Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/11156/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/11156/20 пров. № А/857/7757/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В., суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я., з участю секретаря судового засідання Кардаш В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 380/11156/20 (головуючий суддя Коморний О.І., час ухвалення 10:30 год., м. Львів, повний текст складений 09 березня 2021 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : 27 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2020 року за №176/7.4-19/ НОМЕР_1 та №177/7.4-19/209000. Рішенням від 03 березня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, а також стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби судовий збір в сумі 1 773,20 грн. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а також суд допустив порушення норм матеріального і процесуального права. В своїй апеляційній скарзі відповідач акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції не надав належної уваги листу митної адміністрації Республіки Польща від 05.10.2018 №0201-ІСР.541.1361.2018.ВМ, яким повідомлено, що контрагент Ruslan Slutskyy не був зафіксований, а інвойс №37К/02/2018 від 20.02.2018 компанією ,,Global Trust Project Sp.z.o.o." не видавався. Митне оформлення автомобіля MERCEDES-BENZ, CLS 250d (VIN: НОМЕР_2 , 2017 рік випуску) на території Республіки Польща не здійснювалось. Згідно опрацювання наданих митним органом Федеративної Республіки Німеччина завіреної копії експортної декларації EX/Z MRN 18DE760277463632E9, рахунку компанії Daimler AG (Mercedesstrasse 137, 70327 Struttgart) від 13.02.2018 №2226020702, а також відповіді митних органів Республіки Польща Галицька митниця встановила недостовірне заявлення реального продавця, покупця та фактурної вартості транспортного засобу MERCEDES-BENZ, CLS 250d, (VIN: НОМЕР_2 ). Виходячи з наведеного митний орган доводить, що вказана в рахунку компанії Daimler AG від 13.02.2018 вартість ввезеного позивачем автомобіля в сумі 33268,91 Євро дає підстави використовувати її за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів. Таким чином, на думку відповідача, встановлено, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні товару громадянином України ОСОБА_1 надав документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару і, як наслідок, при декларуванні транспортного засобу MERCEDES-BENZ, CLS 250d, (VIN: НОМЕР_2 ) занижена митна вартість на суму 443287,93 грн., чим порушені вимоги пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України. З огляду на викладене, Галицька митниця просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права, оскільки вони є помилковими та не заслуговують на увагу. Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження факту, що під час митного оформлення позивач володів інформацією про інший (більший) розмір вартості придбаного транспортного засобу. Просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення - залишити без змін. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі. Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду заперечив вимоги апеляційної скарги та просить її відхилити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав. З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що позивач ОСОБА_1 через декларанта ТзОВ ,,КЛУБ ПРОЕКТ" за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA209190/2018/004734 від 21.02.2018 ввіз на територію України товар - легковий автомобіль марки MERCEDES-BENZ CLS 250 D, (VIN: НОМЕР_2 ) (а.с.118). У вказаній декларації зазначено: країна відправлення: Польща (графа 16), код УКТ ЗЕД 8703329010 (графа 33), ціна товару: 20 000,00 Євро (графа 42). При митному оформленні вказаного товару позивач сплатив наступні митні платежі: мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться га територію України фізичними особами (вид платежу - 121) - 66 816,03 грн., акцизний податок (вид платежу - 185) - 23 411,03 грн., податок на додану вартість (вид платежу - 128) - 151 677,47 грн. До вказаної декларації додавалися супровідні документи, зокрема: рахунок фактура (інвойс) №37К702/2018, в якому вказано продавцем Global Trust Project Sp.z.o.o., вартість транспортного засобу - 20 000,00 Євро (а.с.119), акт про проведення огляду (а.с.120), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с.122) та витяг з каталогу оцінки вживаних автомобілів Schwacke (а.с.127-128). У період з 29.09.2020 по 06.10.2020 посадові особи Галицької митниці Держмитслужби на підставі Наказу №539 від 24.09.2020 (а.с.59) провели документальну невиїзну перевірку з дотримання вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товару за митною декларацією № UA209190/2018/004734 від 21.02.2018, про що 21.10.2020 складений акт №92/7.4-19/2454912318 (а.с.42-50). При проведенні перевірки використані копії документів, які наявні в АСМО ,,Інспектор" (а.с.43), а саме: - копія митної декларації від 21.02.2018 №UA209190/2018/004734 та документів, які слугували підставою для митного оформлення товару за вказаною митною декларацією; - Лист Державної фіскальної служби України від 05.11.2019 №30618/7/99-99-20-02-01-17 з відповіддю митних органів Федеративної Республіки Німеччина від 12.09.2019 №Z 4663-2019.UА.800066-DVIII.А.22 щодо законності ввезення в Україну транспортного засобу (МЕRCEDES-ВЕNZ, СLS 250d (VIN: НОМЕР_2 ); - Лист Державної фіскальної служби України від 14.11.2019 №35406/7/99-99-19-02-02-17 з копією відповіді митної адміністрації Республіка Польща від 05.10.2018 №0201-ІСР.541.1361.2018.ВМ. В акті зафіксовано, що під час перевірки встановлені порушення: - пункту 2 ч. 2 ст. 52, п.1,5 ч. 8 ст. 257, п.1 ч. 1 ст. 279 Митного кодексу України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті мита за митною декларацією від 21.02.2018 № UA209190/2018/004734 в сумі 44328,79 грн.; - підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, п. 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 21.02.2018 № UA209190/2018/004734 на загальну суму 97523,34 грн. На підставі висновків акта перевірки Галицька митниця Держмитслужби 13 листопада 2020 року прийняла податкові повідомлення-рішення: - №176/7.4-19/209000, яким збільшене грошове зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби у сумі 55410,99 грн., з яких 44328,79 грн. основного платежу та 11082,20 грн. штрафних санкцій (а.с.11); -№177/7.4-19/209000, яким збільшене грошове зобов`язання зі сплати ПДВ із ввезених на митну територію України товарів у сумі 121904,18 грн., з яких 97523,34 грн. основного платежу та 24380,84 грн. штрафних санкцій (а.с.12). Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган при проведенні документальної невиїзної перевірки позивача та при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень діяв з порушенням чинних норм законодавства України. Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними. Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу (МК) України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частиною першою, другою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, в тому числі, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За приписами статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу (ПК) України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.7 статті 187 ПК України). Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Статтею 351 МК України визначено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств (частина 1). Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (частина 2). Відповідно до статті 352 МК України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення. Проаналізувавши наведені вище приписи законодавства, колегія суддів дійшла переконання, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати офіційна, документально підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав, зокрема, щодо вартості ввезених товарів. Така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів і стосуватись зовнішньоекономічних операцій, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що фактично підставою для проведення документальної невиїзної перевірки позивача став Лист Державної фіскальної служби України від 05.11.2019 №30618/7/99-99-20-02-01-17 (а.с.62) з відповіддю митних органів Федеративної Республіки Німеччина від 12.09.2019 №Z 4663-2019.UА.800066-DVIII.А.22 щодо законності ввезення в Україну транспортного засобу (МЕRCEDES-ВЕNZ, СLS 250d (VIN: НОМЕР_2 )(а.с.62-80) у якій зазначено, що автомобіль MERCEDES-BENZ, CLS 250d, (VIN: НОМЕР_2 ) був експортований з митної території ЄС 21.02.2018 року з експортним супровідним документом 18DE760277463632E9 та рахунку компанії Daimler AG від 13.02.2018 номер 2226020702. Згідно вказаного рахунку автомобіль через філію Mercedes-Benz у Мюнхені 13.02.2018 року був проданий за вартістю 33268,91 Євро. Також під час перевірки використаний Лист Державної фіскальної служби України від 14.11.2019 №35406/7/99-99-19-02-02-17 (а.с.81) з копією відповіді митної адміністрації Республіка Польща від 05.10.2018 №0201-ІСР.541.1361.2018.ВМ (а.с.81), якою повідомлено, що контрагент Ruslan Slutskyy не був зафіксований, а інвойс №37К/02/2018 від 20.02.2018 компанією ,,Global Trust Project Sp.z.o.o." не видавався. Митне оформлення автомобіля MERCEDES-BENZ, CLS 250d (VIN: НОМЕР_2 , 2017 рік випуску) на території Республіки Польща не здійснювалось. Суд першої інстанції належним чином дослідив надані відповідачем докази та дійшов обґрунтованого висновку, що отримані відповідачем від митних органів Федеративної Республіки Німеччина та митної адміністрації Республіка Польща, які взяті до уваги Галицькою митницею Держмитслужби при проведенні документальної невиїзної перевірки позивача, є неналежними доказами, зважаючи на відсутність їх офіційного перекладу на момент проведення такої перевірки. Офіційний переклад документів від митних органів Федеративної Республіки Німеччина здійснено лише 24.02.2021 та поданий до суду 25.02.2021. За таких обставин суд першої інстанції вірно вказав, що особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 351 Митного кодексу України, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення перевірок. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Документально підтверджена інформація отримана від уповноважених органів іноземних держав повинна бути легалізована у спосіб передбачений чинним законодавством України, в цьому випадку проставлянням апостилю. З метою дотримання балансу публічних і приватних інтересів законодавством встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання під час проведення перевірки може бути належною підставою для прийняття суб`єктом владних повноважень законного і обґрунтованого рішення. Разом з тим, порушення відповідачем порядку проведення перевірки, що виразилось у призначенні перевірки на підставі документів органу іноземної держави, не перекладених українською мовою та не легалізованих в установлений законом спосіб, та обґрунтування висновків перевірки на підставі документів також отриманих від органу іноземної держави, не перекладених українською мовою та не легалізованих в установлений законом спосіб, призвело до незаконності як самої перевірки, так і її наслідків. Взяті до уваги податковим органом документи, складені іноземною мовою на підтвердження правомірності висновків акту перевірки щодо порушення позивачем норм законодавства не є допустимими, достовірними та належними, оскільки такі не перекладені українською мовою та не легалізовані в установлений законом спосіб, а відтак не можуть бути підставою для висновку про порушення позивачем митних правил. Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 липня 2019 року у справі №821/2067/17. Оскільки контролюючий орган при проведенні документальної невиїзної перевірки позивача та при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень діяв з порушенням чинних норм законодавства України, колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо протиправності цих податкових повідомлень-рішень та необхідності їх скасування. При цьому, суд першої інстанції аргументовано врахував, що відповідач як суб`єкта владних повноважень, на якого в силу приписів ч.2 ст. 77 КАС України покладений тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що під час здійснення митного оформлення транспортного засобу позивачем заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначена митну вартість товарів чи подані підроблені документи, або спрацьовувала система управління ризиками. Також суд першої інстанції мотивовано врахував, що рішення про коригування митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу митний орган не приймав. Транспортний засіб випущений у вільний обіг на митній території України. Підсумовуючи викладене, колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскаржених позивачем податкових повідомлень-рішень та їх скасування. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 380/11156/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 26.08.2021.