Постанова Волинський апеляційний суд № 161/2354/21

Справа № 161/2354/21 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/796/21 Категорія: 70 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 серпня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., з участю секретаря судового засідання Губарик К. А., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2021 року, ВСТАНОВИЛА: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Покликався на те, що згідно рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2020 року з нього на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягуються аліменти в розмірі 6000 грн щомісячно, до досягнення ними повноліття. На час ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів він був фізичною особою-підприємцем та мав можливість сплачувати аліменти у розмірі визначеному судом. Крім того вказував, що починаючи з 01 грудня 2020 року його матеріальне становище значно погіршилось, так як у зв`язку із пандемією він був змушений припинити підприємницьку діяльність та з 30 грудня 2020 року зареєструватися як безробітний у Луцькій районній філії Волинського обласного центру зайнятості, де станом на лютий 2021 року отримав грошову допомогу на загальну суму 741 грн 94 коп. Також позивач зазначав, що на його утриманні знаходяться непрацездатні батьки пенсіонери і у нього відсутнє будь яке цінне рухоме і нерухоме майно (крім 1/3 частки у батьківській квартирі, та грошові вклади. Враховуючи наведене, просив суд зменшити розмір аліментів, які стягуються на підставі судового рішення від 05 березня 2020 року та надалі стягувати з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 3000 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просив його скасувати як незаконне та необґрунтоване, прийняте судом без урахування всіх обставин справи і належної оцінки доказів, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково не було взято до уваги погіршення його матеріального стану, у зв`язку із припинення підприємницької діяльності і набуття статусу безробітного. Також, на думку позивача, судом не було дано належну правову оцінку тій обставині, що він проживає з батьками пенсіонерами, які перебувають на його утриманні. За таких обставин вважає розмір аліментів 3000 грн цілком достатнім для утримання двох дітей. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим та таким, що цілком відповідає встановленим судом обставинам, просила залишити його без змін та відмовити у задоволенні скарги. Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 виходив з того, що позивач у судовому засіданні наданими суду доказами не довів факт погіршення свого матеріального стану, що відбулося внаслідок об`єктивних і незалежних від волі самого позивача причин після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів на дітей. А припинення підприємницької діяльності позивачем з власної волі не може свідчити про погіршення його матеріального стану та бути безумовною підставою для зменшення раніше встановленого судом розміру аліментів на дітей. Такий висновок суду є правильний. Встановлено, що під час проживання у зареєстрованому шлюбі у подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилося двоє дітей син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10-12). На підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2020 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у твердій грошовій сумі в розмірі 6000 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 січня 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с. 6-9). Крім того встановлено, що за заявою позивача від 01 грудня 2020 року, поданою ним до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було зроблено запис про припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності (а.с. 18-19). Згідно довідки № 25 від 04 лютого 2021 року, виданої Луцькою районною філією Волинського обласного центру зайнятості, позивач ОСОБА_1 зареєстрований у даній установі як безробітний (а.с. 25). Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За змістом наведеної статті обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб. Відповідно до ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них. Положення вказаної статті містять перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про зменшення розміру аліментів. Ними є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 обґрунтував свої вимоги положеннями ст.192 СК України, зокрема просив суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідача ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що припинив здійснювати підприємницьку діяльність і являється безробітним, а тому не в змозі сплачувати аліменти на дітей у визначеному рішенням суду розмірі. Крім того, посилався на те, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки пенсіонери, з якими він спільно проживає. Однак, зважаючи на те, що позивач є здоровим і працездатним, підприємницьку діяльність припинив з власної ініціативи, інших доказів на підтвердження погіршення свого матеріального стану суду не надав, та врахувавши інтереси дітей, на утримання яких стягуються аліменти, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зменшення розміру аліментів, визначених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2020 року, та правомірно відмовив ОСОБА_1 у позові. Також, суд першої інстанції цілком підставно не взяв до уваги ту обставину, що на утриманні позивача знаходяться батьки пенсіонери, оскільки, як вбачається з рішення суду про стягнення аліментів на утримання дітей з ОСОБА_1 , дана обставина вже була врахована судом під час прийняття цього рішення, встановлений яким розмір аліментів просить зменшити позивач. За наведених обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді