Постанова 4803 № 183/5538/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/141/21 Справа № 183/5538/20 Суддя у 1-й інстанції - Олійник А. В. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Клименка І.І. на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір у розмірі 420, 40 грн., за участю: особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ВСТАНОВИВ: Згідно постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2020 року водій ОСОБА_1 24 вересня 2020 року о 12.44 год. в Новомосковському районі по трасі М04, 232 км керував автомобілем «Mitsubishi L 200», д/н НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, зіниці очей не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги посилається на те, що працівниками поліції було порушено право на захист ОСОБА_1 , оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення не сформульовано, який саме огляд мав пройти ОСОБА_1 та у який спосіб. Вказує, що в протоколі не зазначено, що ОСОБА_1 пропонувалось пройти огляд за допомогою технічного засобу на місці та про відмову від такого огляду. Зазначає, що відповідно до протоколу у ОСОБА_1 було встановлено ознаки наркотичного сп`яніння, а відповідно до рапорту поліцейського - ознаки алкогольного і наркотичного сп`яніння. Звертає увагу, що працівниками поліції не було вжито заходів щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Вказує, що в матеріалах справи відсутні акт огляду на стан сп`яніння за допомогою технічного засобу та направлення водія транспортного засобу на огляд. Вважає, що письмові пояснення свідків є неналежними доказами, оскільки заповнені свідками не власноручно та з них неможливо встановити від якого саме огляду відмовився ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, а також перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Згідно ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого прийняти законне вмотивоване рішення. Під час апеляційного перегляду встановлено, що судом першої інстанції належним чином з`ясовано обставини щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а викладені в постанові висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху. Вказані положення кореспондуються з положенням п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно яким водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. В той же час, як зазначено у п. 6 розділу ІX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП; відеозаписом з бодікамери поліцейського, відповідно до якого ОСОБА_1 у присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на встановлення стану сп`яніння; а також іншими наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння на вимогу працівників поліції, які виявили у нього ознаки такого сп`яніння, визначені Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що і стало підставою вимоги пройти відповідний огляд. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається. Всупереч доводам апеляційної скарги захисника протокол про адміністративне правопорушення серії БД №153890 від 24 вересня 2020 року відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, в ньому чітко зазначено суть адміністративного правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 . Що стосується посилання захисника на невідповідність письмових пояснень свідків вимогам КУпАП, так як вони не написані свідками власноручно та з них неможливо встановити від проходження якого огляду відмовився ОСОБА_1 , то слід зазначити, що положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року №1452/735, будь-яких вимог щодо шаблону чи бланку надання пояснень свідками не передбачено. Крім того, зазначені пояснення засвідчують саме факт відмови особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння на вимогу працівників поліції, про що в них чітко зазначено. Як слідує з матеріалів справи основний текст пояснень заповнено власноруч працівником поліції, а свідками власноруч зроблено підпис та власноруч вказано, що з їх слів записано вірно та ними прочитано, а тому відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними. Доводи апеляційної скарги захисника щодо того, що працівниками поліції не було запропоновано пройти огляд на місці зупинки та в матеріалах справи відсутній акт огляду на стан сп`яніння за допомогою технічного засобу, є безпідставними. Так, відповідно до п. 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Крім того, положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, не передбачено складання направлення на огляд у випадку відмови водія транспортного закладу від такого огляду, а тому відповідні доводи захисника є необгрунтованими. Що ж стосується посилання на те, що працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, то слід зазначити, що вказані доводи не є тією безумовною підставою для визнання дій ОСОБА_1 такими, що не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який містить самостійні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності. В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. Посилання в апеляційній скарзі захисника на те, що обставини в рапорті поліцейського не співпадають з обставинами, зазначеними в протоколі про адміністративне правопорушення, як на підставу для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, були предметом розгляду суду першої інстанції та їм було надано відповідну оцінку. Інші доводи сторони захисту оцінюються судом апеляційної інстанції як такі, що спрямовані на ухилення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до правових позицій, викладених в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (зі змінами та доповненнями), звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності… . При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП. При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Клименка І.І. - залишити без задоволення. Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду С.І.Крот