Постанова 4810 № 430/696/21

Справа № 430/696/21 Провадження № 33/810/165/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2021 року м. Сєвєродонецьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду Тополюк Є.В., при секретарі Василович Г.Ю. за участю захисника Лопати І.М., якого притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Усової К.В., розглянувши уточнену апеляційну скаргу захисника Усової К.В. на постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 15 липня 2021 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганська, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,- ВСТАНОВИЛА: Оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 грн., з конфіскацією переміщуваного товару - готівкових коштів у загальній сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США. Як зазначено в постанові, ОСОБА_1 16.04.2021 року о 08 год. 44 хв., перетинаючи КПВВ «Станиця Луганська», прямуючи з м. Луганськ Луганської області до м. Сєвєродонецьк Луганської області у пішому порядку, у особистих речах здійснював переміщення грошових коштів у розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів CША, в еквіваленті іноземної валюти 279 590 (двісті сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто) грн., чим порушив вимоги п. 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14.07.2020 року за №52 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2020 року за №666/34949, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-3 КУпАП. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник Усова К.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду у зв`язку з відсутністю події і складу в адміністративного правопорушення. Вказану апеляційну скаргу вона уточнила до початку апеляційного розгляду,зазначивши, що адміністративне провадження підлягає закриттю у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Протокол про адміністративне правопорушення є неналежним та недопустимим доказом, оскільки він складений неповноважною особою відповідно до вимог ст. 255 КУпАП, проведення огляду речей співробітниками податкової міліції є протиправним. Зазначає, що виходячи із системного аналізу Постанови КМУ № 99 від 01.03.2017 року «Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції»та Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей» № 52 від 14.07.2020 року, переміщення грошових коштів не є товаром в розумінні статті 204-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а отже не є предметом правопорушення. Притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 204-3 КУпАП після завершення Антитерористичної операції є протиправним. Органи ДФС не уповноважені брати участь у складі Операції об`єднаних сил. Вважає, що були порушенні права ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи, визначених ООН та норми Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Окрім того, на ії думку, постанова Станічно-Луганського районного суду щодо ОСОБА_1 від 15.07.2021 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.1 ст.204-3 КУпАП винесена поза межами строків накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.38 КУпАП,тобто пізніше як через три місяця з дня виявлення адміністративного правопорушення. Заслухавши захисника Усової К.В., яка підтримала вимоги уточненої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Згідно ч.ч.7, 8 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції керується положеннями ч. 1 ст. 7 КУпАП, відповідно до яких ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а також положеннями ст. 9 КУпАП, згідно яких адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказаних вимог діючого національного закону суд першої інстанції не дотримався з огляду на таке. Як вбачається з змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 16.04.2021 року, складеному на КПВВ «Станиця Луганська» ст. оперуповноваженим з ОВС першого відділу УОЗ зон проведення антитерористичної операції ГУ ДФС в Луганській області лейтенантом податкової міліції Рудницьким Д.О., та змісту постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 16.04.2021 року о 08 год. 44 хв., перетинаючи КПВВ «Станиця Луганська», прямуючи з м. Луганськ Луганської області до м. Сєвєродонецьк Луганської області у пішому порядку, у особистих речах здійснював переміщення грошових коштів у розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США, в еквіваленті іноземної валюти 279 590 (двісті сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто) грн., чим порушив вимоги п. 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14.07.2020 року за №52 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2020 року за №666/34949. З матеріалів справи, долучених до вказаного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що у ОСОБА_1 на момент складення протоколу за ч.1 ст.204-3 КУпАП підтверджувальних документів про походження грошових коштів у розмірі 10 000 доларів США при собі не було. Згідно розписки ОСОБА_1 від 16 квітня 2021 року встановлено, що він надав добровільний дозвіл співробітникам правоохоронних органів на огляд своїх особистих речей. Претензій до співробітників правоохоронних органів не має. Розписку написав без будь-якого тиску з боку співробітників правоохоронних органів. (а.с.10) Згідно протоколу вилучення (додатку до протоколу про адміністративне правопорушення № 102 від 16 квітня 2021 року) старшим оперуповноваженим з ОВС першого відділу УОЗ зон проведення АТО ГУ ДФС в Луганській області лейтенантом податкової міліції Рудницьким Д.О., проведено огляд речей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході проведення огляду встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , перетинаючи КПВВ «Станиця Луганська» 16.04.2021 о 08:44 год. прямуючи з м. Луганськ до м. Сєвєродонецьк, у пішому порядку у особистих речах здійснював переміщення грошових коштів у розмірі 10000 доларів США, номери купюр перенесено до таблиці (купюри номіналом 100 доларів США),у якої зазначені всі номери вилучених купюр.(а.с.4-6) Вказаний протокол був складений у присутності ОСОБА_1 , двох понятих (свідків) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підписаний ними. Від ОСОБА_1 письмові пояснення були відібрані, пояснення від свідків (понятих) відсутні. Мотивуючи прийняте судове рішення, суд першої інстанції посилаючись на вказані протоколи, письмові пояснення ОСОБА_1 , який пояснив, що зазначені грошові кошти, є його власністю, які він заробив протягом всього часу, встановив наступне. Під час складання протоколу ОСОБА_1 зазначив про свою необізнаність з положеннями Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14.07.2020 року за №52, а тому суд дійшов висновку, що наведені обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_1 мети погоджувати переміщення вилучених у нього готівкових коштів у сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США через КПВВ із представниками координаційного центру, а тому факт відсутності у ОСОБА_1 такого погодження на час перетинання ним КПВВ 16.04.2021 року є доведеним. Суд критично віднісся до позиції ОСОБА_1 про те, що він не знав про порядок переміщення грошей через лінію розмежування та побачив в діях ОСОБА_1 ознаки складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП, а саме порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції. Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані висновки суду першої інстанції щодо вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП, зроблені поспішно з огляду на таке. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова протиУкраїни» (рішення ЄСПЛ від 9 червня 2011 року) провадження у справі про адміністративне правопорушення ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Оскільки санкція ч.1 ст.204-3 КУпАП України передбачає не тільки застосування штрафу, але й обов`язкову конфіскацією товарів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що загальний характер цієї норми і тяжкість передбаченого нею покарання, яке може полягати в конфіскації товарів, вартість яких законом необмежена, вимагає суворого дотримання стандартів ЄСПЛ, притаманних кримінальному провадженню, при застосуванні указаної норми. Так, у п.п.62,63 рішення ЄСПЛ у справі «Вєренцов протиУкраїни» від 11 квітня 2013 року, зазначено, що гарантія, встановлена у статті 7 Конвенції, є істотним елементом верховенства права, посідає визначне місце у системі захисту за Конвенцією, що воно не допускає жодних винятків, навіть за ст.15 Конвенції під час війни або іншої суспільної небезпеки. Ця гарантія має тлумачитися та застосовуватися, як це випливає з її предмета і цілі, у такий спосіб, щоб забезпечувати ефективний захист від свавільного переслідування, засудження та покарання. Відповідно вона втілює, у загальних визначеннях, принцип, за яким лише закон може визначати злочин та передбачати покарання. Зокрема, забороняючи поширювати сферу застосування існуючих покарань за правопорушення на дії, що до цього не вважалися кримінальними правопорушеннями, воно також встановлює принцип, за яким кримінальне законодавство не повинно застосовуватися поширювальне на шкоду обвинуваченого, наприклад, за аналогією. Говорячи про «закон», стаття 7 Конвенції посилається на те ж саме поняття, що й те, на яке посилається Конвенція будь-де у її тексті, - поняття, що охоплює як закони, так і прецеденти. Відповідно Суд завжди розумів термін «закон» у його «сутнісному» значенні, а не у «формальному». Таким чином, він включав до меж цього поняття як акти нижчого ніж закони рівня, так і неписане право. У підсумку, «закон» - це чинне положення, розтлумачене компетентними судами. У вказаному рішенні ЄСПЛ також зазначає, що більш того, термін «закон» несе якісні вимоги, включно із тими, що стосуються доступності та передбачуваності. Ці якісні вимоги повинні бути дотримані як у розрізі визначення правопорушення, так і покарання, яке це правопорушення тягне за собою. Особа повинна знати із тексту відповідного положення та, у разі необхідності, за допомогою його тлумачення судами, які дії та бездіяльність призводять до кримінальної відповідальності та яке покарання буде призначено за дію та/або бездіяльність, про яку йдеться. Більш того, закон відповідатиме вимозі «передбачуваності», навіть якщо особа має звернутися за відповідною юридичною консультацією для того, щоб оцінити, у тій мірі, що є розумною за цих обставин, наслідки, до яких може призвести ця дія. У вищезазначеній справі «Вєренцов протиУкраїни» від 11 квітня 2013 року ЄСПЛ встановив порушення ст.7 Конвенції з огляду на те, що заявника було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.185-1 КпАП України , тобто за «порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій». При цьому ЄСПЛ відзначив, що статті 39 та 92 Конституції України чітко вимагають того, щоб такий порядок було встановлено законом, але до цього часу Верховна Рада України не прийняла спеціальний закон, який би визначав порядок організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. За цих умов регулювання такого порядку Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» або актами органів місцевого самоврядування є, на думку ЄСПЛ, недостатнім. У зв`язку з цим, ЄСПЛ зазначив: «Тому неможливо дійти висновку про те, що «порядок», зазначений у статті 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення , був визначений достатньо точно для того, щоб надати заявникові можливість передбачити, тією мірою, якою це було обґрунтовано обставинами, наслідки його дій… Суд повторює…, що, хоча таке правопорушення як порушення порядку проведення демонстрацій передбачалося Кодексом України про адміністративні правопорушення , його підстава, тобто, власне порядок проведення демонстрацій, не була з належною чіткістю встановлена національним законодавством... За відсутності чіткого та передбачуваного законодавства, що визначає правила проведення мирних демонстрацій, покарання заявника за порушення неіснуючого порядку було несумісним зі статтею 7 Конвенції ». Застосовуючи указані стандарти ЄСПЛ до цієї справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції відзначає, що як і ст.185-1 КпАП України , яка встановлює відповідальність за «порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій», ст.204-3 КпАП України так само має бланкетний характер і встановлює відповідальність за «порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції». Таким чином, у випадку з ОСОБА_1 притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.204-3 КпАП України можливе лише за наявності не лише нормативно-правового акту, який встановлюватиме порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, а також закону, якій встановлює та регулює переміщення через лінію розмежування з не підконтрольної українській владі території на контрольовану органами державної влади України територію товарно-матеріальних цінностей після офіційного припинення АТО (антитерористичної операції). У цьому контексті суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Кодекс України про адміністративні правопорушення було доповнено статтею 204-3 згідно із Законом України від 17 липня 2015 року № 649-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції». Проте цим Законом одночасно було доповнено новою нормою також Закон України «Про боротьбу з тероризмом» , а саме статтею 14-1 «Порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції», яка передбачає: «Переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції здійснюється в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України. Особи, винні у порушенні порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, несуть відповідальність згідно із законом». 30 квітня 2018 року набрав чинності Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" № 116/2018, на підставі якого з урахуванням статті 18 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», рішенням першого заступника керівника АТЦ при СБУ (керівника оперативного штабу з управління АТО ) від 30 квітня 2018 року № 33/1-4129 антитерористичну операцію припинено. Виходячи з цього положення, з урахуванням практики ЄСПЛ притягнення до адміністративної відповідальності громадян України за порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення Антитерористичної операції, тобто, за статтею 204-3 КУпАП, після офіційного припинення АТО є протиправним, та є порушенням прав громадянина України ОСОБА_1 , оскільки «порядок», зазначений у статті 204-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення , не був визначений достатньо точно для того, щоб надати ОСОБА_1 можливість передбачити, тією мірою, якою це було обґрунтовано обставинами справи про адмінстративне правопорушення, та наслідки його дій… Також огляд речей ОСОБА_1 був проведений не уповноваженою на те особою, оскільки відповідно до ст.264 КУпАП у переліку осіб уповноважених проводити огляд речей на лінії розмежування не відносяться співробітники податкової міліції чи органів ДФС. Також у відповідності до п.1 ст.8 Закону України « Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях « для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, Генеральним штабом Збройних Сил України за погодженням з відповідними керівниками залучаються та використовуються сили і засоби, серед яких не зазначено органи ДФС. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає, що протокол № 102 про адміністративне правопорушення, складений 16.04.2021 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.204-3 КУпАП не відповідає вимогам ст.256 КУпАП. Таким чином, беручи до уваги те, що на момент вчинення дій, указаних у протоколі про адміністративне правопорушення та притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі ст.204-3 КУпАП України під час припинення антитерористичної операції, на думку апеляційного суду, становитиме порушення ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Отже, порушенняп. 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14.07.2020 року за №52 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2020 року за №666/34949, не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП України, оскільки у суді апеляційної інстанції не було спростовано, що ОСОБА_1 правомірно та мірно володів грошовими коштами, які були його власністю. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника Усової К.В. підлягає частковому задоволенню в той частині, де ставиться питання про закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.204-3 КУпАП. Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з поверненням ОСОБА_1 грошових коштів, зазначених у протоколі вилучення(додатку до протоколу про адміністративне правопорушення № 102 від 16 квітня 2021 року). При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що мотивуючи прийняте рішення , суд першої інстанції доводи захисника Усової К.В. , викладені нею в апеляційній скарзі, перевіряв, оскільки вони були викладені в письмових запереченнях. Суд не прийняв до уваги посилання ОСОБА_1 ,що вилучені у нього кошти належать йому на праві власності і які він заробив протягом всього часу, оскільки у нього не було підтверджувальних документів про походження грошових коштів, мотивуючи тим, що навіть наявність необхідних підтверджувальних документів у ОСОБА_1 на момент перетину лінії розмежування, жодним чином не позбавляє його обов`язку при переміщенні готівкових коштів з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях на контрольовану Україною територію у сумі, що перевищує 50 000 гривень, або еквівалентній сумі , в тому числі в іноземній валюті, обов`язково погодити переміщення цих коштів з представниками координаційного центру відповідно до законодавства, чого в даному випадку зроблено не було. Суд апеляційної інстанції не може погодитися з такою мотивувальною частиною, оскільки суд послався при цьому на пункт 2 Наказу за №52 від 14.07.2020 року, якій , на його думку, вимагає, в цьому випадку не лише наявність підтверджувальних документів, а і дотримання умови погодження переміщення цих коштів з представниками координаційного центру. Для суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції очевидно те,що ОСОБА_1 переміщував з тимчасово окупованої території Луганської області на контрольовану Україною територію готівкові кошти у сумі, що перевищують 50 000 гривень в еквівалентній сумі в іноземній валюті, без погодження переміщення цих коштів з представниками координаційного центру. Однак, очевидно і те,що діючим українським законодавством умови погодження переміщення цих коштів з представниками координаційного центру чітко не передбачені для громадян України. І хоча суд першої інстанції послався у своєму рішенні на рішення ЄСПЛ, зокрема, рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, однак вони стосуються лише оцінки доказів « поза будь-яким розумним сумнівом». Суд перевіряв повноваження особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а саме Рудницького Д.О. , якій є підполковником податкової міліції та працює старшим оперуповноваженим з ОВС другого відділу УОЗ зон проведення антитерористичної операції ГУ ДФС у Луганській області,й, на думку суду першої інстанції, відноситься до органів податкової служби, які відповідно до ст.255 КУпАП мають право складати протоколі про адміністративні правопорушення за ст.204-3 КУпАП. Вказана стаття була доповнена у КУпАП згідно з Законом № 649-VIII від 17.07.2015 року, тобто у період дії антитерористичної операції, яка на період складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 припинена, та , на думку суду першої інстанції, переформатирована в операцію Об`єднаннях сил (ООС). У такому випадку, на думку суду апеляційної інстанції, повинні бути внесені зміни до редакції ст.204-3 КУпАП, чого не було зроблено до теперішнього часу. Суд першої інстанції не встановив достовірних даних про те,що органи податкової служби входять у склад ООС, він лише навів дані про те,які повноваження мають органи податкової служби, які були реорганізовані, переформатировані неодноразово упродовж 2017-2019 роки. Суд послався на постанову Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року за № 1200 « Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України»,зазначивши, що ДФС реалізує державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, окрім того послався на ст.348 Податкового кодексу України, ст.4 Закону України « Про боротьбу з тероризмом» ,а також на інші нормативні-правові документи, які свідчать про права органів податкової служби виявляти, аналізувати та перевіряти фінансові операції,проводити боротьбу з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства,а також законодавства з питань сплати єдиного внеску. Посилаючись на наказ ГУ ДФС у Луганської області від 29Л 1.2018 № 102дск ( зі змінами),яким було затверджено Положення про управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Луганської області, суд першої інстанції його не дослідив належним чином, оскільки у матеріалах справи відсутнє вказане Положення. Таким чином, керуючись вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд першої інстанції повинен був надати оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності,з урахуванням того, що складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не пов`язаний з порушеннями податкового законодавства, незаконними фінансовими операціями, переміщеннями товару (вантажу) через лінію зіткнення шляхами залізничного та автомобільного сполучення, у звязку з чим дійшов передчасних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь- яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-3 КУпАП. З огляду на вказане, згідно ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Уточнена апеляційна скарга захисника Усової К.В. підлягає частковому задоволенню, оскільки закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.204-3 КУпАП щодо ОСОБА_1 після скасування постанови суду першої інстанції з підстав закінчення строків накладення адміністративного стягнення можливо лише при вчиненні ним адміністративного правопорушення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.294, 247 КУпАП , суддя апеляційного суду,- ПОСТАНОВИЛА: Уточнену апеляційну скаргу захисника Усової К.В. - задовольнити частково. Постанову судді Станично-Луганського районного суду Луганської області від 15 липня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-3 КУпАП - скасувати, провадження закрити на підставі п. 1 ч.1ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Повернути ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , вилучені у нього, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 16.04.2021 року, грошові кошти в сумі 10000 доларів США (номіналом по 100 доларів, купюри в кількості 100 штук, номера купюр яких зазначені у протоколі вилучення від 16.04.2021 року, складеним старшим оперуповноваженим з ОВС першого відділу УОЗ зон проведення АТО ГУ ДФС в Луганській області лейтенантом податкової міліції Рудницьким Д.О., з них:еквівалентна сума 279 783 (двісті сімдесят дев`ять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 00 коп., які знаходяться на зберіганні у AT «Укрексімбанк», згідно квитанції за №575023 від 19.04.2021 року. Постанова апеляційного суду остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Луганського апеляційного суду: Є.В.Тополюк