Постанова Волинський апеляційний суд № 161/9248/20

Справа № 161/9248/20 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф. Провадження № 22-ц/802/593/21 Категорія: 30 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., з участю секретаря судового засідання Губарик К. А., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ», Першого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), треті особи, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Житлово-комунальне підприємство №11 про визнання прилюдних торгів недійсними, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2021 року, В С Т А Н О В И В: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом. Покликалася на те, що у першому відділі ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області перебувало виконавче провадження №49514355 стосовно примусового виконання виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом 30 листопада 2015 року у справі №161/9369/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики. Під час вчинення виконавчих дій постановою державного виконавця Першого відділу ДВС Луцького МУЮ від 16 серпня 2017 року було накладено арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_5 квартиру, що складається з трьох кімнат загальною площею 62,7 кв.м, жилою площею 38,4 кв.м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 11 грудня 2017 року були проведені електронні торги з реалізації вказаного арештованого нерухомого майна, переможцем яких було оголошено позивача 12 грудня 2017 року вона сплатила за придбану з прилюдних торгів квартиру 445536 грн, а 13 грудня 2017 року державний виконавець видав їй акт про проведення електронних торгів. Крім того позивач ОСОБА_1 вказувала, що зареєструвати своє право власності на придбану квартиру не змогла, так як виявилось, що на час проведення електронних торгів ДП «Сетам» 1/2 частка вказаної квартири не належала боржнику ОСОБА_5 , а на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2015 року, яке набрало законної сили, є власністю ОСОБА_4 . Також позивач зазначала, що передавши на електронні торги майно, яке не належить особі боржнику у повному обсязі, державним виконавцем було порушено порядок їх проведення. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила визнати недійсними електронні торги по лоту № 250271 з реалізації трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , оформлені протоколом проведення електронних торгів №302892 від 11 грудня 2017 року, переможцем яких стала вона. Стягнути з відповідача ДП «Сетам» на її користь 22276 грн 80 коп., сплачених за участю в електронних торгах. Стягнути з відповідача Першого ВДВС у м. Луцьку на її користь 423259 грн 20 коп., сплачених нею за квартиру, яка була предметом електронних торгів. Відшкодувати їй понесені судові витрати. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки електронні торги, як різновид договору купівлі-продажу, на яких вона придбала квартиру, були проведені з порушенням встановлених законодавством правил їх проведення, а саме порушено процедуру передачі нерухомого майна на реалізацію, то їх слід визнати недійсними, застосувавши наслідки недійсності правочину. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ДП «Сетам», вважаючи вимоги скарги безпідставними, просило відмовити у її задоволенні. Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту порушеного права, який не відповідає змісту порушеного права, і не забезпечує реальне поновлення прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду. Такий висновок суду є правильний. Встановлено, що у Першому відділі ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області знаходилося виконавче провадження №49514355 про примусове виконання виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом 30.11.2015 року у справі №161/9369/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики відкрите постановою від 03.02.2015 року. Під час проведення виконавчих дій державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_5 та оголошено заборону на відчуження майна. Так? постановою державного виконавця від 16 серпня 2017 року було описано та накладено арешт на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_3 , і належить боржнику ОСОБА_5 11 грудня 2017 року були проведені електронні торги з реалізації арештованого майна, на яких була відчужена вказана квартира. Переможцем торгів стала позивач ОСОБА_1 , що підтверджується актом про проведення електронних торгів від 13 грудня 2017 року, наявним в матеріалах справи. Також встановлено, що на момент проведення електронних торгів 1/2 частина квартири, яка була предметом торгів, згідно рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2015 року у справі №161/5186/15-ц та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №106221454 від 05 грудня 2017 року, належала третій особі ОСОБА_4 . Крім того встановлено, що у січні 2018 року ОСОБА_4 зверталась до суду з позовом до Першого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинської області про визнання результату електронних торгів недійсними. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 10 жовтня 2018 року позов було задоволено частково, визнано недійсним акт про проведення електронних торгів від 13 грудня 2017 року в частині реалізації 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою Волинського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року вказане рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_4 у позові. Звертаючись до суду з даним позовом? позивач ОСОБА_1 зазначала, що саме під час розгляду вищевказаної цивільної справи №161/913/18 вона дізналась, що 1/2 частина придбаної нею з електронних торгів квартири належить іншій особі. У зв`язку із чим за наявності акту про проведення електронних торгів не може зареєструвати за собою право власності на спірну квартиру. Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, належних доказів про порушення вимог ЦК України при проведенні електронних торгів та правил проведення електронних торгів відповідачем ДП «СЕТАМ», першим відділом ДВС м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) не надала. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Частиною першою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного у частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2014 року № 332-р «Про проведення експерименту із запровадження реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 було затверджено Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 (далі - Тимчасовий порядок), відповідно до якого державне підприємство «Інформаційний центр» Мін`юсту України є організатором електронних торгів та уповноважене на забезпечення здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у системі, здійснення організації та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених Тимчасовим порядком. Відповідно до частини сьомої пункту 1 Тимчасового порядку електронні торги - це прилюдні торги, що здійснюються в електронній формі в системі. Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статті 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням. Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України). Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу. Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України. Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними, а позивач такі дії не оскаржувала, у зв`язку із чим його доводи щодо порушень, допущених посадовими особами державної виконавчої служби до початку торгів не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Вищевикладене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 та від 06 квітня 2016 року у справі № 6-242гс16. Наведене дає підстави зробити висновок про те, що для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду, чи відповідають вимоги на захист цивільного права, з якими звертається позивач, змісту порушеного права та характеру правопорушення, і чи забезпечать вказані вимоги, у разі їх задоволення судом, поновлення порушеного права. Отже, встановивши наведені обставини справи та врахувавши зазначені вимоги матеріального права, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов вірного висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту свого порушеного права та цілком підставно і обґрунтовано прийняв рішення про відмову в позові. Оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду. Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді