Постанова 4856 № 149/905/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 149/905/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Павлюк О.О. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 03 серпня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 866260, В С Т А Н О В И В : 19.04.2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 866260. Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12.05.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 866260 - повернуто позивачу. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд оскаржувану ухвалу скасувати, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті. На думку апелянта, оскаржувана ухвала винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, разом з позовною заявою представником позивача - адвокатом Матяшем Д. Ю. було подано клопотання про поновлення строків на оскарження постанови, яке мотивовано тим, що строк оскарження постанови минув 05.03.2021 року, позивач ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького бюро безоплатної правової допомоги 04.03.2021 року, однак доручення для надання безоплатної правової допомоги адвокату надійшло на пошту 09.03.2021 року, а тому вважав, що строк пропущено з поважних причин. Ухвалою суду від 22.04.2021 року в задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Матяша Д. Ю. про поновлення строку на звернення до суду щодо оскарження постанови серії БАА № 866260 від 23.02.2021 року відмовлено та позовну заяву залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків до 30.04.2021 року. На виконання вимог ухвали від представника позивача - адвоката Матяша Д. Ю. надійшло уточнене клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке мотивовано тим, що позивач об`єктивно не мав можливості своєчасно звернутись до суду з позовом у встановлений строк, оскільки йому не було надано відповідної кваліфікованої правової допомоги. Крім того, зазначає, що ним 12.03.2021 року було направлено відповідний адвокатський запит до Хмільницького РВП щодо надання копій документів та відеозапису з нагрудної камери поліцейського, відповідь на який надійшла лише 16.04.2021 року, а тому тільки тоді він міг прийняти рішення про достатність фактичних даних для звернення до суду. Позивач у встановлений судом строк для усунення недоліків і досі жодний клопотань на адресу суду не направляв. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви у зв`язку із неналежним обґрунтуванням причин пропуску строку звернення до суду, мотивуючи свою позицію наступним. Частиною 1 ст.118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Частиною 1 ст.122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст.286 ч.2 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Частиною 1 ст.123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивач оскаржує постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії БАА № 866260 від 23.02.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності. Представник позивача зазначає, що позивач звернувся до Хмільницького бюро безоплатної правової допомоги 04.03.2021 року, однак доручення для надання безоплатної правової допомоги адвокату надійшло на пошту 09.03.2021 року. 12.03.2021 року представником позивача було направлено відповідний адвокатський запит до Хмільницького РВП щодо надання копій документів та відеозапису з нагрудної камери поліцейського, відповідь на який надійшла лише 16.04.2021 року. Суд зазначає, що позов надійшов до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області лише 19.04.2021 року. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи апелянта на підтвердження підстав для поновлення строку звернення до суду є необґрунтованими. Суд апеляційної інстанції зауважує, що поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Сторона, яка зацікавлена в ході судового розгляду справи, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Апелянтом не зазначено жодних обставин, які є об`єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії», справа "Девеер проти Бельгії», справа "Креуз проти Польщі"). Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. З викладеного вбачається, що об`єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні, а тому підстав до поновлення пропущеного позивачем строку суд не вбачає. Відтак, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви . Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування ухвали Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12.05.2021 року. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.