Постанова Запорізький апеляційний суд № 310/1988/16-ц

Дата документу 27.08.2021 Справа № 310/1988/16-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №310/1988/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Пустовіт З.П. Провадження №22-ц/807/1856/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 серпня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, В С Т А Н О В И В: В березні 2016 року ОСОБА_2 , представник, адвокат Арман Кіосова Світлана В`ячеславівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, який було нею уточнено в травні 2016 року. Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що 25.03.2006 року між нею та ОСОБА_1 був укладений шлюб у відділі РАЦС управління юстиції Жетисуського району м. Алмати, актовий запис №232. Згідно з рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19.08.2013 року та свідоцтва про розірвання шлюбу від 18.03.2014 року, шлюб між ними розірвано. 14.04.2014 року позивач вступила до нового шлюбу, у зв`язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ». За час перебування у шлюбі з відповідачем у них народилося двоє спільних дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти постійно проживають з позивачем у м.Челябінську, навчаються в муніципальному автономному загальноосвітньому закладі «Ліцей №97 м. Челябінськ». Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є обов`язком батьків, однак всупереч таким вимогам, відповідач ухиляється від виконання свого обов`язку щодо утримання дітей, оскільки з моменту припинення шлюбу матеріально своїм дітям не допомагає, участі у вихованні не приймає. Позивач не володіє інформацією щодо місця роботи відповідача. З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просила суд: Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошові сумі у розмірі 1500,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з 23 березня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття. Судові витрати покласти на відповідача. Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з 23 березня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі 551 грн. 20 коп. В грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області заяву про перегляд заочного рішення. Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, залишено без задоволення. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, у зв`язку з чим не мав змоги подати відзив, докази, викликати свідків, що вплинуло б на результат розгляду справи. Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з іншою жінкою. Від цього шлюбу народилась дитина, яка потребує утримання та домашнього догляду. Крім того, з 2020 року ОСОБА_1 постановою державного виконавця позбавили права керування транспортними засобами, а тому він втратив можливість заробляти, оскільки його робота була безпосередньо пов`язана з керуванням транспортним засобом. На теперішній час, в новій родині ОСОБА_1 фактично працює та утримує сім`ю його нова дружина. Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 доглядає за маленькою дитиною, не працює, та безпідставно встановив необхідність сплати аліментів у розмірі 1500,00 грн щомісячно, що не ґрунтується на фактичних обставинах та не враховує матеріальні можливості відповідача. Відзив на апеляційну скаргу відповідно до положень ст. 360 ЦПК Украни на адресу апеляційного суду не надходив. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Копія судового рішення в такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України. Згідно із ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2021 року це 227.000 грн(відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік" з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2270,00 грн(2270,00 грн х 100 = 227 000 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Встановлено, що предметом позову в цій справі є стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач є батьком двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки діти проживають разом з матір`ю і перебувають на її утриманні, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають аліменти в розмірі 1500 грн на двох дітей щомісяця до їх повноліття. З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується , виходячи з наступного. Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом установлено, що 25.03.2006 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 був укладений шлюб у відділі РАЦС управління юстиції Жетисуського району м. Алмата, актовий запис №

232. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької облласті від 19 серпнгя 2013 року шлюб між стронами було розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу № НОМЕР_1 від 18 березня 2014 року ( а.с. 6-7). За час перебування у шлюбі у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилося двоє дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких є відповідач, що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження ( а.с. 10-12). 14 квітня 2014 року позивач вступила до нового шлюбу, у зв`язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_2 від 14.04.2014 року ( а.с. 8). Встановлено, що діти проживають разом з позивачем в Російській Федерації в АДРЕСА_1 та навчаються в муніципальному автономному загальноосвітньому закладі «Ліцей №97 м.Челябінськ», що підтверджується випискою паспортної служби ТОВ ДЕЗ Калінінського району №1643 від 11.02.2016р., довідками-підтвердженням №№46, 47 від 25.02.2016р ( а.с. 18). Відповідно до листів філії «Відділу по стягненню аліментних платежів» РГУ Департаменту юстиції Північно-казахстанської області Міністерства юстиції Республіки Казахстан від 08.02.2016 року №03-20/6302 та відповіді Калінінського районного відділу судових приставів Федеральної служби судових приставів №74025/16/649538 від 19.02.2016р. виконавчі провадження про стягнення аліментів у відношенні ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 не порушувалися ( а.с. 25). Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття(стаття 180 СК України). Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з частинами другою та третьою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня 2016 року -1455 грн, з 01 травня 2016 року -1531 грн, з 01.12 2016 року 1689 грн. Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня - 2 395,00 грн, з 01 липня - 2 510,00 грн, з 01 грудня - 2 618 грн. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України). Встановивши фактичні обставини справи, а також виходячи з обов`язку кожного із батьків утримувати дитину, суд першої інстанції, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення аліментів у розмірі 1500 грн на двох дітей ( на кожного по 750 грн ). Встановлюючи такий розмір аліментів, суд першої інстанції врахував вимоги частини другої статті 182 СК України, якими передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідач є працездатною особою, зобов`язаний утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, та врахувавши, що матеріальні потреби дітей зумовлюють стягнення аліментів з відповідача на їх утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 1500.00 грн, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення аліментів у визначеному розмірі. Доводи апеляційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються незгоди з визначеним судом розміром аліментів. Висновки суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, від 29 листопада 2019 року у справі № 127/23281/18, від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 810/4749/15, від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18. Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно встановив необхідність сплати аліментів у розмірі 1500.00 грн щомісячно, що не ґрунтується на фактичних обставинах та не враховує матеріальні можливості відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки належних доказів того, що у відповідача немає можливості сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі, відповідачем не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції, а факт відсутності у батька можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батька від обов`язку по утриманню своєї дитини. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач позбавлений права керування транспортними засобами та, що сім`ю фактично забезпечує його нова дружина не заслуговують на увагує, оскільки не можуть бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від обов`язку піклуватись про здоров`я дітей від першого шлюбу, їх фізичний, духовний та моральний розвиток. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не заслуговують на увагу, оскільки на адресу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області була направлена довідка від 29.03.2016 року з якої вбачається, що за відомостями Бердянського МВ УДВМ України в Запорізькій області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 10.03.2011 року. Дані зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 відсутні ( а.с. 29). Отже, на час розгляду справи ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , будь якої інформації щодо зміни місця проживання чи місця перебування на час розгляду справи в суді першої інстанції, матеріали справи не містять. Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованому у встановленому законом порядку. Отже, судова повістка про виклик до суду ОСОБА_1 направлялася судом першої інстанції за місцем реєстрації останнього, а саме: за адресою АДРЕСА_2 , ( а.с. 57), що відповідало п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України. З матеріалів справи вбачається, що конверт із судовою повісткою повернувся до суду першої інстанції з відміткою працівника пошти, що адресат за зазначеною адресою не проживає( а.с. 57). Відповідно до ч. 10 ст. 130 ЦПК України якщо місцепребування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Бердянського міськрайонного суду з заявою про перегляд заочного рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30.05.2016 року ( а.с. 81-82). Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 січня 2021 року заява ОСОБА_1 була прийнята до розгляду, а справа призначена на 02.02.2021 року ( а.с. 98). На адресу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від ОСОБА_1 надійшла заява про неможливість з`явитися в судове засідання на 02 лютого 2021 року, прохав відкласти розгляд його заяви про перегляд вищезазначеного заочного рішення ( а.с. 100). Розгляд заяви ОСОБА_1 було призначено на 11 березня 2021 року. На адресу Бердянського міськрайонного сцуду Запорізької області від 04.03.2021 року надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він прохав розгляд його заяви про перегляд заочного рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30.05.2016 року розглядати без його участі ( а.с. 113). Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької оласті від 11 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Бердянського міськрайонного сцуду Запорізької області від 30 травня 2016 року залишено без задоволення. ( а.с. 116-117). При цьому, до заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 не надав належних та беззаперечних доказів на спрстовування висновків суду першої інстанції обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. З огляду на зазначене, ОСОБА_1 мав можливість бути присутнім в судовому засіданні під час розгляду його заяви про перегляд заочного рішення та надавати докази по даній справі, проте таким правом не скористався. До апеляційної скарги ОСОБА_1 також не надав належних та беззаперечних доказів, що є його процесуальним обов`язком, відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України, які б свідчили про те, що останній не може сплачувати аліменти на утримання двох неповнолітнійх дітей у визначеному судом розмірі та які могли б вплинути на результати розгляду справи. Інші аргументи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявників з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку обгрунтовано виклавшиї їх в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив. Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня 2016 року без змін. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня 2016 року у цій справі, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 27 серпня 2021 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С. Маловічко С.В.