Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 802/1634/15-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 802/1634/15-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський О.В. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 27 серпня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Енергооблік" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Енергооблік" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про скасування податкової вимоги, рішення про опис майна, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Енергооблік" до Жмеринської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про скасування податкової вимоги, рішення про опис майна, зобов`язання вчинити певні дії. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 та постановою Верховного суду України від 30.11.2018, адміністративний позов задоволено повністю. 26.04.2021 позивач подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі №802/1634/15-а в частині внесення до інтегрованої картки платника відомостей про сплату позивачем сум податку на прибуток, яка обгрунтована тим, що відповідач добровільно не виконує рішення суду, а орган державної виконавчої служби, використовуючи надані Законом повноваження, не може виконати це рішення примусово. В даному випадку, заявник просить суд зобов`язати ГУ ДПС у Вінницькій області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №802/1634/15-а відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його заяву. ГУ ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС, у відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу суду 19 липня 2021 року, заперечив проти задоволення заяви позивача, відзначивши про наявність технічної неможливості виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2015 року, ухваленого в межах даної справи, в частині внесення до інтегрованої картки платника відомостей про сплату позивачем сум податку на прибуток. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. В ході розгляду справи встановлено наступні обставини. 31.05.2016 року у зв`язку з невиконанням в добровільному порядку постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2015 у справі №802/1634/15-а в частині внесення відомостей до інтегрованої картки платника податків органом ДФС, за заявою ТОВ "Інженерно-технічний центр "Енергооблік" Вінницький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у справі №802/1634/15-а, який було пред`явлено до виконання у відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області. 17.11.2016 головним державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 52405456), а виконавчий лист у справі №802/1634/15-а від 31.05.2016 був повернутий до Вінницького окружного адміністративного суду в зв`язку з неможливістю його виконання. 24.10.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на ТОВ "Інженерно-технічний центр "Енергооблік" щодо примусового виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду у справі №802/1634/15-а від 31.05.2016 направлено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки державним виконавцем вже було вжито всіх заходів для примусового виконання судового рішення, передбачених Законом "Про виконавче провадження". При цьому, як встановлено судом першої інстанції, перед закінченням виконавчого провадження № 52405456 державним виконавцем двічі виносилися постанови про накладення на боржника штрафу та направлено на адресу Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області повідомлення від 07.11.2016 про кримінальне правопорушення. Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що суд в порядку контролю за виконанням судового рішення не наділений більшими, у порівнянні з органами державної виконавчої служби, повноваженнями, щодо примусового виконання судового рішення, які фактично зводяться до накладення штрафів. Встановлення судового контролю у даному випадку не вплине на виконання судового рішення та, відповідно, не захистить права позивача, тим паче, що виконання рішення суду стало неможливим навіть в порядку його примусового виконання органами державної виконавчої служби. Судом також відзначено про відсутність підстав для застосування додаткових заходів судового контролю, оскільки питання примусового виконання рішення підлягає вирішенню в межах визначених державним виконавцем заходів у кримінальному провадженні на підставі скерованого до органів Національної поліції повідомлення. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Водночас положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу, на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених частиною першою статті 382 КАС України. Тобто встановлення судом обов`язку суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення, можливе й після ухвалення такого рішення, за наслідком розгляду відповідного клопотання позивача. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, а також правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17. Так, у справі № 800/592/17 Велика Палата Верховного Суду змінила підхід до правил застосування судового контролю, роз`ясненого у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.03.2017 "Про огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства". Зокрема, Вищий адміністративний суд вважав, що суд першої чи апеляційної інстанції може застосовувати судовий контроль за виконанням рішення суб`єкта владних повноважень-відповідачем лише під час прийняття рішення у справі. Натомість Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що клопотання про встановлення судового контролю може бути подане й після ухвалення судового рішення у справі. Таким чином, необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення вирішується судом залежно від обставин кожної адміністративної справи та є його правом, а не обов`язком. Суд виходить з того, що судовий контроль є важливою конституційною гарантією забезпечення обов`язковості судового рішення. Це означає, що судове рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (відповідно до приписів резолютивної та мотивувальної частини рішення). Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Принцип обов`язковості судового рішення також закріплений у статті 14 КАС України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Таким чином, аналіз положень статті 382 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати. Тобто, суд наділений правом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення лише у випадку, коли існують беззаперечні докази нехтування відповідачем вимогами суду. Так, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи, запобігає неналежному виконанню обов`язків, пов`язаних зі змістом задоволених позовних вимог. Підставами застосування таких заходів впливу є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що вказують на протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, встановленому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Конституційний Суд України у Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 зазначив, що механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп. 3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини). Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Цей обов`язок не залежить від того, подала особа, на користь якої прийнято рішення, заяву чи виконавчий лист. Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України. При цьому, передбачені ст.382 КАС України процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначене узгоджується з правовою позицією яка викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020р. у справі № 0640/3719/18, від 04.03.2020р. у справі № 539/3406/17, від 11.06.2020р. у справі № 640/13988/19. Згідно ч.2 ст.6 КАС України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40). Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», дійшов висновку, що із принципу верховенства права видно, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. Разом з тим, правовою підставою для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль У постанові Верховного Суду від 23.06.2020р. у справі №802/357/17-а зазначено, що звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення. Як вбачається зі змісту заяви позивача, обґрунтовуючи необхідність встановлення судового контролю, позивач зазначає, що податковий орган відмовляється виконувати в добровільному порядку рішення суду у частині внесення відомостей до інтегрованої картки платника податків у добровільному порядку. Судова колегія звертає увагу, що відповідачем неодноразово пояснено про наявність перепони технічного характеру у виконанні вказаної частини рішення, оскільки інтегрована картка платника є внутрішньою інформаційною системою органу ДПС, та відображення в інтегрованій картці платника сплати ним коштів здійснюється у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування сплачених платежів до бюджету. Відтак, сума по податку на прибуток за 2014 рік в розмірі 53985,17 грн та авансового внеску по податку на прибуток за 2015 рік в розмірі 255430 грн та переплата по податку на прибуток в сумі 6014,83 грн може бути відображена відповідачем в інтегрованій картці позивача тільки у разі отримання ГУ ДПС у Вінницькій області відомостей від органів Державної казначейської служби України про зарахування вказаної суми до відповідного бюджету. Водночас, вказана інформація про зарахування зазначених в постанові суду сум податків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів від органів Державної казначейської служби до ГУ ДПС у Вінницькій області не надходила, а тому виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2015 у справі №802/1634/15-а в частині внесення до інтегрованої картки платника відомостей про сплату ТОВ "Інженерно-технічний центр "Енергооблік" сум податку на прибуток, на сьогодні є технічно неможливим у зв`язку з тим, що до бюджету кошти не надходили. Колегія суддів приймає до уваги доводи відповідача, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження вчинення дій спрямованих на зарахування коштів в сумі 73795,91 грн. в рахунок погашення податкового зобов`язання, тому контролююий орган не мав жодних підстав для внесення змін до зворотного боку інтегрованої картки платника податків, яка містить відомості про наявність податкового боргу. Тобто, обставини, що стали підставою для затримки у виконанні рішення суду не залежать від волевиявлення контролюючого органу. Також, відповідач пояснив, що перед закінченням виконавчого провадження № 52405456 державним виконавцем двічі виносилися постанови про накладення на боржника штрафу та направлено на адресу Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області повідомлення від 07.11.2016 про кримінальне правопорушення. Оцінюючи наведені доводи сторін, суд насамперед виходить з того, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача - суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій. При цьому визначальним є те, чи є достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати. Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що оскільки часткове невиконання відповідачем рішення суду у даній справі обумовлене об`єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не надано, тому відсутні підстави для встановлення судового контролю в порядку, визначеному статтею 382 КАС України. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Енергооблік" залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.