Постанова 4824 № 761/24136/15-ц

справа № 761/24136/15-ц головуючий у суді І інстанції Притула Н.Г. провадження № 22-ц/824/10301/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 25 серпня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Фінагеєва В.О., суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., за участю секретаря Гасюк В.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби, державного виконавця, заінтересовані особи: державні виконавці відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиляй Сергій Ігорович, Гречух Олег Ярославович, Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), - В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиляя С.І. у виконавчому провадженні № 62176161 за виконавчим листом від 20 травня 2020 року, виданим на примусове виконання постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 761/24136/15-ц про зобов`язання Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні № 50498043, спрямовані на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва в цивільній справі № 761/24136/15-ц; зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні № 62176161, спрямовані на виконання постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 761/24136/15-ц. Скарга обґрунтована тим, що на виконанні у Печерському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 62176161 за виконавчим листом, виданим 20 травня 2020 року Шевченківським районним судом міста Києва на примусове виконання постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 761/24136/15-ц про зобов`язання Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні № 50498043, спрямовані на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/24136/15-ц на користь ОСОБА_1 . Виконавцем відкрито виконавче провадження № 62176161 та змінено назву боржника у виконавчому провадженні. Разом з тим, жодної виконавчої дії, спрямованої на виконання рішення суду не вчинено, що свідчить про бездіяльність державного виконавця. Невиконаним також залишається рішення у справі № 761/24136/15-ц, яке перебуває у виконавчому провадженні № 50498043 Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що судове рішення, ухвалене в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, підлягає примусовому виконанню в загальному порядку, так само як і будь-яке інше судове рішення, що набрало законної сили. Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень примусове виконання таких судових рішень покладається на вищестоящі органи державної виконавчої служби. Дії та рішення виконавця підлягають оцінці судом з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення; оцінка обставин справи, доводів учасників процесу та висновки, зроблені на підставі такої оцінки, не можуть бути на користь обставин, які спрямовані на перешкоджання виконанню остаточного судового рішення. ОСОБА_1 посилається на постанову Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18. Згідно з висновком Верховного Суду, належним критерієм повноти виконавчих дій є лише факт повного виконання судового рішення у відповідності до виконавчого документу. Допоки рішення не виконано, бездіяльність виконавця за жодних умов не може вважатися правомірною. Боржником у спірному виконавчому провадженні № 62176161 є не банк в стані ліквідації, а орган державної виконавчої служби. У відповідності до ч. 1. ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців). Стягувач також звертає увагу суду на лист Верховного Суду від 13 листопада 2020 року №2991/0/2-20 щодо системного характеру порушень Конвенції при виконанні судових рішень та щодо необхідності забезпечення виконання судових рішень судами та суддями. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про залишення заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в діях державного виконавця відсутнє порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», так як державним виконавцем вчинялися дії щодо примусового виконання виконавчого листа, проте, банк перебуває в процесі ліквідації. Заявник не звертався з будь-якими заявами чи клопотаннями до державного виконавця, які не були розглянуті. Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Судом встановлено,що постановою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Василевського О.О., боржник - ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», зобов`язано Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні № 50498043, спрямовані на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/24136/15-ц. На виконання рішення суду 20 травня 2020 року було видано виконавчий лист (а.с.5). Виконавчий лист був пред`явлений до примусового виконання та постановою від 28 травня 2020 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лозова А.І. розпочала виконавче провадження № 62176161 щодо виконання зазначеного виконавчого листа. У постанові про відкриття провадження було надано можливість боржнику виконати рішення суду протягом десяти днів (а.с.6). Постановою від 29 липня 2020 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиляй С.І. змінив найменування боржника у виконавчому провадженні № 62176161 з Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.7). Так як державний виконавець Пиляй С.І. був звільнений із займаної посади з 29 січня 2021 року, виконавче провадження № 62176161 тимчасово було передане державному виконавцю Гречуху О.Я. У листі від 29 липня 2021 року, адресованому ОСОБА_1, (а.с.13) відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зазначив, що листом від 14 липня 2020 року ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» повідомило Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про те, що листом від 13 липня 2020 року банк подав до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення відомостей про ОСОБА_1 до переліку рахунків (реєстр), за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з наданням копій підтверджуючих документів. Листом від 29 липня 2020 року Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив державного виконавця у ВП № 62176161 про направлення листа від 13 липня 2020 року на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення даних ОСОБА_1. Листом від 05 серпня 2020 року ПАТ КБ «Фінансова Ініціатива» повідомила Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про фактичне виконання рішення суду від 21 жовтня 2015 року у справі № 761/24136/15-ц в частині звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для виплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та просили закінчити виконавче провадження. Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40). У Рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №

1. Відповідно до ст. 448 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Нормою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження» регулює порядок виконання рішень суду, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Так, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Всупереч вищезазначених вимог закону, після отримання виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження, виконавець не вжив всіх необхідних заходів, спрямованих на виконання постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 761/24136/15-ц. Хід виконавчого провадження, про який було повідомлено ОСОБА_1 у листах від 29 липня 2020 року та від 18 грудня 2020 року, не свідчить про виконання державним виконавцем свого обов`язку щодо вжиття передбачених законом заходів примусового виконання судового рішення. У вказаних листах виконавцем описано лише обставини, що мали місце під час виконання Печерським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві виконавчого листа, виданого на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/24136/15-ц, боржником за яким є ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива». Натомість, боржником за виконавчим листом, виданим 20 травня 2020 року, виступає Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що при виконанні судового рішення відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві вживалися передбачені ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» заходи, спрямовані на примусове виконання постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року. З урахуванням висновків, що містяться у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 761/24136/15-ц та від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18, апеляційний суд приходить до висновку, що такий спосіб захисту прав ОСОБА_1 як визнання протиправною бездіяльності державного виконавця відділу примусового виконання рішень та зобов`язання відділу примусового виконання рішень вчинити усі необхідні виконавчі дії у виконавчому провадженні, які останній повинен вчиняти у силу вимог закону, однак, їх не вчиняє, не суперечить закону та спрямований на своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення. За таких обставин, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що у силу вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду з прийняттям постанови по суті вимог скаржника. 22 червня 2021 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву, в якій просив стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 600 грн. Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). З матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги та додаткову угоду до вказаного договору. У детальному описі (акті) надання правової допомоги зазначено, що ОСОБА_1 було надано такі види правової допомоги як складання апеляційної скарги на ухвалу та інструктаж клієнта у разі самопредставництва у суді апеляційної інстанції. Загальна сума послуг становить 1 600 грн. Вказана сума була сплачена ОСОБА_1 відповідно до квитанції від 05 травня 2021 року. Про неспівмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг, та значенням справи для сторони відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві не заявляв. За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1 600 грн. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2021 року скасувати та прийняти постанову. Скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби, державного виконавця задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиляя С.І. у виконавчому провадженні № 62176161 за виконавчим листом від 20 травня 2020 року, виданим на примусове виконання постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 761/24136/15-ц про зобов`язання Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні № 50498043, спрямовані на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва в цивільній справі № 761/24136/15-ц. Зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні № 62176161, спрямовані на виконання постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 761/24136/15-ц. Стягнути з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місце знаходження - вул. Олекси Тихого, 32, м. Київ, ідентифікаційний код 43315602, на користь ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повне судове рішення складено 28 серпня 2021 року. Головуючий Фінагеєв В.О. Судді Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.