявою, в якій просив призначити йому пенсію на підставі п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням його вислуга років у пільговому обчисленні. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має встановленої пунктом "а" частини 1 статті 12 Закону № 2262 календарної вислуги років. При цьому, приписи Закону № 2262 не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності виключно календарної вислуги та не передбачають обмеження щодо зарахування вислуги років вказаної категорії пільгових осіб у пільговому обчисленні до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугою років. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону № 2262 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині 3 статті 5 цього Закону), незалежно віявіку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2020 або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Отже, для призначення пенсії за вислугу років позивачу необхідно мати вислугу - 25 календарних років. Проте, календарна вислуга років позивача складає 21 рік 10 місяців 01 день, що не дає йому права на пенсію за вислугу років згідно пункту "а" статті 12 Закону№ 2262, про що вірно вказано судом першої інстанції. Згідно подання про призначення пенсії позивачу від 15.02.2021, страховий стаж позивача становить, на 05.02.2021 для призначення пенсії згідно пункту "б" статті 12 Закону № 2262 складає 28 років 02 місяці 01 день. Так, позивач має 28 років 08 місяців 17 днів не вислуги років, як він зазначає у позові, а страхового стажу, з якого вислуга років позивача становить - 21 рік 10 місяців 01 день. Законодавча норма, яка визначає умови призначення пенсії за вислугу років, чітко регламентує питання необхідної тривалості вислуги років і при цьому підкреслює - яка саме вислуга років (календарна) враховується для визначення права на призначення такого виду пенсії. Відповідно до пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх з справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України. Згідно пункту 12 вищевказаного Порядку уповноважений структурний підрозділ подає документи для призначення пенсії. Відповідно до наданої копії витягу з наказу по особовому складу від 04.02.2021 № 33 о/с позивач відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) звільнений зі служби 04.02.2021. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 21 рік 10 місяців 01 день, у пільговому обчисленні 28 років 08 місяців 17 днів, трудовий стаж - 06 років 04 місяці 00 днів, загальний трудовий стаж для призначення пенсі\ї складає - 28 років 02 місяці 01 день, для виплати надбавки за вислугу років складає - 21 рік 10 місяців 01 день, для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні - 21 рік 10 місяців 01 день. Колегія суддів погоджується з тим, що позивач не має встановленої пунктом "а" частини 1 статті 12 Закону № 2262 календарної вислуги років. При цьому, приписи Закону № 2262 не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності виключно календарної вислуги та не передбачають обмеження щодо зарахування вислуги років вказаної категорії пільгових осіб у пільговому обчисленні до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугою років. З наданих доказів вбачається, що станом на дату звільнення 04.02.2021 позивач не мав визначеної Законом необхідної календарної вислуги років для призначення пенсії згідно пункту "а" статті 12 Закону № 2262 (25 календарних років). Також колегія суддів звертає увагу на те, що законодавець розмежовує такі поняття як "вислуга років" та "календарна вислуга років". При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії. В той же час, для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом розмірі, а до цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні Законом не передбачено. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься у постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові Верховного Суду Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 22.11.2018 року у справі № 161/4876/17, від 31.01.2019 року у справі № 295/15121/16-а, від 27 лютого 2019 року у справі 295/6454/17, які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуються судом при застосуванні таких норм права. Враховуючи приписи чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII календарної вислуги років. Таким чином, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що Головним управлінням було правомірно призначено пенсію позивачу за вислугу років відповідно до пункту "б" статті 12 Закону № 2262, а тому суд першої інстанції обґрунтовано прийняв рішення про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга позивача не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить. Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко