Постанова 4803 № 201/3958/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4595/21 Справа № 201/3958/20 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В, при секретарі - Піменовій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від19 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» про стягнення заробітної плати, грошових коштів,- В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 22 вересня 2010 року працював по контракту генеральним директором в ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість», контракт переукладався, були додаткові угоди. У листопаді 2018 року він подав заяву про звільнення і відповідач на підставі його заяви 09 листопада 2018 року достроково припинив з ним контракт і наказом від 15 листопада 2018 року його було звільнено з займаної посади. Вказує, що при його звільненні з ним не проведено повний розрахунок, не виплачена в повному обсязі зарплата, вихідна допомога і компенсація за невикористану частину відпусток. Звернувшись з питанням виплати йому вказаних сум, відповідач відмовився це робити, мотивуючи це тим, що повний розрахунок з ним по зарплатам і компенсаціям проведено. Вважає такі дії відповідача протиправними, просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу в сумі 184 753 грн. 16 коп. та компенсацію за невикористану частину відпусток в сумі 1 965 773 грн. 69 коп. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу в сумі 184 753 грн. 16 коп. та компенсацію за невикористану частину відпусток в сумі 1 965 773 грн. 69 коп., а всього 2 150 526 грн. 85 коп. Рішення суду мотивовано тим, що при звільнення з позивачем не було проведено повний розрахунок: не виплачено річну премію та компенсацію за невикористану частину відпусток. Не погодившись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суду були надані належні докази проведення повного розрахунку з позивачем при звільненні, а саме видатковий касовий ордер, підписаний самим ОСОБА_1 , однак суд не прийняв їх до уваги. Вважає безпідставними вимоги щодо стягнення премії, оскільки згідно Положення про преміювання працівників, премія може бути виплачена за результатами роботи за рік, однак позивач пропрацював лише 10 місяців. Від представника позивача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 22 вересня 2010 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ТОВ Виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» уклали контракт,за умовами якого ОСОБА_1 наймається на роботу в товаристві на посаду генерального директора. Згідно до п. 1.4 ст. 1 контракту, останній є строковим трудовим договором. Положення статті 11 контракту закріплюють строк дії та інші умови, зокрема контракт вважається чинним з дня призначення на посаду генерального директора і діє до закінчення 3-річного строку обрання на посаду генерального директора товариства згідно з рішенням про призначення та Статутом. Керівник вважається найнятим товариством на строк контракту, з урахуванням статті 10 контракту щодо дострокового припинення. За письмовою згодою сторін після закінчення строку дії контракту його може бути укладено на новий строк, або дія контракту може бути продовжена. На підставі викладеного, 20 вересня 2013 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до контракту. Відповідно до змісту вказаної додаткової угоди та з урахуванням рішення Загальних зборів учасників товариства від 20 вересня 2013 року (протокол № 20-09/13 від 20 вересня 2013 року, рішення про повторне призначення) ОСОБА_1 повторно обрано на посаду генерального директора товариства строком на три роки. 08 вересня 2016 року ОСОБА_1 направив Заяву до Загальних зборів учасників ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» з пропозицією переобрати останнього на займану посаду. 21 вересня 2016 року ОСОБА_1 та ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» уклали додаткову угоду № 2 до контракту. Згідно рішення позачергових Загальних зборів учасників товариства від 14 вересня 2016 року (протокол № 14-09/16 від 14 вересня 2016 року, рішення про обрання) ОСОБА_1 обрано на посаду генерального директора товариства строком на три роки, та внесено зміни до п. 11,1 контракту - контракт діє з 22 вересня 2010 року по 21 вересня 2019 року. 09 листопада 2018 року ОСОБА_1 подав заяву до зборів учасників ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість», зміст якої передбачав відкликання його з посади генерального директора та звільнити за згодою сторін, починаючи з 15 листопада 2018 року. TOB ВК «Гірничодобувна промисловість», на підставі наведеної заяви, 09 листопада 2018 року, уклала з ОСОБА_3 відповідну угоду про дострокове припинення контракту. Відповідно до п. f угоди про дострокове припинення контракту від 09 листопада 2018 року сторони за взаємною згодою бажають додатково визначити порядок, умови та наслідки припинення правових відносин між товариством і керівником. Пункт 5.1 угоди про дострокове припинення контракту передбачає, що при належному виконанні керівником умов та обов`язків, передбачених п. 3 цієї угоди, товариство зобов`язується виплатити йому: у день звільнення - вихідну допомогу, яка визначається за домовленістю між сторонами у розмірі 840 000 (вісімсот сорок тисяч) гривень (після вирахування всіх податків і зборів, які товариство зобов`язане утримати відповідно до закону), п. 5.2 - через 6 місяців після дати звільнення - одноразову матеріальну допомогу, яка визначається за домовленістю між сторонами у розмірі 840 000 (вісімсот сорок тисяч) гривень та виплачується на поточний рахунок ОСОБА_1 15 листопада 2018 року видано Наказ № 01-ОК про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що повний розрахунок при звільненні з позивачем проведено не було, уповноважені особи ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» продовжують ігнорувати приписи КЗпП України та умови угоди про дострокове припинення повноважень керівника від 09 листопада 2018 року. Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком, з огляду на наступне. Згідно з положеннями статті 47 КЗпП на власника або уповноваженого ним органу покладається імперативний обв`язок з проведення розрахунку з працівником і видання останньому трудової книжки. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до положень статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно наданої ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» довідки №164 від 24 липня 2020 року (том 1 а.с.102), в день звільнення 15 листопада 2018 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено: - заробітну плату за листопад 2018 року в сумі 44 750,00 грн; - компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 1 926 752,38 грн; - вихідну допомога в сумі 1 043 478, 26 грн. З цих сум утримано податки в сумі 587 921,23 грн. та аліменти на користь ОСОБА_4 в сумі 487 798, 46 грн. Загалом ОСОБА_1 було виплачено 1 939 260, 95 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 15 листопада 2018 року, який засвідчено підписом ОСОБА_1 . У колегії суддів відсутні підстави для сумніву у правильності проведеного із позивачем розрахунку, з огляду на наступне. Згідно до статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних днів. Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого і 995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Середньоденний заробіток обчислюємо розділивши сумарний заробіток на відповідну кількість календарних днів за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством, та тих періодів, що виключають із розрахунку). Одержаний результат перемножується на число календарних днів невикористаних щорічних відпусток, а також додаткових відпусток на дітей, якщо на такі є право у працівників. Згідно довідки ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» №163 від 24 липня 2020 року (том 1 а.с.101), на дату звільнення ОСОБА_1 кількість днів невикористаної відпустки становила 266 календарних днів, що позивачем не заперечується. Відповідно до довідки ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» №165 від 24 липня 2020 року (том 1 а.с. 103), на дату звільнення ОСОБА_1 середньоденна заробітна плата становила 7 243,43 грн. Відповідачем надано розгорнуту інформацію щодо обрахування середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , що включає сумарний заробіток позивача за кожен місяць за період з листопада 2017 року по жовтень 2018 року. Також зазначено, що в розрахунковий річний період не включено святкові та неробочі дні в кількості 11 днів. Таким чином, отримана ОСОБА_1 компенсація за частину невикористаних відпусток в сумі 1 926 752, 38 грн. (266 х 7 243,43) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідає вимогами чинного законодавства, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними. Вимоги позивача щодо стягнення річної премії за фактично відпрацьований час в 2018 році, колегія суддів вважає також необґрунтованими з наступних підстав. Згідно п. 5.2 Контракту, укладеного між ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» та ОСОБА_1 на посаду генерального директора, у разі виконання товариством завдань, передбачених річними бізнес-планами товариства, здійснення ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» прибуткової діяльності та відсутності грубих порушень законодавства та положень Статуту протягом календарного року, за рішенням Загальних зборів керівникові можуть нараховуватися річні премії та винагороди, у розмірі, що встановлюється відповідним рішенням Загальних зборів. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів про те, що за підсумками діяльності ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» » у 2018 році проводилися Загальні збори учасників товариства та приймалося рішення щодо нараховування або виплати ОСОБА_1 як керівнику, річних премій у розумінні положень контракту. Більше того, згідно Положення про преміювання працівників ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість», базою розрахунку премії є фінансовий результат, розмір премії генерального директора обчислюється з розрахунку 1% за кожні 100 000 гривень фінансового результату. Таким чином, матеріали справи не дають підстав для висновку, що при звільненні на користь позивача підлягала виплаті річна премія пропорційно середньорічній заробітній платі за відпрацьовані 10 місяців. Таким чином, відповідачем в повному обсязі шляхом подання належних та допустимих доказів доведено виконання обов`язку роботодавця, передбаченого ст.116 КЗпП України, в той час як в матеріалах справи не знайшли свого підтвердження порушення прав позивача, що підлягали б захисту у визначений ним спосіб. З огляду на вищенаведені обставини справи, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є такими, що суперечать наявним в матеріалах справи доказам та нормам матеріального закону, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року скасувати і ухвалити нове. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» про стягнення заробітної плати, грошових коштів. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова