Постанова Запорізький апеляційний суд № 320/5772/16-ц

Дата документу 18.03.2020 Справа № 320/5772/16-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 320/5772/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Купавська Н.М. Провадження №22-ц/807/812/20 Суддя-доповідач Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В: 06 вересня 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 23 січня 1998 року між нею, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відділом реєстрації актів громадянського стану м. Мелітополь, Запорізької області було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження було зроблено актовий запис №29. Від шлюбу в них є діти: неповнолітня донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітня донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя у них з відповідачем не склалося, з 14 грудня 2015 року сторони проживають окремо, діти проживають разом з ОСОБА_2 та повністю знаходяться на її утриманні. Відповідач на утримання дітей матеріальної допомоги не надає, у додаткових витратах на дітей відмовляє, участі у вихованні дітей не приймає та не спілкується з ними. Позивач працює вихователем в ДНЗ №47 Управління освіти Мелітопольської міської ради Запорізької області. Загальна сума доходу за період з 01.01.2016 до 30.06.2016 становить 17 609, 92 грн. У зв`язку з тим, що матеріальний стан позивачки не дозволяє їй в повній мірі та належним чином забезпечувати дітей, а відповідач добровільно на її користь аліменти на утримання дітей не надає, вимушена звернутися до суду для захисту своїх порушених прав. Із урахуванням зазначеного позивачка просила суд стягнути аліменти з ОСОБА_1 , на її користь на утримання дітей: неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду і до досягення дітьми повноліття. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на відповідача. Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць. Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 вересня 2016 року до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. В листопаді 2019 року відповідач ОСОБА_1 , звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з заявою про перегляд заочного рішення від 13 жовтня 2016 року по справі №320/5772/16-ц. Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 грудня 2019 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, залишино без задоволення. Не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції, вважаючи його таким, що прийняте без врахування всіх фактичних обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2016 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги та не надав оцінки тій обставині, що відповідач знаходився на заробітках в Російській Федерації та надавав кошти на утримання дітей. Справу розглянуто судом за його відсутності з вини позивачки, він не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, що позбавило його права захисту та з`ясування даних обставин справи для вирішення питання і прийняття судом справедливого і правильного рішення. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишитим безь задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи до апеляційного суду не з`явилась, у відзиві на апеляційну скаргу прохає розглядати справу за її відсутності. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Судом правильно встановлено, що 23 січня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження Серія НОМЕР_1 від 23.01.1998, про що в книзі реєстрації актів про одруження було зроблено актовий запис №29 ( а.с. 5). Під час перебування у шлюбі у сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилися дві доньки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 від 15 серпня 2000 року та свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3 від 11 жовтня 2008 року ( а.с. 6-7). Діти проживають разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Комунального підприємства «Житломасив» від 12 серпня 2016 року ( а.с. 8). Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. Згідно довідкиУправління освіти Мелітопольської міської ради Запорізької області №766 від 20.07.2016 вбачається, що ОСОБА_2 працює вихователем її заробітна плата за період з 01.01.2016 до 30.06.2016 становить 17 609, 92 грн. ( а.с. 9). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, оскільки такий висновок узгоджується з обставинами справи та нормами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною першою статті 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно частини 3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (ч. 1 ст. 191 СК України). Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Зазначені обставини повною мірою були враховані судом першої інстанції. Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що він належним чином не був повідомлеий про дату, час і місце розгляду справи, тому був позбавлений можливості надати докази у справі, що позбавило його права захисту та з`ясування всіх обставин справи. Зазначає, що він добровільно перераховував кошти позивачці на утримання доньок. До апеляційної скарги відповідач надав копії квитанцій грошових переказів у російських рублях за період з вересня 2016 року по січень 2019 року, що по курсу до гривні становить 84797 грн. Зазначена довідка була предметом дослідження в суді апелійної інстанції . Так, дійсно з копії квитанцій вбачається, що відповідач на картку позивачки перераховував кошти в російських рублях без зазначення платежу, починаючи з вересня 2016 року по січень 2019 року. Водночас, зазначені грошові перекази мали місце вже після ухвалення судового рішення у справі, та не носили постійний характер ( кожного місяця) і не свідчать про постійне матеріальне забезпечення своїх дітей, що, на думку колегіїї суддів, може бути підставою для перерахунку заборгованості зі сплати аліментів при виконанні судового рішення. Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на його законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи. Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами ( стаття 212 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 10, 60 ЦПК України ( в редакції, як діяла на час ухвалення рішення),_ встановивши, що ОСОБА_1 є батьком двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають зі своєю матір`ю, обґрунтовано вважав, що ОСОБА_1 має обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 . При цьому колегія судді зазначає, що судом апеляційної інстанції були дослідженні докази, які надав ОСОБА_1 до апеляційної скарги та їм дана належна оцінка, була надана можливість надати пояснення у справі ОСОБА_1 та його представнику, проте, підстав для скасування судового рішення в межах доводів апеляційної скарги не вбачається, оскільки вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Суд враховує, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2016 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повна постанова складена 23 березня 2020 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М. С. Маловічко С.В.