Постанова 4856 № 240/9916/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/9916/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 26 серпня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної адміністрації щодо не проведення ОСОБА_1 протягом 12 років виплати грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 в сумі 103 526 грн. 29 коп.; - зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної адміністрації здійснити нарахування та стягнути індексацію грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 за період 2011 - 2018 роки з коефіцієнтами 1,14; 1,13; 1,27; 1,22; 1,27; 1,16. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року позов задоволено частково. Суд, визнав протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 за період 2011-2018 рік та зобов`язав Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 , з урахуванням коефіцієнтів індексації житлового фонду 1,14, 1,13, 1,27, 1,22, 1,27 та 1,16 шляхом збільшення розміру компенсації з 103 526,00 грн. до 166 359,19 грн. У задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції відмовив. 31.05.2021 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про зміну способу виконання рішення у даній справі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за втрачене домоволодіння в сумі 166359,19 грн. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року в адміністративній справі № 240/9916/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржила її в апеляційному порядку. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначила про неповне вивчення судом першої інстанції матеріалів справи та неврахування її прав та законних інтересів. Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності обґрунтованих та доведених підстав для задоволення заяви позивача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Стаття 124 Конституції України та стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно із ч.ч.1, 3 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Відповідно до ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з`ясовувати обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення. Таким чином, зміна способу і порядку виконання судового рішення здійснюються в разі неможливості виконати судове рішення з підстав невизначеності послідовності та змісту виконавчих дій. При цьому, зміна на підставі ст. 378 КАС України способу чи порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановлення або зміна способу або порядку виконання судового рішення може мати місце виключно за умови існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Як встановлено з матеріалів справи, позивач в поданій заяві просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом "стягнення з управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА Житомирської області на її користь грошову компенсацію за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 в сумі 166359,19 грн.". Заява мотивована неможливістю виконання рішення у даній справі через відсутність у відповідача коштів на забезпечення виконання судових рішень. Так, зі змісту листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області від 29.02.2021 року №1181/4162 встановлено, що вже нараховану суму грошової компенсації вартості домоволодіння не було виплачено стягувачу у зв`язку із відсутністю фінансових надходжень на ці потреби з боку держави до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації. Колегія суддів зазначає, що здійснене відповідачем нарахування допомоги позивачу, сума якої не виплачена не є обставиною, що вказує на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надає достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України. Крім того, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.09.2018 по справі 1304/5584/12. Так, зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення. Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що заявник просить змінити не спосіб і порядок виконання рішення суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження судом під час прийняття рішення. Отже, зазначені обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту зміни порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України, а навпаки вказують на те, що така зміна призведе до зміни способу судового захисту у цій справі, що суперечить цільовому призначенню даного процесуального інституту. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви позивача про зміну способу виконання рішення суду у даній справі, оскільки встановлення способу виконання рішення суду шляхом, який обраний заявником, фактично змінить рішення суду у зв`язку зі зміною обраного способу захисту прав позивача. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.