Постанова Київський апеляційний суд № 357/9469/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 1[1] Номер справи : 357/9469/20 Номер провадження : 33/824/228/2021 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А Іменем України 16 лютого 2021 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шовкопляса С.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2020 року, в с т а н о в и в : Відповідно до постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2020 року, ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Цією ж постановою, стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Як встановлено постановою судді, 12 вересня 2020 року о 13 год. 30 хв., ОСОБА_1 , в с. Фурси Білоцерківського району, по вул. Грушевського, 10, керував транспортним засобом - мопедом «Suzuki Let's», державний номерний знак відсутній, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі КПБ МР «Білоцерківська міська лікарня № 4», відмовився у присутності двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження у справі щодо нього - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків та незаконно притягнув його до адміністративної відповідальності. Як вважає апелянт, висновок суду першої інстанції про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідає фактичним обставинам справи, так як при розгляді справи суд першої інстанції залишив поза своєю увагою наступне: те, що він мопедом у стані сп`яніння не керував; порядок проведення його огляду на стан сп`яніння був порушений; працівники поліції здійснювали на нього психологічний тиск; свідки, які зазначені в протоколі були відсутні на місці оформлення протоколу; складений щодо нього, ОСОБА_1 , протокол не відповідає фактичним обставинам події та вимогам ст. 256 КУпАП. На думку апелянта, суддя суду першої інстанції належно не з`ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, і чи був він винен у його вчиненні та чи підлягав адміністративній відповідальності, оскільки першочергово 12.09.2020 року під час того, як він котив некерований мопед, працівниками поліції його було запрошено бути понятим під час проведення слідчої дії щодо особи, яка підозрювалась у зберіганні наркотичних засобів. Після проведення слідчої дії, працівники поліції повідомили йому, що він має ознаки алкогольного сп`яніння, з чим апелянт не погодився. На думку апелянта, суд першої інстанції, не вирішивши питання щодо відсутності підстав для направлення водія для проходження огляду в закладі охорони здоров`я, не надавши цій важливій обставині належної правової оцінки, одразу перейшов до дослідження обставин відмови від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, при цьому, суд не врахував, що пропозиція пройти огляд в законному порядку, із застосуванням технічного засобу, не здійснювалась. Крім того, як вважає апелянт, суд першої інстанції в повному обсязі не дослідив фактичні обставини справи, в саме те, що працівники поліції у встановленому законом порядку направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння не запропонували йому пройти огляд на місці, з використанням спеціального технічного засобу, а запропонували направити у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння, у м. Ставище Київської області, що знаходиться за 60 км від с. Фурси. З приводу пояснень свідків, апелянт вказує на те, що ці пояснення не можуть бути доказом, так як ці особи не були присутні на місці і не давали пояснення, що свідчить, як вважає апелянт, про порушення поліцейським процедури огляду на стан сп`яніння та відсутність такого огляду і підстав для притягнення водія до адміністративної відповідальності. Крім того, як вважає апелянт, при розгляді справи, суд першої інстанції не повністю дослідив докази, а саме не допитав свідків зазначених в матеріалах справи, і не дослідив відеозапис з нагрудних камер поліцейських, що призвело до неповноти дослідження доказів. Також, в протоколі про адміністративне правопорушення не міститься посилання на відеозапис з нагрудної камери поліцейського, і протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про технічні засоби, якими здійснено такий відеозапис, де пропонується ОСОБА_1 пройти медичний огляд у медичному закладі, тобто вважає пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння чи пройти медичний огляд у медичному закладі взагалі не пропонувалась, а було застосовано психологічний тиск з боку працівників поліції. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; пояснення свідка ОСОБА_3 ; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з оскаржуваної постанови, обґрунтовуючи своє рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суддя Ларіна О.В. послалась на те, що вина ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху встановлена показаннями в суді особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та матеріалами адміністративної справи, а саме відомостями, які містяться: в протоколі про адміністративне правопорушення від 12.09.2020 серії ДПР18 № 511264; поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; направленням на огляд з метою виявлення стану сп`яніння; постановою серії БАБ № 283148 від 12.09.2020. Разом з тим, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції встановив, що наведені вище висновки судді, так само як і матеріали, що зібрані по справі, на які суддя послалася у своїй постанові, не дають підстав вважати, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, з огляду на таке. Так, згідно вимог, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказаною нормою дійсно встановлена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Однак, незважаючи на обставини, наведені в оскаржуваній постанові, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містять у собі беззаперечних доказів на підтвердження того, що останній, будучи особою, яка, як прямо передбачено законом, керує транспортним засобом, відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки відповідна вимога поліцейського щодо проходження такого огляду може стосуватися не будь-якої особи, зокрема особи, яка, як стверджує ОСОБА_1 , тільки котила мопед, а лише водія, який керував цим транспортним засобом. Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 511264 від 12 вересня 2020 року, який було складено щодо ОСОБА_1 , сам по собі, не може бути визнано беззаперечним доказом вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки, як встановлено під час апеляційного розгляду,він не містить достовірної інформації про те, що ОСОБА_1 , перед тим, як йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, керував мопедом «Suzuki Let's», без державного номерного знаку. Більш того, як прямо передбачено п. 6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, огляд водія на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, як це передбачено п. 7 розділу І вказаної вище Інструкції, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. І тільки у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський, відповідно до вимог, передбачених п. 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Між тим, як встановлено під час апеляційного розгляду, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що свідки, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення були відсутні на місці оформлення протоколу, не тільки не були спростовані наявними у справі доказами, а навпаки знайшли своє підтвердження, оскільки допитаний судом апеляційної інстанції свідок ОСОБА_3 , а не ОСОБА_3 , як зазначено у протоколі, повідомив про те, що не приймав участі під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 і що підписи від його імені, як в самому протоколі, так і письмових поясненнях йому не належать. До того ж, як пояснив свідок ОСОБА_3 він дійсно проживає в с. Руда Сквирського району Київської області, але не за тією адресою, яка зазначена у протоколі та поясненнях, що підтверджується відповідною відміткою у його паспорті громадянина України. Крім цього, захисником ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції було надано довідку, видану на його адвокатський запит адміністратором відділу з надання адміністративних послуг (ЦНАП) Володарської селищної ради, про відсутність будь-якої інформації щодо проживання та зареєстрованого місця проживання (перебування) в смт Володарка Білоцерківського району Київської області гр. ОСОБА_5 , який зазначений у матеріалах справи, як другий свідок, у присутності якого складався протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , що також викликає сумніви у присутності вказаного свідка, якщо така особа дійсно існує і підписувала відповідні документи. З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції не може погодитися з тим, що під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, поліцейськими були дотримані вимоги законодавства, у тому числі відповідних Інструкцій, якими регламентовано порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також порядок оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, а тому складений щодо ОСОБА_1 протокол, так само як і письмові пояснення свідків та інші документи не можуть бути визнані достовірними доказами, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наведені обставини, з урахуванням інших доводів, наведених в апеляційній скарзі, дозволяють стверджувати про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містять у собі належних та допустимих доказів, які б дозволили зробити висновок про наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2020 року - скасуванню, із закриттям провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП,у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 цього Кодексу. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову суддіБілоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнутодо адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі щодо нього- закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 цього Кодексу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.О. Новов Головуючий у 1-й інстанції - суддя Ларіна О.В.