Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/9479/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" серпня 2021 р. Справа№ 910/9479/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кропивної Л.В. суддів: Пашкіної С.А. Мартюк А.І. секретар судового засідання Михайленко С.О. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання, розглянувши апеляційну скаргу Релігійної громади Святої Катерини Німецької євангелічно-лютеранської церкви в м. Дніпропетровську на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.06.2021 р. у справі № 910/9479/21 (суддя - Спичак О.М.) за позовом Релігійної громади Святої Катерини Німецької євангелічно-лютеранської церкви в м. Дніпропетровську до

1. Релігійної організації "Церковне управління (єпископат) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України"

2. Державної служби України з етнополітики та свободи совісті 3. державного реєстратора Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Хаустової Марії Євгенівни про визнання недійсними рішень, статутів та вчинення дій,- В С Т А Н О В И В: Релігійна громада Святої Катерини Німецької євангелічно-лютеранської церкви в м. Дніпропетровську звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Релігійної організації "Церковне управління (єпископат) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України", Державної служби України з етнополітики та свободи совісті та державного реєстратора Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Хаустової Марії Євгенівни про визнання недійсними рішень, статутів та вчинення дій. Позовна заява обґрунтована тими обставинами, що оспорювані рішення засідання Синоду Церковного управління (Єпископату) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України були проведені без кворуму, не уповноваженим складом Синоду, без повідомлення позивача. Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.06.2021 р. у справі № 910/9479/21 відмовлено у відкритті провадження у справі №910/9479/21 за позовом Релігійної громади Святої Катерини Німецької євангелічно-лютеранської церкви в м. Дніпропетровську до Релігійної організації "Церковне управління (єпископат) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України", Державної служби України з етнополітики та свободи совісті та державного реєстратора Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Хаустової Марії Євгенівни про визнання недійсними рішень, статутів та вчинення дій. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір у даній справі, є спором між релігійною громадою, яка є першим організаційним рівнем управління Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, та вищим рівнем церковного управління - Церковним Управлінням (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви, і спір стосується в цілому рішень щодо ієрархічної та інституційної структури Церкви та її керівництва. Ці питання не є такими, що регулюються актами цивільного законодавства, а є предметом регулювання статутами позивача і відповідача

1. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Релігійна громада Святої Катерини Німецької євангелічно-лютеранської церкви в м. Дніпропетровську звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають в державі, їм підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту свої прав і свобод. Тому, суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2021 р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пашкіна С.А., Шапран В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 р. відкрито апеляційне провадження, призначено справу до розгляду на 18.08.2021 р. о 14:40 год. 23.07.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У зазначеному клопотанні заявник вказав найменування суду, до якого може прибути уповноважений представник (П`ятий апеляційний адміністративний суд: проспект Гагаріна, 19-21, м. Одеса, 65039). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 р. задоволено клопотання апелянта про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2021 р., у зв`язку із перебуванням судді Шапрана В.В. у відпустці, справу № 910/9479/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пашкіна С.А., Мартюк А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 р., справу № 910/9479/21 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пашкіна С.А., Мартюк А.І. Представник позивача у судовому засіданні 18.08.2021 р. вказував на обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Представник відповідача 1 та представник відповідача 3 просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Відповідач 2 не взяв участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду, неявка відповідача 2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Приписами статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду судами України. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі на підставі ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне. Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд визнати недійсними рішення, оформлені протоколом засідання Синоду Церковного управління (Єпископату) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України №22/03 від 22.03.2019, та визнати недійсними рішення, оформлені протоколом засідання Синоду Церковного управління (Єпископату) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України №31/10 від 31.10.2020. Вказані вимоги обґрунтовані тими обставинами, що оспорювані рішення засідання Синоду Церковного управління (Єпископату) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України були проведені без кворуму, не уповноваженим складом Синоду, без повідомлення позивача (в тому числі). В свою чергу позовні вимоги позивача про 1) визнання недійсним статуту, затвердженого протоколом засідання Синоду Церковного управління (Єпископату) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України №22/03 від 22.03.2019 та зареєстрованого наказом Міністерства культури України №409 від 20.05.2019, 2) визнання недійсним статуту, затвердженого протоколом засідання Синоду Церковного управління (Єпископату) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України 31/10 від 31.10.2020 та зареєстрованого наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті №5/10-03/с від 23.04.2021, та 3) скасування реєстраційної дії: «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» №1005561070020001082 від 13.05.2021, проведеної державним реєстратором Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Хаустовою Марією Євгенівною щодо Релігійної організації «Церковне управління (єпископат) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України», мають похідний характер від позовних вимог про визнання недійсними вказаних рішень Синоду, так як у випадку задоволення судом позову про визнання недійними рішень Синоду, на яких затверджувались зміни та нові редакції статуту (оспорювані) та, такі зміни та редакції статуту підлягають скасуванню. Позовна вимога про зобов`язання Державної служби України з етнополітики та свободи совісті скасувати реєстрацію статуту Релігійної організації «Церковне управління (єпископат) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України», яка проведена наказом №5/10-03/с від 23.04.2021, має похідний характер, оскільки суб`єкт державної реєстрації для релігійних організацій, зареєстрував нову редакцію Статуту Релігійної організації «Церковне управління (єпископат) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України». Згідно зі статтею 35 Конституції України церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Відповідно до частин 2, 4 статті 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями). На інші організації, утворені за релігійною ознакою, дія цього Закону не поширюється. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Відповідно до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях. Статут (положення) може містити й інші відомості, пов`язані з особливостями діяльності даної релігійної організації. Позивач у даній справі - Релігійна громада Святої Катерини Німецької євангелічно-лютеранської церкви в м. Дніпропетровську у канонічних та організаційних питаннях підпорядковується Релігійній організації «Церковне управління (єпископат) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України». За статутом Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, Єпископат Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України є центром релігійного об`єднання, який репрезентує всю Німецьку Євангелічно-лютеранську Церкву України та об`єднує пов`язані між собою місцеві громади Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України. Кожна громада в складі Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України є самостійною юридичною особою, а Єпископат Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України є неприбутковою організацією, яка здійснює свою духовну, адміністративну і господарську організацію відповідно до Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації». Синод Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України є вищим законодавчим органом Церкви України і належить до вищого рівня церковного керівництва. Відповідно до п. 4.3 Статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України Синод має юридичне право вирішувати усі питання, які стосуються законодавчо-встановленої синодальної території округу (Єпископату, Єпархії України) в межах України. Виняток можуть складати питання, які вирішуються винятково громадою, чи ті, що входять у компетенцію регіональних церковних округів. Синод також є вищою апеляційною інстанцією в НЄЛЦУ для вирішення внутрішніх і міжгромадських конфліктів. Як зазначає позивач у позовній заяві, серед основних питань порядку денного засідання Синоду, проведеного 22.03.2019, було питання про затвердження оновленого списку Громад та прийняття Статуту Релігійної організації «Церковне управління (єпископат) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України». Порядком денним Засідання Синоду Релігійної організації «Церковне управління (єпископат) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України», яке відбулось 31.10.2020 і за якими були прийнятті оформлені Протоколом №31/10 рішення , було передбачено - святкове богослужіння з нагоди річниці Реформації та відкриття Синоду; - прийняття повістки Синоду, обрання голови та секретаря; - приведення у відповідність до статуту назви Церковного управління (єпископат) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України; - затвердження нової редакції Статуту, - обрання Шварца П.М. Єпископом; - обрання ОСОБА_1 на посаду керівника; - затвердження звіту Єпископа та Пленум; - затвердження звіту президента Синоду та Пленум; - доповідь поєднання побожності та освідченості у творчості та життя Ф. Меланхтона; - затвердження звіту касира церкви, затвердження проекту бюджету на 2021 рік та Пленум; - прийняття логотипу Релігійної організації «Церковне управління (єпископат) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України»; - необхідність перевірки ревізійною комісією; - створення статутної комісії та делегування 3 осіб для створення проекту внутрішнього статуту; - обрання 3-х представників Релігійної організації «Церковне управління (єпископат) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України»; - закриття Синоду; - молитва. Таким чином, порядок денний Синоду і зміст прийнятих на ньому рішень стосувався питань релігійних обрядів та церемоній, обрання церковної символіки, а також, формування органів інституційної та ієрархічної структури церкви. Отже , колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції з приводу того, що правовідносини , з яких виник спір, не регулюються актами цивільного законодавства, а спір не підлягає розгляду судами України. Згідно статтею 29 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» забезпечення виконання та додержання законодавства про свободу совісті, світогляду, віросповідання та релігійні організації здійснюють у межах компетенції центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері релігії, інші центральні органи виконавчої влади, органи прокуратури, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Законодавством України передбачено, що церква та релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Судова влада є складовою державної влади в України. Законодавець надав релігійним організаціям в Україні право автономно здійснювати свою діяльність, визначати напрями цієї діяльності, утворювати в своєму складі необхідні органи, для провадження діяльності, та, в тому числі, вирішувати відповідні спори, у випадку їх виникнення, відокремлено від держави. Суди наділені повноваженням розглядати спори щодо релігійних організацій, однак, у визначених випадках, наприклад, трудові спори, питання щодо ліквідації релігійної організації (правила цивільного судочинства), майнові спори (господарське судочинство) тощо. Спори щодо ієрархічної та інституційної структури Церкви та порядку формування органів управління керівництва є внутрішньоцерковними спорами, на які не поширюється судова юрисдикція. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 916/3530/19. При цьому, апеляційний суд вважає необґрунтованим посилання позивача на постанову ВП Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, оскільки подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові В.П. Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16). При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин. Правовідносини у даній справі та у справі №910/10011/19 не є подібними, у зв`язку з чим посилання позивача на правові висновки, викладені у постанові В.П. Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, є нерелевнтними до даного спору. У переліку спорів, які відносяться до юрисдикції господарських судів та встановлені статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, справи із таким предметом спору як у даній справі відсутні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 916/3530/19. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що всі питання, пов`язані із діяльністю релігійної організації та прийняттям нею рішень в межах її компетенції, відносяться до її внутрішньої статутної діяльності. Тому при незгоді окремих членів релігійної організації з прийнятими рішеннями, з питань внутрішньої статутної діяльності церкви підлягають розгляду в межах процедур, встановлених статутом релігійної організації. Водночас вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Європейький Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Обставини, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.06.2021 р. у справі № 910/9479/21 відповідає процессуальному праву, у зв`язку із чим апеляційна скарга Релігійної громади Святої Катерини Німецької євангелічно-лютеранської церкви в м. Дніпропетровську не підлягає задоволенню, а оскаржуваний судовий акт - зміні. У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Релігійної громади Святої Катерини Німецької євангелічно-лютеранської церкви в м. Дніпропетровську на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.06.2021 р. у справі № 910/9479/21 залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду міста Києва від 29.06.2021 р. у справі № 910/9479/21 залишити без змін. Матеріали справи № 910/9479/21 повернути до місцевого господарського суду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст складено 20.08.2021 р. Головуючий суддя Л.В. Кропивна Судді С.А. Пашкіна А.І. Мартюк