Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 149/1788/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 149/1788/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Павлюк О.О. Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 09 жовтня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 09 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач звернувся із позовом до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області в якому просив скасувати постанову № 62 від 13.02.2024 про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді 3400 грн. штрафу. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 09.07.2024 у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що особиста відмова позивача від отримання повістки для явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення ступеня придатності до військової служби без достатніх об`єктивних підстав (повістка виписана на іншу особу; не підписана уповноваженою особою, не відповідає формі, визначеній законодавством тощо) за встановлених судом обставин (зокрема доведення змісту повістки до особи шляхом оголошення її змісту) не виключає його відповідальність за порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу в особливий період. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що в оскаржуваній постанові відповідачем притягнуто позивача до відповідальності за ч. 2 ст.210-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Разом з тим, до матеріалів справи не додано жодних доказів того, що позивач протягом 2024 року вчиняв порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та притягався до адміністративної відповідальності за ст. 201-1 КУпАП. Разом з цим зазначено, що за адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 2 ст. 210 КУпАП, накладається штраф від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що з урахуванням приписів пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України складає від 850 грн до 1700 грн. Тобто відповідач, визначаючи в оскаржуваній постанові розмір штрафу у сумі 3400 грн, фактично застосував до позивача стягнення, не передбачене санкцією ч. 2 ст. 210 КУпАП. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 02.10.24 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду на 08.10.2024 о 10:40 год. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 13.02.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 62 про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді 3400 грн. штрафу. Зі змісту вищенаведеної постанови вбачається, що ОСОБА_1 під час вручення повістки відмовився особисто, про що групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 складено Акт про відмову від отримання повістки, при цьому ОСОБА_1 було доведено в усній формі її зміст, час і дату прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідальність за неявку. Проте останній у визначений час не з`явився без поважних причин, про причини неявки не повідомляв, документів не надав, чим порушив: ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оборону України»; ч. 1 «Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних»; ч.ч. 3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»; ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Згідно ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів. Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Так згідно ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію-тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Президентом України 25 лютого 2022 року підписано Указ «Про загальну мобілізацію» №69/2022, строки якого в подальшому відповідними Указами були продовжені. Тобто, саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації відповідно до положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» законодавець пов`язує настання особливого періоду. Судом першої інстанції вірно встановлено, що у зв`язку з відмовою позивача від отримання повістки 24.01.2024 складено акт про відмову в отриманні повістки, відповідно до якого ОСОБА_1 було повідомлено про його необхідність з`явитись 26.01.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних. Згідно рапорта старшого офіцера відділення військового обліку та бронювання солдатів та сержантів запасу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26.01.2024, ОСОБА_1 не прибув 26.01.2024 для проходження медичного огляду у вказані в повістках та розпорядженнях дати. 01.02.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до Хмільницького РВП ГУН у Вінницькій області з проханням про доставку ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. 08.02.2024 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 62 за ч. 2 ст. 210-1 КУпА, який підписаний свідками, особою, яка його склала, а також у графі "пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності" міститься відмітка , що він від дачі пояснень відмовився. ОСОБА_1 було повідомлено про час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення. Вказані обставини у сукупності спростовуються посилання позивача, що йому не було відомо про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 26.01.2024. Відмова від отримання повістки в присутності комісії по оповіщенню, однак оголошення її змісту, підстав виклику і відповідальності за порушення вимого законодавства підтверджена відповідачем документально наданими доказами. Доказів недостовірності відомостей у вказаних документах, їх недійсності чи невідповідності їх змісту фактичним обставинам справи суду не надано. При цьому нез`влення позивача на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 стало підставою для ініціювання його подальшого розшуку через органи поліції. Після розшуку ОСОБА_1 08.02.2024 відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення №62 за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та повідомлено про розгляд справи по суті. Судом першої інстанції дійшов вірного висновку, що особиста відмова позивача від отримання повістки для явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення ступеня придатності до військової служби без достатніх об`єктивних підстав (повістка виписана на іншу особу; не підписана уповноваженою особою, не відповідає формі, визначеній законодавством тощо) за встановлених судом обставин (зокрема доведення змісту повістки до особи шляхом оголошення її змісту) не виключає його відповідальність за порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу в особливий період. Стосовно доводів скаржника про те, що ч. 2 ст.210-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію суд зазначає, що вказана норма передбачає відповідальність не лише за повторне вчинення порушення, але й за вчинення такого порушення в особливий період. Як зазначалося вище, саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації відповідно до положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» законодавець пов`язує настання особливого періоду. Щодо розміру штрафу, а саме від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян суд зазначає наступне. Неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПКУ для відповідного року. Таким чином, станом на 13.02.2024 розмір штрафу у грошовому виразі, який міг бути накладений на громадянина, винного у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, складав від 3 400 грн до 5 100 грн. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діянні ОСОБА_1 містилися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, а тому оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, відтак відсутні правові підстави для задоволення позову. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 09 липня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.