Постанова 4802 № 161/20971/19

Справа № 161/20971/19 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/1207/21 Категорія: 86 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 жовтня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В., з участю секретаря судового засідання Губарик К. А., заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , заінтересованої особи ОСОБА_3 , представника заінтересованої особи ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Управління охорони здоров`я Луцької міської ради, ОСОБА_3 , про поновлення цивільної дієздатності, за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2021 року, В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою. Покликався на те, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2014 року його було визнано недієздатним та призначено опікуном його матір ОСОБА_3 . Також вказував, що на даний час його мати, як опікун не виконує обов`язки опіки над ним належним чином. Зокрема, не допомагає йому у вирішенні побутових питань, а отримані належні йому грошові кошти витрачає не на нього, а використовує на інші потреби. Крім того вказував, що на даний час його психічний стан значно покращився, він час від часу, неофіційно виконує певні роботи, перестав зловживати алкоголем, має намір працювати водієм, у зв`язку з чим просив суд поновити його цивільну дієздатність та припинити встановлену над ним опіку Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2021 року в задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, заявник ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким його заяву задовольнити, поновити його цивільну дієздатність та припинити над ним опіку. Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника, на даний час його психічний стан здоров`я значно покращився, він здатен усвідомлювати свої дії та не потребує встановленої над ним опіки. З висновками повторної комісійної судово-психіатричної експертизи не погоджується та вважає їх не об`єктивними. Відзиви на апеляційну скаргу іншими учасника справи не подавались. Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами проведеної повторної комісійної судово-психіатричної експертизи психічний стан здоров`я заявника ОСОБА_1 не покращився, він і надалі не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Такий висновок суду є правильним. Встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2014 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано недієздатним та призначено над ним опікуна - його матір ОСОБА_3 . Рішення суду набрало законної сили (а.с. 5). Зі змісту цього рішення слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю І групи з дитинства, знаходиться під наглядом у психіатрів з 15 січня 1998 року, періодично проходить лікування у Волинській обласній психіатричній лікарні № 1 з діагнозом «Органічне ураження головного мозку змішаного ґенезу, психоорганічний синдром. Експлозивний варіант. Виражене інтелектуально-мнестичне зниження», внаслідок чого не міг і не може розуміти значення своїх дій та керувати ними у повній мірі, і потребує опіки. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними (частина перша статті 30 ЦК України). Відповідно до частин першої-другої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Згідно з частиною першою статті 42 ЦК України за заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Частиною четвертою статті 300 ЦПК України передбачено, що скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім`ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною. За правилами частини першої статті 298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що громадянина може бути поновлено в дієздатності лише при наявності висновку судово-психіатричної експертизи про значне поліпшення його стану здоров`я або видужання. З висновку повторної комісійної судово-психіатричної експертизи № 101 від 14 квітня 2021 року, вбачається, що на момент проведення експертного дослідження ОСОБА_1 виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді легкої розумової відсталості (помірна дебільність), ускладненого емоційно- вольовою нестійкістю та мовним недорозвитком. Наявний хронічний стійкий психічний розлад позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій (бездіяльності) та керувати ними. Наявний Інгелектуально-мнестичний і мовленнєвий дефект підекспертного є стійким та хронічним, на даний час покращення в цьому немає. Спостерігається деяка компенсація емоційного стану, що є недостатнім для повного чи часткового відновлення здатності усвідомлювати значення своїх дій (бездіяльності) та керувати ними (а.с. 76-78). Отже, встановивши наведені обставини та врахувавши зазначені норми матеріального та процесуального закону, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду про визнання заявника недієздатним та поновлення його цивільної дієздатності. Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, то підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду та не впливають на законність оскаржуваного рішення суду. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді