Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 149/865/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 149/865/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Войнаревич М.Г. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 26 серпня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПП у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : В квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до УПП у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 червня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу відповідача. 25 серпня 2021 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлено належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, неоспорені факти про те, що постановою серії ЕАН № 4054980 від 11.04.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 грн, у зв`язку із тим, що 11.04.2021 року о 21:52 год. в м. Вінниця на перехресті Хмельницьке шосе та Об`їзне шосе керуючи транспортним засобом Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 здійснив проїзд на вимкнену додаткову секцію, чим порушив п. 8.7.3. "з" ПДР України. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. У відповідності до п. 2.3.6 Правил дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до п. 8.7.3 (з) ПДР України, сигнали світлофора мають такі значення: вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками). За приписами п. 8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Пунктом 8.7.3 «з» ПДР України визначено, що вимкнений сигнал додаткової секції світлофора забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками). Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає, що порушення правил проїзду перехресть та проїзд на заборонний сигнал світлофора тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. При цьому притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На підтвердження вчинення позивачем інкримінованого правопорушення відповідачем до матеріалів справи надано відеозаписи які встановлені на службовому транспортному засобі, а також з нагрудної камери поліцейського. Під час дослідження судом апеляційної інстанції відеозаписів, встановлено, що на останньому зафіксовано сам факт вчинення правопорушення позивачем, а також факт спілкування ОСОБА_1 де останній не заперечува те, що він здійснив проїзд на вимкнену додаткову секцію, однак пояснив що вказаному сприяло виявлення несправності додаткової секції світлофора. Щодо доводів апелянта з приводу того, що вказані вище відеоматеріали не можуть бути належним доказом вчинення правопорушення, оскільки оскаржувана постанова не містить посилань на технічний запис за допомогою якої здійснювалось фіксування правопорушення то колегія суддів зазначає, що процедурні порушення допущені суб`єктом владних повноважень при розгляді справи про адміністративне правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматись як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення рішення. Натомість, варто зауважити, що вчинені відповідачем процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та наслідки. На переконання колегії суддів, навіть у випадку встановлення процедурних порушень прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності посадовими особами відповідача не може бути підставою для скасування постанови у випадку встановлення відповідачем адміністративного правопорушення з боку позивача, факт вчинення якого підтверджено під час розгляду справи. Оскільки, в даному випадку відеоінформація, яка відображена на вказаному відеозапису в повному обсязі доводить факт вчинення позивачем порушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова серії ЕАН№4054980 від 11.04.2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення положень ч. 2 ст. 122 КУпАП не підлягає скасуванню. . Крім того, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що не порушував правил дорожнього руху, оскільки на момент перетину перехрестя світлофор працював зі збоями. Однак, на спростування доводів позивача та підтвердження того, що останній дійсно допустив порушення вимог ПДР, відповідачем надано циклограму режиму роботи світлофорного об`єкту ТЦ "МЕТРО" станом на 11.04.2021 року, з якого не вбачається збоїв у роботі світлофора на вказаному відрізку дороги. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні адміністративного позову. При цьому, апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені ст. 317 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції. Натомість оскаржуване рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 червня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України. . Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Курко О. П.