Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/5413/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 31 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 160/5413/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року (суддя Тулянцева І.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и в : ОСОБА_1 у травні 2020 року звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 всі періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , у тому числі: з 29.09.1977 по 09.08.1978; з 03.08.1979 по 03.08.1981; з 21.01.1985 по 18.02.1985; з 18.02.1985 по 01.11.1991; з 01.05.1986 по 06.06.1988 (час відпустки по догляду за дитиною); з 17.04.1998 по 01.04.1999; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 з дати звернення із заявою про призначення пенсії (03.10.2019). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зараховуванні періодів роботи ОСОБА_1 з 29.09.1977 по 09.08.1978, з 21.01.1985 по 18.02.1985, з 17.04.1998 по 01.04.1999, з 03.08.1979 по 03.08.1981, з 18.02.1985 та періоду догляду за дитиною до трьох років згідно із свідоцтвом НОМЕР_2 до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , оформлене листом від 05.12.2019 № 731/03.25-17. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 29.09.1977 по 09.08.1978, з 21.01.1985 по 18.02.1985, з 17.04.1998 по 01.04.1999, з 03.08.1979 по 03.08.1981, з 18.02.1985 та періоду догляду за дитиною до трьох років згідно із свідоцтвом НОМЕР_2 , до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні з дати звернення із заявою про призначення пенсії (03.10.2019). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 420,40 грн. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення суду першої інстанції набрало законної сили 14.08.2020. У листопаді 2020 року представником позивача отримано виконавчі листи. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року у справі № 160/5413/20, в якій просила зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати звіт про виконання вищезазначеного судового рішення. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 14.07.2020 у справі № 160/5413/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 у справі № 160/5413/20 знаходиться на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, державним виконавцем вживаються заходи щодо його примусового виконання в межах Закону № 1404-VIII. При цьому статтею 63 Закону № 1404-VIII передбачено накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин; у випадку, якщо накладення штрафу не призводить до виконання рішення суду зобов`язального характеру, державний виконавець скеровує матеріали для порушення кримінального провадження щодо боржника. Також суд роз`яснив позивачу, що якщо стягувач вважає, що державний виконавець не здійснює належних дій щодо примусового виконання рішення суду, він вправі оскаржити дії/бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби до суду в порядку статті 287 КАС України. За наведених обставин суд першої інстанції вбачав недоцільність щодо паралельного застосування передбаченого статтею 382 КАС України інституту судового контролю за виконанням рішенням суду у справі № 160/5413/20, оскільки на даний момент вчиняються заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені Законом № 1404-VIII. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до положень частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно з частиною 2 тієї ж статті за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що Кодексом адміністративного судочинства України визначено право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведеного процесуального заходу мають бути наявні відповідні правові умови. Суд апеляційної інстанції зазначає, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно з судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Колегією суддів встановлено, що приймаючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було розглянуто по суті заяву ОСОБА_1 та не встановлено на якій стадії виконання знаходиться рішення по справі № 160/5413/20. Вказані обставини не були досліджені судом першої інстанції, останній дійшов передчасних висновків щодо відсутності необхідності встановлення судового контролю, тобто суд першої інстанції не розглянув викладені у заяві вимоги та доводи особи. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що інститут судового контролю є самостійним заходом забезпечення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, і не пов`язаний з іншими обставинами, як то виконання судового рішення у примусовому порядку. Особа, на користь якої ухвалено судове рішення, не позбавлена права обирати та застосовувати всі доступні, визначені чинним законодавством способи спонукання суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду. При цьому суд, вирішуючи порушене заявником питання, має дослідити всі об`єктивні обставини, які можуть свідчити про ухилення від виконання судового рішення, яке набрало законної сили, і направити власні дії, у вигляді ухвалення відповідного процесуального рішення, на захист прав та законних інтересів особи та на утвердження поваги до судового рішення. З огляду на викладене, з метою забезпечення права особи доступу до правосуддя та належного захисту порушених/оспорюваних прав, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті заявлених вимог. Керуючись ст.ст. 243, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року в адміністративній справі № 160/5413/20 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з 31 серпня 2021 року та оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова