Постанова 4855 № 620/2813/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2813/21 Суддя першої інстанції: Ткаченко О.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Горяйнова А.М., суддів - Чаку Є.В. та Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИЛА: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити пенсію за вислугу років на пільгових умовах з 11 листопада 2019 року. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року вказаний адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що на день звільнення зі служби не набув календарної вислуги років, яка є необхідною для признання пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідач наголошує на тому, що зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено, а приписи п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 суперечать приписам ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який має вищу юридичну силу. Відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року - без змін, виходячи з такого. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 наказом ДУ «Прилуцька виховна колонія» від 12 вересня 2019 року № 56/ОС-19 був звільнений з посади заступника начальника виховної колонії з інтендантського та комунально-побутового забезпечення - начальник відділу інтендантського та господарського забезпечення у зв`язку із скороченням штатів за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». ОСОБА_1 11 листопада 2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України направило подання про призначення пенсії від 29 листопада 2019 року № 130 ОСОБА_1 . Листом від 17 грудня 2019 року № 17530/03-21 відповідач повернув без виконання надіслані документи для призначення пенсії з посиланням на те, що на день звільнення (12 вересня 2019 року) позивач не мав визначеної законом необхідної вислуги років для призначення пенсії, а саме 24 календарних роки і більше. Не погоджуючись із такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до абз. 3 п. «г» п. 3 постанови від 17 липня 1992 року № 393 до вислуги років для призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України зараховується час проходження служби на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів. Крім того право на пільговий залік вислуги років для таких осіб передбачене також Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України». При ухваленні рішення суд першої інстанції врахував правову позицію судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби), особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту. Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 12 вказаного Закону у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. ОСОБА_1 був звільнений зі служби в ДУ «Прилуцька виховна колонія» 12 вересня 2019 року, у зв`язку з чим для набуття права на пенсію за вислугу років йому на день звільнення необхідно мати вислугу 24 календарних роки і більше. Згідно з наказом ДУ «Прилуцька виховна колонія» від 12 вересня 2019 року № 56/ОС-19 вислуга років позивача на день звільнення становила: у календарному обчисленні - 21 рік 05 місяців 13 днів, у пільговому обчисленні - 28 років 01 місяць 21 день. Отже, ОСОБА_1 не має календарної вислуги років, необхідної для призначення пенсії, однак у нього наявна достатня вислуга років у пільговому обчисленні. Між сторонами справи виник спір щодо можливості визначення вислуги років для цілей призначення пенсії згідно з п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» саме у пільговому обчисленні. Вирішуючи цей спір, колегія суддів враховує, що згідно зі ст. 171 вказаного Закону порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей». За правилами абз. 1 п. 1 вказаної постанови для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту. Відповідно до абз. 3 п. «г» п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 до вислуги років для призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України зараховується час проходження служби на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів. Положеннями ч. 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» також передбачено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів. Отже, положення п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначають мінімально необхідну кількість календарних років вислуги для набуття права на пенсію. Одночасно вказаний Закон не встановлює порядку обчислення вислуги, а делегує відповідне повноваження Кабінету Міністрів України, який, у свою чергу, передбачає можливість обчислення вислуги років для окремих категорій військовослужбовців за іншими ніж календарні правилами. Колегія суддів враховує, що постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 передбачає можливість визначення вислуги років як на пільгових умовах, так і в календарному обчисленні. Однак, незважаючи на спосіб обчислення вислуги років, отримана за результатами такого обчислення кількість календарних років є тим показником, який враховується при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що приписи п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 суперечать Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Такі висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18 та Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18. Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що для вирішення питання про наявність у позивача вислуги років для призначення пенсії належить враховувати положення п. 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та абз. 3 п. «г» п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №

393. Враховуючи, що вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення з ДУ «Прилуцька виховна колонія» у пільговому обчисленні становила 28 років 01 місяць 21 день, колегія суддів приходить до висновку про те, що він має право на пенсію за вислугу років згідно зі ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Отже, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не спростовують висновки суду, що викладені в рішенні від 13 липня 2021 року та не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ч. 5 ст. 291 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач А.М. Горяйнов Судді Є.В. Чаку Л.Т. Черпіцька